Постанова № 63367830, 13.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2016 року № 826/3881/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – позивач, НАК «Нафтогаз») до Міністерства юстиції України (далі – Мін’юст) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Мін’юсту від 09.09.2015 № 24260680 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов’язання останнього провести державну реєстрацію права власності позивача на адміністративний будинок № 6, що розташований по вулиці Богдана Хмельницького у м. Києві (Шевченківський район).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача звернувся до суду з запереченнями, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце розгляду справи, відповідач не забезпечив явку своїх представників у судове засідання, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

09.09.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2015 № 12586138, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на адміністративний будинок № 6, що розташований по вулиці Хмельницького Богдана у м. Києві (Шевченківський район), та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, встановлено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, у зв’язку з чим реєстратором прийнято рішення № 24260680 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Разом з тим, вказане рішення, з посиланням на п. 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мотивовано тим, що документи містять суперечності, а саме: щодо адреси об’єкту нерухомого майна.

Також, у спірному рішенні, з посиланням на п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зазначено про те, що заявником не подано належним чином оформленого відповідно до законодавства документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, а також акту приймання-передачі об’єкта нерухомого майна або іншого документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 названого Закону, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п. 1 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення, цей Порядок визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Отже, вказаний Порядок визначає лише процедуру ведення Державного реєстру прав та не містить будь-яких вимог до документів, які має подавати особа для здійснення реєстрації прав на нерухоме майно.

При цьому, зі змісту п. 21 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що він не містить посилання на відомості щодо адреси об’єкту нерухомого майна, на невідповідність яких посилається державний реєстратора в оскаржуваному рішенні.

Разом з тим, у спірному рішенні не зазначено, які саме подані заявником документи містять такі суперечності та в чому саме вони проявились.

Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об’єкти нерухомого майна» від 09.12.2014 № 45209 (И-2014), яка подана позивачем разом з документами для проведення державної реєстрації на вказаний об’єкт нерухомості, вбачається, що адреса будівлі, зазначена в різних документах, як «вул. Б. Хмельницького, 6», «вул. Хмельницького Богдана, 6» або «вул. Хмельницького Богдана, 6/13», відноситься до одного й того ж самого об’єкту нерухомого майна.

За таких умов, колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним твердження державного реєстратора на наявність, з посиланням на п. 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суперечностей, а саме: щодо адреси об’єкту нерухомого майна.

В той же час, Кабінет Міністрів України постановою від 07.10.2013 № 868 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Порядок № 868), у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (п. 1 Порядку № 868).

Згідно з п. 52 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв’язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об’єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Поряд з цим, оскаржуючи спірне рішення в частині безпідставності посилання державного реєстратора на п. 52 Порядку № 868, позивач посилається на те, що відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», наказу Держнафтогазпрому від 19.01.1994 № 17, на базі Виробничого об’єднання «Укргазпром» (далі – ВО «Укргазпром»), на балансі якого знаходився нежитловий будинок № 6 по вул. Б. Хмельницького у м. Києві, створено Акціонерне товариство «Укргазпром» (далі – АТ «Укргазпром»).

Будинок № 6 по вул. Б. Хмельницького у м. Києві включений до вартості цілісного майнового комплексу ВО «Укргазпром» відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу станом на 01.10.1993 та переданий АТ «Укргазпром» згідно з передаточним балансом від 01.10.1993.

В подальшому, згідно з постановою Кабінету міністрів України від 24.07.98 № 1173 «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу» та постановою Кабінету міністрів України від 31.05.1999 № 931 «Про внесення змін і доповнень до Постанови Кабінету міністрів України від 25.05.98 № 747» АТ «Укргазпром» реорганізовано і на його базі створено та визначено правонаступником НАК «Нафтогаз» з її дочірніми підприємствами, а все майно AT «Укргазпром» передано НАК «Нафтогаз» в порядку правонаступництва відповідно до передаточного акту від 01.01.1999 № 1.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.05.1998 № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (з відповідними змінами і доповненнями) будинок № 6 по вул. Б. Хмельницького у м. Києві закріплено за НАК «Нафтогаз» до завершення будівництва будинку № 2 по вул. Луначарського у м. Києві.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 621-р «Про розміщення Вищого господарського суду та НАК «Нафтогаз» передано будинок по вулиці Б. Хмельницького, 6, у м. Києві до статутного фонду НАК «Нафтогаз», а також вирішено Київській міськдержадміністрації забезпечити реєстрацію будинку по вулиці Б. Хмельницького, 6, за НАК «Нафтогаз України».

Отже, з позовної заяви видно, що оскаржуючи спірне рішення у вказаній частині, аргументи позивача фактично зводяться до того, що позивач доводить виникнення у нього права власності на будинок № 6 по вул. Б. Хмельницького у м. Києві.

В той же час, представник відповідача у запереченнях стверджує про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження права власності на вказане майно, а також про те, що передача до статутного фонду позивача такого об’єкту нерухомості не є передачею у власність.

Проаналізувавши у сукупності зазначені аргументи та обставини справи, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду в межах даної адміністративної справи не є питання встановлення права власності на будинок № 6 по вул. Б. Хмельницького у м. Києві, оскільки воно не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд позбавлений можливості оцінити вказані аргументи та, відповідно, встановити наявність чи відсутність у позивача права власності на вказаний об’єкт нерухомості.

Досліджуючи ж правомірність прийняття оскаржуваного рішення відповідача від 09.09.2015 № 24260680 в частині відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, з посиланням на п. 52 Порядку, колегія суддів виходить з наступного.

Всупереч вимогам п. 52 Порядку № 868 позивачем, разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2015 № 12586138, для проведення державної реєстрації права власності на зазначений об’єкт нерухомості не подано державному реєстратору належним чином оформлений відповідно до законодавства документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, а також акт приймання-передачі об’єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна, зокрема, документ, який складений за результатами виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 621-р «Про розміщення Вищого господарського суду та НАК «Нафтогаз» про передачу позивачу будинку по вул. Б. Хмельницького, 6, у м. Києві та/або докази на підтвердження забезпечення Київською міськдержадміністрацією проведення реєстрації такого будинку за НАК «Нафтогаз України».

За таких обставин, у колегії суддів відсутні належні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Мін’юсту від 09.09.2015 № 24260680 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та, відповідно, для зобов’язання останнього провести державну реєстрацію права власності позивача на вказаний будинок.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 94 КАС України, судовий збір сплачений позивачем відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко