Ухвала суду № 63368782, 07.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Львів № 876/3284/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Бедрій Х.П.

представника апелянта:ОСОБА_1

представника позивача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2016р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу ( недоїмки ) та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

09.03.2016 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2016 року № НОМЕР_1, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2016 року № Ф-0002141702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.02.2016 року № НОМЕР_2.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 р. позов задоволена.

Суд визнав протиправним та скасував: податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 16 лютого 2016 року за №0002131702, рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_2 від 16 лютого 2016 року та вимоги Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 лютого 2016 року № Ф-0002141702.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Ковельська ОДПІ подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права

Апелянт просить суд, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 р. скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з підстав в ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.12.2015 року по 21.01.2016 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 28.01.2016 року № 6/17-2381410370.

Перевіркою встановлено, що позивач порушив:

- пункт 44.1 статті 44, пункт 179.9 статті 179 Податкового кодексу України та пункт 6 статті 128 Господарського кодексу України щодо неналежного обліку доходів і витрат;

- підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт «а» пункту 176.1 статті 176, пункти 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України щодо завищення витрат та заниження об'єкту оподаткування та включення до декларації про доходи, одержані за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, перекручених даних, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік в сумі 31 069,74 грн.;

- пункт 1 частини другої статті 6, статтю 7, частину другу статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 60 479,61 грн. за 2014 рік у розмірі 34,7% від суми чистого доходу з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

За наслідками перевірки Ковельською ОДПІ винесено:

1) податкове повідомлення-рішення від 16.02.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 38 837,18 грн., з яких: 31 069,74 грн. - основний платіж, 7 767,44 грн. - штрафні санкції;

2) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2016 року № Ф-0002141702 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 60 479,61 грн.;

3) рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.02.2016 року в розмірі 6 047,96 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як видно з матеріалів справи позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, в періоді з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року перебував на загальній системі оподаткування шляхом сплати нарахованих авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які відносять до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для віднесення витрат до складу валових є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

З акта перевірки від 16.02.2016 року № НОМЕР_2, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач неправомірно включив до документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, що відображені в додатку 5 до декларації за 2014 рік, вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в загальній сумі 198 539,14 грн., а саме:

- вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей по господарських операціях з ПП «Лібра-Трейд» за вересень, жовтень та листопад 2014 року в загальній сумі 171 975,00 грн., фактичний продаж яких на адресу контрагентів-покупців (ФОП ОСОБА_3М.) при перевірці контрагента-постачальника (ПП «Лібра-Трейд») ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві не було встановлено (довідка від 23.03.2015 року № 1642/2651-2205/35932074);

- вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей по господарських операціях з ТзОВ «Роялфрут Україна» за травень 2014 року в загальній сумі 21 708,33 грн., фактичний продаж яких на адресу контрагентів-покупців (ФОП ОСОБА_3М.) не було встановлено;

- включення до витрат звітного періоду фактично неоплачених в звітному періоді витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та від продажу яких в звітному періоді отримано дохід, в сумі 4 855,81 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо завищення ФОП ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з господарською діяльністю виходячи з наступних підстав.

01.08.2014 р. між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Лібра-Трейд» укладено договір поставки від 01.08.2014 року № 16-14.

На виконання вказаного договору ПП «Лібра-Трейд» здійснювалася поставка бананів в загальній кількості 698 ящиків позивачем у вересні, жовтні, листопаді 2014 року на суму 206 370,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 34 395,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Лібра-Трейд» позивач надав належним чином завірені копії:

- договір поставки від 01.08.2014 року № 16-14 та додаткову угоду до договору від 01.09.2014 року;

- видаткові накладні № 77 від 19.09.2014 року, № 65 від 25.09.2014 року, № 80 від 02.10.2014 року, № 93 від 07.10.2014 року, № 116 від 15.10.2014 року, № 137 від 23.10.2014 року, № 146 від 24.10.2014 року, № 180 від 01.11.2014 року, № 191 від 06.11.2014 року, № 210 від 10.11.2014 року, № 1159 від 17.11.2014 року, № 1244 від 20.11.2014 року, № 1396 від 24.11.2014 року, № 1480 від 27.11.2014 року;

- податкові накладні № 8 від 30.09.2014 року, № 6 від 02.10.2014 pоку, № 19 від 09.10.2014 pоку, № 30 від 15.10.2014 pоку, №60 від 23.10.2014 pоку, № 67 від 24.10.2014 року, № 1 від 01.11.2014 pоку, № 28 від 06.11.2014 pоку, № 47 від 10.11.2014 pоку, № 71 від 17.11.2014 pоку, № 82 від 20.11.2014 pоку, № 103 від 24.11.2014 pоку, № 148 від 27.11.2014 року;

- акти звірки взаєморозрахунків за вересень, жовтень, листопад 2014 року.

01.04.2014 року між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Роялфрут Україна» укладено договір поставки № 55-01/04/14.

На виконання вказаного договору ТзОВ «Роялфрут Україна» здійснювалася поставка бананів в загальній кількості 90 ящиків позивачу у травні 2014 року на суму 26 050,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 4341,67 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Роялфрут Україна» до матеріалів справи позивач долучив належним чином завірені копії:

- договір поставки від 01.04.2014 року № 55-01/04/14;

- видаткові накладні № 55/8 від 05.05.2014 року, № 85/8 від 08.05.2014 року;

- податкові накладні № 4 від 05.05.2014 pоку, № 62 від 08.05.2014 року.

31.10.2013 року між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН» укладено договір поставки № 55-01/04/14.

На виконання вказаного договору ТзОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН» здійснювалася поставка бананів в загальній кількості 305 ящиків позивачу у березні 2014 року на суму 81 840,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 13 640,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН» до матеріалів справи позивачем долучено належним чином завірені копії:

- договір поставки від 31.10.2013 року № 55-01/04/14 та додаткову угоду до договору від 31.12.2013 року ;

- видаткові накладні № 33/24 від 03.03.2014 року, № 58/33 від 05.03.2014 року, № 73/83 від 07.03.2014 року, № 123/26 від 12.03.2014 року, № 143/80 від 14.03.2014 року, № 183/30 від 18.03.2014 року, № 243/22 від 24.03.2014 року, № 273/13 від 27.03.2014 року;

- податкових накладних № 17 від 03.03.2014 pоку, № 105 від 05.03.2014 pоку, № 201 від 07.03.2014 pоку, № 294 від 12.03.2014 pоку, № 382 від 14.03.2014 року, № 473 від 18.03.2014 pоку, № 609 від 24.03.2014 pоку, № 674 від 27.03.2014 року.

Судом першої інстанції встановлено що підприємницьку діяльність та зберігання товару, який реалізується у ході здійснення підприємницької діяльності, позивач здійснює у складі-магазині загальною площею 75 кв.м. за адресою: м. Ковель, вул. Театральна, 34 Дане приміщення перебувало у оренді ОСОБА_3 на підставі договору № 45 про оренду приміщення від 01.10.2013 року (період оренди з 01.10.2013 року по 01.09.2014 pоку), договору № 45 про оренду приміщення від 01.09.2014 року (період оренди з 01.09.2014 року по 01.08.2015 pоку).

Протягом березня, травня, вересня, жовтня, листопада 2014 року позивач здійснив реалізацію бананів в загальній кількості 1093 ящиків наступним контрагентам: Річицьке споживче товариство (договір поставки № 03-11 від 04.01.2011 pоку); Гірниківське споживче товариство (договір № 04-11 від 04.01.2011 pоку); Заболоттівське споживче товариство (договір поставки № 06-11 від 04.01.2011 pоку); ТзОВ «Арго-Р» (договір поставки № 09-11 від 04.01.2014 pоку); Приватне підприємство Торговий дім «Салют» (договір поставки № 81/12 від 03.09.2012 pоку); Голобський дитячий будинок-інтернат (договір № 50/1 купівлі-продажу товарів, послуг від 18.02.2014 pоку); ФОП ОСОБА_4 (договір поставки № 01-14 від 12.03.2014 року).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами позивач до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії: договорів, видаткових накладних за березень, травень, вересень, жовтень, листопад 2014 року, банківських виписок з рахунку позивача за березень, травень, вересень - грудень 2014 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладенні ним інших договорів, а також формуванні своїх податкових зобов'язань. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Щодо доводів апелянта на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, як вірно зазначив суд першої інстанції що вимогами податкового обліку, не передбачено обов'язковості складання ТТН для підтвердження здійснення господарських операцій. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, спростовують висновки податкового органу про протиправність завищення позивачем витрат та заниження обєкту оподаткування та включення до декларації про доходи за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено, не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2016р. у справі за № 803/288/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:Н.В. Бруновська

Судді: С.М. Кузьмич

ОСОБА_5

Ухвала складена в повному обсязі 12.12.2016 року.