Постанова № 63368424, 08.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1843/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С. Л.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмиденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "РОТРАНС" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області про стягнення пені, за апеляційними скаргами Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом, уточнивши вимоги, просив стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «РОТРАНС» пеню в сумі 27 472,27 грн. за прострочку погашення боргу бюджету з відшкодування ПДВ за листопад 2015 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник апелянта ДПІ, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, письмові заперечення, доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області не підлягає задоволенню, а скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з того, що у зв'язку з встановленою рішенням суду, яке набуло законної сили, протиправною бездіяльністю відповідача, у вигляді несвоєчасного відшкодування ПДВ, у останнього виникло зобов'язання відшкодувати позивачу відповідну пеню.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2015 року, позивачем була подана до Прилуцької ОДПІ податкова декларація з ПДВ з заявою на відшкодування ПДВ в сумі 135 169 грн., за листопад 2015 року.

Перевіркою правомірності вказаного декларування ПДВ Прилуцькою ОДПІ в порядку, передбаченому п.200.18 ст.200 ПК України підтверджено правомірність заявленого в листопаді відшкодування ПДВ в сумі 135 169 грн., про що свідчить факт направлення позивачу повідомлення про невідповідність критеріям, визначеним у п.200.21 ст.200 ПКУ.

Згідно з п.п.200.18.1, 200.18.2, 200.18.3,п.200.18 ст,200 ПКУ Прилуцька ОДПІ протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки повинна була подати до органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Орган Державного казначейства України надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Прилуцька ОДПІ не виконала вказані вимоги ПК України, і з 20.01.2016 підтверджений до відшкодування ПДВ в сумі 135 169 грн. рахувалась як заборгованість бюджету перед ПП «РОТРАНС» з відшкодування ПДВ у вказаній сумі.

Згідно з п.п.200.18.1, 200.18.2, 200.18.3 п.200.18 ст.200 ПКУ орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Орган Державного казначейства України надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом 3 операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з п.200.23 ст.200 ПКУ суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Неотримання позивачем повідомлення про невідповідність критеріям, визначеним у п.200.19 ст.200 ПКУ, вказує на те, що станом на 20 січня 2016 року виникла заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ перед ПП «РОТРАНС» в сумі 135 169 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 в справі №825/366/16, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, позовні вимоги ПП «РОТРАНС» задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Прилуцької ОДПІ щодо невиконання своїх обов'язків, встановлених п.п. 200.18.1 п.200.18 ст.200 ПКУ щодо прийняття (складання) і подання (направлення) на адресу Прилуцького управління ДКС України висновків із зазначенням сум ПДВ - 84300 грн. за жовтень 2015 року та 135169 грн. за листопад 2015 року відповідно, що підлягають автоматичному відшкодуванню з бюджету на користь ПП «РОТРАНС» та зобов'язано Прилуцьку ОДПІ прийняти (скласти) і подати (направити) на адресу Прилуцького управління ДКС України, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум ПДВ 84 300 грн. за жовтень 2015 року та 135 169 грн. за листопад 2015 року відповідно, що підлягають автоматичному відшкодуванню з бюджету на користь ПП «РОТРАНС».

26 жовтня 2016 року, внаслідок добровільного виконання позовних вимог в частині стягнення бюджетної заборгованості в сумі 135 169 грн. відповідачами було перераховано на рахунок ПП «РОТРАНС» бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 135 169 грн. за листопад 2015 року.

З 20.01.2016 - дня виникнення заборгованості, по 26.10.2016 - день погашення заборгованості, термін заборгованості складає - 281 день, відтак, сума пені на вказану заборгованість становить 27 472 грн. 27 коп. як вірно веказано судом першої інстанції.

Прилуцьке управління Державної казначейської служби України Чернігівської області вказує в апеляційній скарзі на те, що орган Казначейства здійснило бюджетне відшкодування ПДВ у зазначеному розмірі за наявності висновків податкового органу та узагальненої інформації, в свою чергу, відсутня заборгованість бюджету з відшкодування зазначеного податку та відповідно відсутні підстави для стягнення сум пені.

Однак колегія вказані доводи відхиляю, так як вони суперечать нормам п.200.23 ст.200 ПКУ.

Апелянт Прилуцька ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області, зазначає що у справі №825/366/16 рішення суду першої та апеляційної інстанції оскаржено в касаційному порядку та на даний час рішення не прийнято, відтак, остаточного рішення на користь платника податків не прийнято. Такі доводи апелянта є помилковими, так як після прийняття рішення судом апеляційної інстанції воно набирає законної сили після проголошення, незалежно від подальшого його оскарження.

Так, відповідно п. 200.15 ст. 200 ПК України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 року № 39 затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, яким визначено механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.

За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Закінченням процедури судового оскарження є набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи вказані норми, колегія погоджується з зазначеними в апеляційній скарзі податковим органом доводами, що заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ перед позивачем необхідно обраховувати починаючи з 23.06.2016 (так як згідно п. 200.15 ст. 200 ПК України, а саме, протягом 5 робочих днів після прийняття КААС постанови від 15.06.2016 у справі №825/366/16) по 26.10.2016 що складає 126 календарних днів та відповідно пеня дорівнює 10078,79 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з врахування вірного розрахунку пені, відтак постанова суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами, в т.ч. відшкодування пені, виходячи з наступного.

Наведені вище положення Податкового кодексу України встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою з питань відшкодування ПДВ. При цьому, наявність у платника податку права пред'явити вимоги про стягнення пені згідно з законом пов'язане з не поверненням у встановлені строки суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідачами у справах цієї категорії виступають податковий орган та орган держказначейства. При цьому, позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган держказначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права і обов'язки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23 Порядку).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої цієї ж статті кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, не забороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги шляхом стягнення з Державного бюджету України пені.

При поданні апеляційної скарги, Прилуцькою ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Прилуцьким управлінням Державної казначейської служби України Чернігівської області подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано відсутністю коштів, незадовільним майновим станом.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2016 року та 21.11.2016 клопотання про відстрочення сплати судового збору - відповідачам задоволено.

Таким чином, з апелянтів має бути стягнуто розмір судового збору, що не був сплачений при поданні апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату подачі позову), за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову майнового характеру необхідно сплатити 1,5 розміру ціни позову, але не менше 1 мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній станом на день подання апеляційної скарги) ставка судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення складає 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, враховуючи ціну позову, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову становить 1378,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 - зміни в частині зазначення суми пені, яка підлягає стягненню.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «РОТРАНС» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 37787802) пеню в сумі 10078,79 грн. за прострочку погашення боргу бюджету з відшкодування ПДВ за листопад 2015 року.

В решті Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 - залишити без змін.

Стягнути з Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (17500 м. Прилуки, вул. Київська, 214, ЄДРПОУ - 39483254) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (шістсот шість грн. 20 коп.).

Одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва,

ЄДРПОУ одержувача: 38004897.

Банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві.

МФО банку: 820019, рахунок: 31211206781007.

Код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Стягнути з Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області (17500 м. Прилуки, вул. Вокзальна, 6) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (шістсот шість грн. 20 коп.).

Одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва,

ЄДРПОУ одержувача: 38004897.

Банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві.

МФО банку: 820019, рахунок: 31211206781007.

Код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 13.12.2016.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.