Постанова № 63366375, 08.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 р. Справа № 804/4036/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000951501 від 19.02.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом була проведена перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 14/04-17-15-01/30718177 від 26.01.2016 року. На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення рішення №0000951501 від 19.02.2016 р. щодо нарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 357440 грн. 00 коп., яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, у судовому засіданні заявив про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними та цілком обґрунтованими, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та наявність клопотання від позивача про розгляд справи в письмовому провадженні, а також те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не прибув у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Любимівка» зареєстровано Дніпропетровською районною державною адімінстрацією Дніпропетровської області 11.12.2000 р. та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

26.01.2016 року Дніпропетровською ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ «Любимівка» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за липень 2015 року, за результатом якої складено акт №14/04-17-15-01/30718177 від 26.01.2016 р.

Перевікою встановлено порушення п.57.3 ст.57 та п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України порушення термінів сплати нарахованих сум податкових зобовязань по податку на додану вартість (податкова декларація з ПДВ за липень 2015 року №9174282420 від 19.08.2015 р.

За результатами вказаної камеральної перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення рішення №0000951501 від 19.02.2016 р., яким позивачу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (на 4 календарні дні) нараховано штраф в сумі 35744 грн. 00 коп.

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і є предметом розгляду у даній справі

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 36.1 статті 36 Податкового Кодексу передбачає, що податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки встановлені цим Кодексом.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом визначених строків, то відповідно до пункту 126.1 статті 126 Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вже встановлено вище, відповідачем 26.01.2016 року Дніпропетровською ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ «Любимівка» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за липень 2015 року, якою встановлено не своєчасну сплату останнім узгодженої суми грошового зобов'язання до 30 календарних днів, в результаті чого до нього застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (35744 грн. 00 коп).

В той же час, пунктом 3 розд. ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набув чинності 17.01.2015 року, визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Зазначені норми вказують на обмеження стосовно проведення перевірок, зокрема, підприємств, обсяг доходів яких за попередній рік не перевищує 20 мільйонів гривень та які при цьому, не ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари.

Суд вважає, що положення вказаних норм поширюється на всі контролюючі органи та на всі види перевірок, правом на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.

Аналогічні позиції викладені в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року, справа К/800/2995/16 (review/58246252), від 14 червня 2016 року №К/800/39934/16, від 22 червня 2016 року № К/800/53023/16.

Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв до відповідача щодо проведення перевірки не подавав. Доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення перевірки матеріали справи не містять. Крім того, станом на момент проведення перевірки, обсяг доходів позивача за попередній рік не перевищував 20 мільйонів гривень.

Враховуючи вищевикладене, у податкового органу не було правових підстав здійснювати перевірку позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку, що невиконання вимог ПК України та законів України що стосуються питань оподаткування суб'єктів господарської діяльності при проведенні перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000951501 від 19.02.2016 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» сплачений судовий збір у розмірі 1450,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1