Ухвала суду № 63368631, 30.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року № 876/7800/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У червні 2016 року позивач ОСОБА_2 «Даноша» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.04.2016 р. про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 230575 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № НОМЕР_1 від 26.04.2016 року.

З цією постановою суду першої інстанції від 12.09.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята без урахування норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що за результатами документальної перевірки ОСОБА_2 «Даноша» встановлено неможливість останнього реально здійснити господарські операції з ОСОБА_2 «Гаскон» за травень-червень 2015 р. в частині придбання шроту соняшника за договором постави №58 від 19.05.2015 року. На думку апелянта ОСОБА_2 «Даноша» відображено в податковому обліку податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах, а також за первинними документами, які суперечать законодавчим та нормативним актам.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 12.09.2016 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, у суді апеляційної інстанції подав заперечення, просить за результатами апеляційного розгляду постановити ухвалу, якою апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області в період з 28.03.2016 року по 01.04.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ОСОБА_2 «Даноша» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_2 «Гаскан» за травень-червень 2015 року (а.с. 106, 165, 12).

За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року, в якому вказано про порушення позивачем вимог: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму відємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту в загальному розмірі 230575 грн., в т.ч. за травень 2015 року в сумі 96570 грн., за червень 2015 року в сумі 230575 грн. (а.с. 15-31, 32-38).

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 26.04.2016 року прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 230575 грн. за червень 2015 року (а.с. 10, 11).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (п.185.1 ст.185 ПК України, в редакції на час розглядуваних правовідносин).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж Статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1 - 200.3 ст.200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як видно з акту перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарів в ОСОБА_2 «Гаскан» на загальну суму 230575 грн..

Судом першої інстанції вірно враховано, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, нараховані (сплачені) на користь ОСОБА_2 «Гаскан» на підставі виданих останнім податкових накладних: № 2202 від 22.05.2015 року на суму 205320,00 грн., в тому числі ПДВ 34220,00 грн.; № 2501 від 25.05.2015 року на суму 207756,00 грн., в тому числі ПДВ 34626,00 грн.; № 2601 від 26.05.2015 року на суму 166344,00 грн., в тому числі ПДВ 27724,00 грн.; № 201 від 02.06.2015 року на суму 170288,00 грн., в тому числі ПДВ 28381,33 грн.; № 403 від 04.06.2015 року на суму 218312,00 грн., в тому числі ПДВ 36385,33 грн.; № 1802 від 18.06.2015 року на суму 199801,00 грн., в тому числі ПДВ 33300,17 грн.; № 1803 від 18.06.2015 року на суму 215628,00 грн., в тому числі ПДВ 35938,00 грн., на підтвердження господарських операцій за договором поставки товару № 58 від 19.05.2015 року (а.с. 39-44, 66-72). Вказані вище податкові накладні підписані від ОСОБА_2 «Гаскан» ОСОБА_3, який згідно договору № 58 від 19.05.2015 року, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором ОСОБА_2 «Гаскан».

Відповідач в акті перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року не заперечив факт реєстрації вказаних податкових накладених у звітних періодах 2015 року.

Крім цього, здійснення розглядуваних господарських взаємовідносин позивача із ОСОБА_2 «Гаскан» підтверджується: видатковою накладною № 2202 від 22.05.2015 року; видатковою накладною № 2501 від 25.05.2015 року; видатковою накладною № 2601 від 26.05.2015 року; видатковою накладною № 201 від 02.06.2015 року; видатковою накладною № 404 від 04.06.2015 року; видатковою накладною № 1802 від 18.06.2015 року; видатковою накладною № 1803 від 18.06.2015 року; товарно-транспортною накладною № 122845 від 20.05.2015 року; товарно-транспортною накладною № 122850 від 24.05.2015 року; товарно-транспортною накладною № 122847 від 21.05.2015 року; товарно-транспортною накладною № 122856 від 28.05.2015 року; товарно-транспортною накладною № 122857 від 28.05.2015 року; товарно-транспортною накладною № 122872 від 16.06.2015 року; товарно-транспортною накладною № 122873 від 16.06.2015 року; зважувальною квитанцією № 6212 від 22.05.2015 року; зважувальною квитанцією № 6311 від 26.05.2015 року; зважувальною квитанцією № 6272 від 25.05.2015 року; зважувальною квитанцією № 6475 від 02.06.2015 року; зважувальною квитанцією № 6520 від 04.06.2015 року; зважувальною квитанцією № 6831 від 18.06.2015 року; зважувальною квитанцією № 6846 від 18.06.2015 року; листком якості сировини № 151964 від 22.05.2015 року; листком якості сировини № 151991 від 26.05.2015 року; листком якості сировини № 151970 від 25.05.2015 року; листком якості сировини № 151002 від 22.05.2015 року; листком якості сировини № 151018 від 04.06.2015 року; листком якості сировини № 151126 від 18.06.2015 року; листком якості сировини № 151138 від 18.06.2015 року; платіжним дорученням № 11064 від 19.06.2015 року; платіжним дорученням № 11065 від 19.06.2015 року; платіжним дорученням № 9817 від 03.06.2015 року; платіжним дорученням № 10122 від 05.06.2015 року; платіжним дорученням № 9402 від 26.05.2015 року; платіжним дорученням № 9330 від 25.05.2015 року; платіжним дорученням № 9503 від 27.05.2015 року, фотознімками вантажних автомобілів, які зроблені позивачем під час їхнього зважування на теритрії ОСОБА_2 «Даноша»; копіями витягів з Журналу реєстрації вїзду-виїзду транспортних засобів на територію місцезнаходження ОСОБА_2 «Даноша» (а.с. 45-93, 160-164).

Також в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують отримання ОСОБА_2 «Даноша» шроту соняшника для подальшого використання в господарській діяльності. Суду першої інстанції подано копію контракту № 102 від 25.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 «Даноша» та компанією Provimi B.V., щодо надання інформаційних послуг у сфері розроблення рецептури комбікормів для відгодівлі різних типів поголівя свиней. Розроблена на виконання даного контракту рецептура включає використання у приготуванні комбікормів такого інгредієнта як шрот соняшника. В підтвердження виконання цього контракту позивачем надано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 102 (а.с. 132-135, 155).

Також, підтвердженням реальності вказаних господарських операцій слугують оборотно-сальдові відомості ОСОБА_2 «Даноша» за період з 01.05.2015 року по 01.07.2015 року щодо контрагента ОСОБА_2 «Гаскан» по таких рахунках: 3711, 391, 631, 2084 (а.с. 129-152).

Отже, вказані податкові накладні, видаткові накладні та інші надані суду документи в силу положень п. 198.2 ст. 198 ПК України є належними та допустимими доказами в підтвердження права та дати виникнення у позивача податкового кредиту на суму 230575 грн. при здійсненні оподатковуваних операцій з придбання шроту соняшника у ОСОБА_2 «Гаскан».

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо посилань апелянта на дані системи АС «Податковий блок», згідно яких контролюючим органом встановлено, що у податковому кредиті з ПДВ у ОСОБА_2 «Гаскан» протягом травня та червня 2015 року відсутні субєкти господарської діяльності, які згідно наданих товарно-транспортних накладних здійснювали перевезення шроту соняшника для ОСОБА_2 «Даноша», де замовником перевезення виступає ОСОБА_2 «Гаскан», а також посилань апелянта ОСОБА_1 ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, що ОСОБА_2 «Гаскан» протягом 2015 року в «режимі імпорту» не ввозило на митну територію України ТМЦ та не є виробником сільськогосподарської продукції, на підставі чого контролюючий орган дійшов висновку, що ОСОБА_2 «Гаскан» не мало можливості реалізувати ОСОБА_2 «Даноша» в травні-червні шрот соняшника в кількості 236,72 тон., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В разі подання платником податків первинних документів контролюючому органу, спростування їх достовірності покладається саме на цього субєкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести не здійснення таких операцій. Доказування субєктом владних повноважень таких обставин не може грунтуватися на припущеннях щодо первинних обставин.

Відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно п. 36.4 ст. 36, п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, виконання податкового обовязку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено його право віднести до податкового кредиту за травень-червень 2015 року суму податку на додану вартість по вказаних операціях в загальному розмірі 230575 грн., а отже податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області № НОМЕР_1 від 26.04.2016 року є протиправним.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді:Р.Й. Коваль

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено 02.12.2016 року.