Постанова № 63367239, 09.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3672/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКСУ в Одеській області), за результатом розгляду якого, з урахуванням уточненого адміністративного позову, позивач просить суд: визнати протиправними дії прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з липня 2015 року по квітень 2016 років відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; стягнути з прокуратури Одеської області (65026 м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 (65088 АДРЕСА_1) ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату з урахуванням премій за період з липень 2015 року по квітень 216 року у загальній сумі 648 211 (шістсот сорок вісім тисяч двісті одинадцять) грн. 25 коп.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступними доводами.

З 17 квітня 2000 року по 22 квітня 2016 року позивач працював на різних посадах в органах прокуратури, що підтверджується його трудовою книжкою серії АК № 087601.

Наказом Генерального прокурора України № 665 від 18.12.2013 року позивача призначено прокурором Овідіопольського району Одеської області, а з 15.12.2015 року (після реорганізації органів прокуратури та успішного проходження конкурсного відбору) керівником Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області (наказ Генерального прокурора України № 838 від 10.12.2015 року).

Наказом Генерального прокурора України №76к від 22.04.2016 року, на підставі п.7 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі ЗУ « Про прокуратуру») позивача звільнено з адміністративної посади керівника Іллічівської місцевої прокуратури та з органів прокуратури за власним бажанням з 22.04.2016 року.

Позивач належним чином оформив і здав в прокуратуру області обхідний листок, після чого отримав трудову книжку.

Остаточний розрахунок по заробітній платі в сумі 18 379,0 надійшов на банківську зарплатну картку позивача 28.04.2016, саме в цей день він дізнався про порушення гарантованого йому ч.3 ст.43 Конституції України права на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як зазначає позивач, виходячи із положень ст.81 ЗУ «Про прокуратуру» та встановленого у відповідному місяці мінімального розміру заробітної плати, його посадовий оклад повинен був становити:

-з 1 липня 2015 року по 1 вересня 2015 року 18 270 гри. щомісячно з розрахунку: 12 180 грн. (десять мінімальних заробітних плат, що складає посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури) х 1,5 (коефіцієнт для керівника місцевої прокуратури);

-з 1 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року 20 670 гривень щомісячно з розрахунку: 13 780 грн. (десять мінімальних заробітних плат, що складає посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури) х 1,5 (коефіцієнт для керівника місцевої прокуратури);

-з 1 січня 2016 року по 22 квітня 2016 року 22 737 гривень щомісячно з розрахунку: 15158 грн. (одинадцять мінімальних заробітних плат, що складає посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури) х 1,5 (коефіцієнт для керівника місцевої прокуратури).

Позивач, визначивши посадовий оклад керівника місцевої прокуратури та врахувавши довідки прокуратури Одеської області про нараховані йому премії та надбавки до посадового окладу з 01.07.2016 року по 22.04.2016 року, самостійно зробив розрахунок належних йому до виплати сум заробітної плати:

-за липень 2015 року 37 709, 3 грн.;

-за у серпні 2015 року 67 876, 47 грн.;

-за вересень 2015 року 76 793, 04 грн.;

-за жовтень 2015 року 76 793, 04 грн.;

-за листопад 2015 року 95 991, 3 грн.;

-за грудень 2015 року 95 991,3 грн.;

-у січень 2016 року 93 858 грн.;

-у лютий 2016 року 93 858 грн.;

-у березень 2016 року 93 858 грн.;

-квітень 2016 року (за 22 дні) 68 829, 2 грн.

Всього: 801 557,65 грн.

Натомість, фактично позивачу нараховано заробітну плату з урахуванням премії у такому розмірі:

-за липень 2015 року 19 589,91;

-за серпень 2015 року 8 799,62грн;

-за вересень 2015 року-5 010 грн.;

-за жовтень 2015 року 9 884,41 грн.;

-за листопад 2015 року 22 148,45 грн.;

-за грудень 2015 року-17 183,68 грн.;

-за січень 2016 року 11 995,2 грн.;

-у лютий 2016 року 15 255,2 грн.;

-у березень 2016 року 16 473,96 грн.;

-у квітень 2016 року (за 22 дні) 27 005,94 грн.

Всього: 153 346,4 грн.

Таким чином, різниця між сумою заробітної плати за період з 01.07.2015 року по 22.04.2016 року, яку позивачу, на його думку, повинні були нарахувати, відповідно до ст.81 ЗУ «Про прокуратуру», і сумою заробітної плати, яку ОСОБА_1 фактично нараховано складає 648 211,25 грн.

На думку позивача, така різниця виникла у звязку із невірним застосуванням відповідачем закону, а саме: при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати відповідач безпідставно та незаконно користувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 30.09.2015 року № 763), якою з грубим порушенням ч. 3 ст. 43 Конституції України, встановлено посадові оклади для працівників прокуратури, що є значно нижчими від встановлених ст. 81 ЗУ « Про прокуратуру».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, вважає можливим розглянути справу на підставі доказів наявних в матеріалах справи, тобто в письмовому провадженні.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов, згідно яких відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. На думку представника відповідача, доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки останньому нарахована та виплачена заробітна плата відповідно до вимог п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», постанови Кабінету міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що підтверджується розрахунковими листами про нараховану позивачу заробітну плату за період з 15.07.2015 року по 25.02.2016 року. У судовому засіданні представник відповідача не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмово провадження, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Згідно записів у трудовій книжці АК № 087601, позивач працював в органах прокуратури з 17 квітня 2000 року по 22 квітня 2016 року.

Наказом Генерального прокурора України № 665к від 18.12.2013 року позивача призначено прокурором Овідіопольського району Одеської області, а з 15.12.2015 року керівником Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області (наказ Генерального прокурора України № 838к від 10.12.2015 року).

Наказом в.о. Генерального прокурора України №76к від 22.04.2016 року, на підставі п.7 ч.1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру» позивача звільнено з адміністративної посади керівника Іллічівської місцевої прокуратури та з органів прокуратури за власним бажанням з 22.04.2016 року.

15.07.2015 року набрав чинності ЗУ «Про прокуратуру», згідно п. 1-1 Перехідних положень якого до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Згідно ч. 3 ст. 81 Закону України Про прокуратуру посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Тобто, виходячи з норм зазначеного Закону, оклад позивача повинен був складати 10 мінімальних заробітних плат починаючи з липня 2015 року і по теперішній час, на що і посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Однак, відповідно до ст. ст. 8, 13 Закону України Про оплату праці встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Обсяг витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно ст. 89 ЗУ «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (ст. 90 ЗУ «Про прокуратуру»).

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю він є спеціальним законом, оскільки регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Так, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет на 2015 рік встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування на 2015 рік, а також, що норми і положення ст. 81 ЗУ Про прокуратуру застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Так само пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет на 2016 рік встановлено, що норми і положення ч. 2 ст. 33, ст. 81 ЗУ "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.

Таким чином, Закони України Про Державний бюджет України на 2015 рік та Про Державний бюджет на 2016 рік, як спеціальні Закони, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надають повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 763, визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури. Так, згідно додатку № 7 до Постанови посадовий оклад керівника місцевої прокуратури складає 2714 грн.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України по справі №18/183-97 від 03.10.1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом приорітету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

14.10.2014 року був прийнятий Закон України Про прокуратуру. Закон України Про державний бюджет України на 2015 рік був прийнятий 28.12.2014 року, тобто пізніше, а тому, його положення слід застосовувати норм і положень ст. 81 Закону України Про прокуратуру у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Закон України Про державний бюджет України на 2016 рік був прийнятий 25.12.2015 року та також передбачав умови застосування норм і положень ч. 2 ст. 33, ст. 81 ЗУ "Про прокуратуру".

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені положення дають підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

При цьому суд враховує, що закон має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі регулювати свою поведінку (принцип юридичної визначеності). В даному випадку суд погоджується з тим, що застосоване національне законодавство відповідало вимозі щодо передбачуваності на момент його правозастосування.

Як вбачається з розрахункових листів про нараховану позивачу заробітну плату за період з липня 2015 року по квітень 2016 року, позивачу, прокуратурою Одеської області заробітна плата нараховувалась з посадового окладу, передбаченого діючим законодавством, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 763.

Відповідно до норм ст. 81 ЗУ Про прокуратуру, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обовязків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог здійснено розрахунок заборгованості з заробітної плати на суму 648 211,25 грн. виходячи з окладу 10 мінімальних заробітних плат, а не з окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505. Оскільки премії та надбавки, а також вихідна допомога при звільненні напряму повязані та нараховуються залежно від розміру посадового окладу, суд приходить до висновку, що розрахунок позивача не є обґрунтованим та не відповідає дійсності.

Слід зазначити, що не всі соціальні права в Конституції України визначені із зазначенням конкретних обов'язків держави щодо їх забезпечення. Безпосередньому забезпеченню і судовому захисту підлягають лише ті конституційно чи законодавчо закріплені соціальні права, стосовно яких Конституцією України або чинним законодавством передбачено конкретні позитивні дії держави. Визначені ж у цілому соціальні права реалізуються за наявності у держави відповідних економічних ресурсів.

Таким чином, суд вважає, що реалізація положень ЗУ "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" №505 від 31.05.2012 року та Законів України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та "Про Державний бюджет України на 2016 рік". Однак, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду не були внесені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушень законодавства при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за спірний період.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.11.2015 року по справі №21-1461а15 та від 30.03.2016 року по справі №822/504/13-а.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої заробітної плати.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Бжассо