Постанова № 63367856, 16.11.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 листопада 2016 р. № 820/5113/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить зобовязати відділ реєстрації Харківської міської ради, Головне управління ДМС України в Харківській області поновити реєстрацію місця постійного проживання позивача у будинку № 47 по вулиці Жутівська у місті Харкові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 у період з 23.04.1993р. по 08.10.2008р. 29.07.1996р. ОСОБА_2 подарував, а позивач прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями в м. Харкові по вул. Жутівській, 47, який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Після розірвання шлюбу, вважаючи себе законним власником зазначеного житлового будинку, позивач дізналась, що 17.12.2015р. ОСОБА_2 уклав договори купівлі-продажу, за якими продав зазначений вище будинок з надвірними будівлями ОСОБА_3 Крім того, 09.02.2016р. Жовтневим РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області позивача було знято з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з посиланням на приписи ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Позивач вважає, що її зняття з реєстрації вчинено з порушенням приписів чинного законодавства та порушує права та законні інтереси позивача, оскільки підстав для зняття місця реєстрації не існувало.

Представник позивача прибув у судове засідання, склав на адресу суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити з урахуванням правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 01.03.2016 р. №825/1335/13-а. (а.с.65-69).

Представники Департаменту реєстрації Харківської міської ради та Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, прибули у судове засідання не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що у звязку із зміною власника житлового приміщення існували підстави для зняття з реєстрації місця проживання позивача за адресою: м. Харків, вул. Жутівська, 47. Таке зняття відбулось на підставі заяви нового власника вказаного домоволодіння ОСОБА_3 Також, у звязку з тим, що власником житлового будинку на даний час є інша ніж позивач особа, відповідачі вважали відсутніми підстави для поновлення реєстрації місця проживання позивача у вказаному домоволодінні.

Крім того, відповідач Департамент реєстрації Харківської міської ради зазначив, що він не є правонаступником територіальних органів ДМС, які здійснювали зняття з реєстрації місця проживання (перебування) осіб до 04.04.2016р., отже на даний час не виконує функції із зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання (перебування) осіб.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Макєєва) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 у період з 23.04.1993р. по 08.10.2008р., що підтверджується копією паспорту ОСОБА_1, копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 9,14).

Згідно договору дарування від 29.07.1996р., реєстровий номер 2-3338 (а.с.12-13) ОСОБА_2 подарував, а позивач прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями в м. Харкові по вул. Жутівській, 47 на земельній ділянці площею 503 кв.м., в тому числі: житловий будинок літ. «А-1», житловою площею 52,0 кв.м. та надвірні будівлі: гараж літ. «І», льох літ. «Е», майстерня літ. «З», огорожа № 1-3, водопровід № 6, зливна яма І, замощення І з правом довічного проживання ОСОБА_2 у житловому будинку.

Також судом встановлено, що позивач була зареєстрована у вказаному домоволодінні як під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, так і після його розірвання за рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.10.2008р. (а.с. 10).

17.12.2015 року ОСОБА_2 уклав два договори купівлі-продажу частини житлового будинку з ОСОБА_3, зокрема: договір купівлі-продажу від 17.12.2015 р., зареєстрований в реєстрі за №2046, згідно якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 частину житлового будинку з надвірними будівлями №47 по вул. Жутівська у м. Харкові, а також договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за №2048, згідно якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 також, частину житлового будинку з надвірними будівлями №47 по вул. Жутівська у м. Харкові.

Згідно вказаних договорів, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 (а.с. 15-18) зазначено, що відповідні частини житлового будинку належить продавцю ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі дублікату Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого ОСОБА_5, державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори від 02.10.1992 р., зареєстрований №4-4712, спадкова справа №480, дублікат видано ОСОБА_6 державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори від 26.10.2015 р., реєстровий №7-530; права власності на житловий будинок зареєстровано за Продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Харківського міського управління юстиції ОСОБА_7

Щодо визнання вказаних договорів недійсними позивач звернулася з позовною заявою до Жовтневого районного суду м. Харкова.

В подальшому, ОСОБА_3, діючи як власник спірного домоволодіння, звернулася з письмовою заявою про зняття з реєстрації місця проживання позивач до Жовтневого РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області.

09.02.2016р. цим органом позивача було знято з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

У звязку із встановленими обставинами суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Аналогічні норми передбачено у розділі ІІІ Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012р.

Також суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З аналізу вказаних правових норм судом встановлено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, з наведеного слідує, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1. позбавлення права власності на житлове приміщення; 2. позбавлення права користування житловим приміщенням; 3. визнання особи безвісно відсутньою; 4. оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, повязані із зняттям реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких повязані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Оскільки в даній справі наведених вище підстав для зняття з реєстрації місця проживання позивача у спірному домоволодінні не встановлено, суд дійшов висновку, що при здійсненні такого зняття з реєстрації посадовими особами ГУ ДМС України в Харківській області не було дотримано приписів законодавства, зокрема вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.03.2016р. у справі № 825/1335/13-а. суд враховує вказану правову позицію при вирішенні даної справи.

Суд також зауважує, що на даний час повноваження відповідача відділу реєстрації Харківської міської ради щодо заявлених позивачкою позовних вимог відсутні, в звязку з чим вони не можуть бути задоволені відносно цього відповідача.

Стосовно вимоги про поновлення реєстрації місця проживання позивачки у спірному домоволодінні, суд зазначає, що ці позовні вимоги мають бути задоволені частково.

При цьому суд враховує, що з метою належного захисту прав позивача має бути скасоване рішення відповідача ГУ ДМС України в Харківській області щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачки та відповідача має бути зобовязано вчинити дії щодо поновлення реєстрації місця проживання.

Суд окремо зазначає, що поновлення (вчинення) реєстрації місця проживання особи передбачає певну процедуру, визначену відповідними нормативними актами, яка має бути дотримана. Тому суд, зокрема, вважає за необхідне зобовязати відповідача - ГУ ДМС України в Харківській саме вчинити дії з поновлення (реєстрації) місця реєстрації позивача у спірному домоволодінні з урахуванням висновків суду.

За приписами статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняти (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про зобовязання вчинити дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 09.02.2016р. про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, вул. Жутівська, 47.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Панченко О.В.