Постанова № 63366645, 07.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 р. Справа №805/3029/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крилової М.М.,

при секретарі Смирновій Ю.А.,

за участю представників відповідача 1 ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольської міської ради до Артемівської районної державної адміністрації Донецької області, державного реєстратора Артемівської районної державної адміністрації ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30651958 від 27.07.2016, скасування державних реєстрацій прав приватної власності від 22.07.2016 №15600753 та № 15600816, -

В С Т А Н О В И В:

Маріупольська міська рада звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської районної державної адміністрації Донецької області (відповідач 1), державного реєстратора Артемівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 (відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4 (тертя особа 1) та ОСОБА_5 (третя особа 2) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30651958 від 27.07.2016, скасування державних реєстрацій прав приватної власності від 22.07.2016 №15600753 та № 15600816.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 (третя особа 3).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.07.2016 року Маріупольській міській раді стало відомо про незаконне зведення прибудови до приміщення №164 по проспекту Металургів в м. Маріуполі Донецької області. Так, 25.09.2008 року міським комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» на підставі договору дарування №9 від 03.01.2002 року зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №164 у будинку №47 по пр. Металургів у м. Маріуполі загальною площею 44,2 кв.м. за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 5/2000 части на кожного. 27.07.2016 року державним реєстратором Артемівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 прийнято рішення №30651958 про державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу за №983229214123 та здійснено перенесення запису про право власності №24836694 до Державного реєстру речових прав за номерами запису про право власності 15600753, 15600816. Позивач зазначає, що у відкритому розділі №983229214123 на вказаний обєкт нерухомого майна із супровідних документів зазначено лише технічний НОМЕР_1 від 14.07.2016 року, виданий Маріупольським бюро технічної інвентаризації, при цьому площа обєкта нерухомого майна необґрунтовано змінилась з 44.2кв.м. на 101,7 кв.м. Однак, правовстановлюючі документи, які б обґрунтовували зміну площі, в Державному реєстрі речових прав відсутні. Таким чином, позивач вважає, що державним реєстратором при перенесенні запису про право власності №24836694 до Державного реєстру речових прав за номерами запису про право власності 15600753, 15600816 було безпідставно зареєстровано право власності на нерухомий обєкт площею 101,7 кв.м. Крім того, позивач вказує на те, що Маріупольська міська рада як власник земельної ділянки згоди на виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці не надавала та рішення про передачу в оренду або в інше користування земельної ділянки не приймала. Таким чином, просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30651958 від 27.07.2016 року; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення №164 ? частини, що розташована за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 47, номер запису про право власності: 15600753 від 22.07.2016 року; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення №164 ? частини, що розташована за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 47, номер запису про право власності: 15600816 від 22.07.2016 року.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав. Надав до суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що відповідно до норм діючого законодавства державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Також, вказує на недопустимість втручання у діяльність державного реєстратора, у звязку з чим вважає, що безпосередній керівник чи голова райдержадміністрації не має права впливати на прийняття рішення державним реєстратором, а тому райдержадміністрація не зобовязана відповідати за наслідки прийнятих державним реєстратором рішень. Таким чином, просив вивести Артемівську райдержадміністрацію зі складу відповідачів як неналежного.

Представником третіх осіб 1, 3 до суду надано заперечення проти позову, які вмотивовані тим, що 14.07.2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали технічний паспорт на нежитлове приміщення, що розташоване у м. Маріуполь, пр. Металургів, б. 47, приміщення №164 (Літ. А-9), загальною площею 101,7 кв.м. Відповідно до декларації про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 02.08.2016 року №ДЦ142162151145, наданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради було затверджено реконструкцію нежитлового приміщення з улаштуванням окремого виходу по пр. Металургів, 47, приміщення №164 в м. Маріуполь. Таким чином, вважає твердження позивача щодо державної реєстрації необґрунтовано збільшеної площі обєкта нерухомості безпідставними. Також, зазначає, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 11.08.2016 року приватним нотаріусом на підставі договору купівлі-продажу №3373 від 01.08.2016 року зареєстровано право власності на нежитлове приміщення Літ. А-9, що складає 5/1000 частини багатоквартирного будинку, що знаходиться в м. Маріуполі, пр. Металургів, 47, прим. 164, загальною площею 101,7 кв.м. за ОСОБА_7. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, відповідач 2 та треті особи по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав письмову заяву про здійснення розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач Маріупольська міська рада Донецької області (ідентифікаційний код 33852448) є органом місцевого самоврядування, зареєстрований в якості юридичної особи 21 травня 1997 року, про що 06 грудня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений відповідний запис.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних з реєстру прав власності на нерухоме майно 25.09.2008 року Міським комунальним підприємством «Маріупольське бюро те6хнічної інвентаризації» за реєстраційним номером 24836694 внесено запис про право приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у частках 5/2000 відповідно на обєкт нерухомості нежиле приміщення №164 у буд. 47 по пр. Металургів у м. Маріуполі Донецької області, яке виникло на підставі договору дарування №9 від 03.01.2002 року.

27.07.2016 року державним реєстратором Артемівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30651958, яким за ОСОБА_4 зареєстровано спільну часткову приватну власність (1/2) на обєкт нерухомого майна нежитлове приміщення літ. А-9, що складає 5/1000 частини багатоквартирного будинку, загальною площею 101,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, б. 47, прим. 164.

Також, 27.07.2016 року державним реєстратором Артемівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30651958, яким за ОСОБА_5 зареєстровано спільну часткову приватну власність (1/2) на обєкт нерухомого майна нежитлове приміщення літ. А-9, що складає 5/1000 частини багатоквартирного будинку, загальною площею 101,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, б. 47, прим. 164.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Також, за приписами п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади» відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.

Не допускається постановлення рішень, що передбачають: неправомірне обмеження прав, свобод та законних інтересів інших осіб, у тому числі обмеження публічної компетенції державних органів, їх посадових чи службових осіб; задоволення вимог осіб, які не є суб'єктами відповідних правовідносин.

Не допускається також постановлення рішень, які спрямовані на завдання шкоди іншим особам, довкіллю, культурній спадщині; надають можливості для зловживання правом; порушують моральні засади суспільства; зобов'язують до вчинення дій, які не є обов'язковими за законом.

Отже, суд зауважує, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану субєктивних прав та обовязків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обовязку.

В якості підстав для звернення до суду з даним позовом Маріупольська міська рада посилається на приписи ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, в яких зазначено, що до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення.

Так, позивач вказує на те, що на земельній ділянці, яка є комунальною власністю, було проведено та неправомірно зареєстроване самочинне будівництво прибудови літ. А1-1 та майданчика літ.а за адресою: нежитлове приміщення №164, б. 47, пр. Металургів, м. Маріуполь, без відповідних дозвільних документів.

Як зазначає позивач в позовній заяві, набуття права на земельну ділянку відповідно до приписів ст. 116 Земельного кодексу України, здійснюється, зокрема, шляхом передачі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, у власність або у користування громадянам або юридичним особам.

Так, за приписами вказаної норми громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Однак, позивачем до суду не надано доказів укладення з третіми особами договорів оренди змеленої ділянки, звернення третіх осіб із заявами щодо відведення земельної ділянки, розташованої під обєктом нерухомості приміщенням нежитлове приміщення №164, б. 47, пр. Металургів, м. Маріуполь, як і не зазначено про їх існування.

Таким чином, між позивачем та третіми особами у справі не виникало певних правовідносин, повязаних із використанням земельної ділянки, на якій розташований спірний обєкт нерухомого майна, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність на даний час порушеного права позивача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на приписи ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у яких встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва обєкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого обєкта та компенсацію витрат, повязаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований обєкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, повязаних із знесенням обєкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

За приписами п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011р. №553, цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю:

- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

- структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

- Держархбудінспекцією.

Таким чином, законодавцем встановлено певну процедуру усунення порушень вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності. При цьому, виявлення таких порушень, реагування на них та заходи щодо їх усунення здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до покладних на них діючим законодавством завдань та функцій.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу наведених норм слідує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності його порушеного права прийняттям відповідачем спірних рішень щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Маріупольської міської ради не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Маріупольської міської ради до Артемівської районної державної адміністрації Донецької області, державного реєстратора Артемівської районної державної адміністрації ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30651958 від 27.07.2016, скасування державних реєстрацій прав приватної власності від 22.07.2016 №15600753 та № 15600816 відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 07.12.2016 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.12.2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Крилова М.М.