Вирок № 63360512, 12.12.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/643/16-к

Провадження № 1-кп/185/278/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі колегії суддів:

головуючого судді Косюка А.П., суддів: Перекопського М.М., Врони А.О.,

за участю прокурора Маковецької Л.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

секретаря Губа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040540000096 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в м. Красноармійськ, Донецької області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не одруженої, не працюючої, яка проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1, раніше судимої:

- 25 травня 2009 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки;

- 16 лютого 2012 року постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області скасовано іспитовий строк та направлено в місце позбавлення волі строком на 5 років. Звільнилася 14 липня 2014 року з місць позбавлення волі згідно ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше судима, а саме 25 травня 2009 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки, 16 лютого 2012 року постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області скасовано іспитовий термін та направлено в місця позбавлення волі строком на 5 років. 14 липня 2014 року звільнилась з місць позбавлення волі згідно ст. 2 Закону України «Про амністію» та в період коли судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, знову вчинила злочин невеликої тяжкості.

Так, ОСОБА_1 19 лютого 2016 року близько 23.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні кухні будинку ОСОБА_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, де з кухонним ножем в руці готувала страви. В цей час до кухні зайшов ОСОБА_2, з яким у неї на ґрунті тимчасово виниклих неприязних відносин сталась сварка.

В ході даної сварки ОСОБА_2 своєю рукою розвернув до себе обличчям ОСОБА_1, яка в цей час в правій руці тримала кухонний ніж із лезом довжиною 12 см. та під час розвороту, за інерцією неумисно нанесла один удар зазначеним ножем в ділянку грудної клітини ліворуч з пошкодженням серця життєво важливого органу, яке супроводжувалось кровотечією у порожнину серцевої сорочки та у ліву плевральну порожнину, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 81-2016 р. Е від 22 квітня 2016 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, тим самим спричинила необережне тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_2, який після нанесення удару ножем впав на підлогу та через деякий час втратив свідомість, після чого останньому було надано медичну допомогу, в тому числі хірургічне втручання, в результаті чого ОСОБА_2 було врятовано життя.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю та суду показала, що 19 лютого 2016 року біля 09.00 години ранку до неї прийшов ОСОБА_5 і приніс з собою чекушку горілки. Вони у трьох: вона, потерпілий та ОСОБА_5 розпили цю чекушку. Це відбувалося десь півтори години. Потім вона зайшла у хата, приготувала поїсти, а потерпілий управлявся по господарству. Потім вона пішла до ОСОБА_5 повбирати та зварити їсти. Вона повернулася додому десь після обіду. Потім вони поїли і полягали спати, коли вона прокинулась це було біля 22.00 години напочатку 23.00 години, вона пішла на кухню будинку її матері, де дістала суп щоб підігріти, а потім взяла хліб та ніж щоб його відрізати, а ОСОБА_2 стояв ззаду на кухні. Вона повернулася, коли ОСОБА_2 її питав, чому вона не відповідала йому на дзвінок, і як воно так трапилось вона не знає. Коли він її дьорнув, і вона побачила на ножу кров і кинула його. Вона взяла телефон і пробувала викликати швидку, міліцію, а потерпілий ще стояв. Коли вона вийшла, він з нею ще балакав. Потім вона викликала швидку та міліцію. Приїхала швидка, він почав біліти, стало йому погано, він почав рвати, і вони його поклали у швидку. Вона з ним у швидкій поїхали у лікарню. У лікарні вони чекали хірурга. Потім її забрали у міліцію. Це все відбувалося в с. Маломихайлівка, на кухні крім них нікого не було. Після того як вона поранила ножем потерпілого та побачила кров, вона ніж відкинула, а потім заскочила в хату, забігла у кімнату де була мати, і розповіла їй що трапилося. Наміру вбивати потерпілого у неї не було. У неї не було ніякої цілі спричинити тілесні пошкодження ОСОБА_2, це вийшло випадково. Сварки між ними також не було. В скоєному щиро розкаялася.

Покази обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і нею не оспорюються.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що з обвинуваченою проживали разом однією сім'єю до 19 лютого 2016 року та продовжує підтримувати стосунки з обвинуваченою. 19 лютого 2016 року він прокинувся біля 08.00 години і пішов на двір вбиратися. Коли він виходив усі ще спали. Коли зайшов у туалет, то почув на дворі голоси. Вийшовши на двір побачив ОСОБА_1 та чоловіка на прізвище ОСОБА_5. Він знає його в обличчя, а так не знайомий з ним. Вони всі разом випили горілки. Потім ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_1 піти з ним до нього додому щоб вона допомогла йому повбиратися, та зварити їсти. Вони пішли до нього, зайшли у хату, поснідали там. Вона залишилась у ОСОБА_5, а він пішов до своєї матері. Він сів на велосипед та поїхав до свої матері. Це було в районі 11.00 годин він вертався назад, дзвонив ОСОБА_1 на телефон, а вона відключалась. По дорозі зустрів знайомого зайшли в магазин купили чекушку горілки, ну і поїхав додому, це було десь пів п'ятої напочатку шостої години, нікого вдома не було. Вона прийшла вже починало темніти. Він почав з нею розмовляти, за трубку чому вона її не брала, трохи посварилися. Потім вона пішла спати. І вже на початку десятої чи одинадцятої години вечора він відкрив двері на кухню, та побачив, що вона стоїть біля столу. Він почав з нею балакати, а вона не реагувала. Він підійшов до неї і взяв її за плече та розвертав до себе. А потім запам'ятав останнє, що почув різку біль у груді, і все, далі він не дуже пам'ятає, чи балакав він чи ні. Він не знав, що у неї ніж. Ніж вона йому не показувала, і ножем вона не погрожувала. Він вважає, що вона вдарила його ножем випадково.

Хоч обвинувачена ОСОБА_1 і визнала вину повністю, її вина доведена дослідженими в судовому засіданні такими доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка суду показала, що з потерпілим та обвинуваченою у відносинах не перебуває. Дату вона не пам'ятає, взимку цього року після 20.00 години був проведений слідчий експеримент в приміщенні СМЕ в смт. Васильківка. Вони були присутніми на проведенні слідчого експерименту у якості понятих. Коли вони прийшли, то була підозрювана, були ще люди, але точно не пам'ятає хто саме, слідчий, ОСОБА_7, все це знімалося на відеокамеру, фотоапарат, і підозрювана розповіла, як вона все це зробила. Вона казала, що вони там випивали, потім пішли відпочивати, потім вона прокинулась бо їй захотілося їсти, та пішла на кухню, де вона почала собі готувати, потерпілий підійшов до неї ззаду, схопив її за плече, вона сказала начебто що їй боляче, вона повернулася, а він схопив її ще за шию, і тоді вона показувала, як вона ножем його у грудну клітину штовхнула. Чітко вона не може сказати, бо не пам'ятає. Вона не була в стані алкогольного сп'яніння. Присутня була, і інша понята, ОСОБА_7 - судовий медичний експерт, слідчий та двоє працівників поліції. Точно вона не пам'ятає, но нібито працівники поліції були не в формі. Обвинувачена все добровільно показувала. Слідчий задавав питання і обвинувачена показувала. Коли вони були присутні погроз або насилля відносно обвинуваченої не було з боку працівників поліції. Зауважень від обвинуваченої не надходило. Протокол слідчого експерименту вони прочитали і підписали. На протоколі проведення слідчого експерименту це її підписи. Чітко вона не пам'ятає послідовність всіх дій, оскільки це було дуже давно. Як казала обвинувачена, вона стояла різала хліб, а ОСОБА_2 підійшов ззаду схопив її за плече, потім вона відчула біль, повернулась, а він потім її схопив за шию, і тоді вона тримаючи ніж , а при слідчому експерименті замість ножа паперовий згорток, та показувала слідчому як вона нанесла удар, при цьому перед нанесенням удару вона ОСОБА_2 попереджала, що в неї в руках є ніж, сказавши йому щоб він її не чіпав бо в неї в руках є ніж, що робив ОСОБА_2 при цьому вона не пам'ятає. При слідчому експерименті вона сказала, що штрикнула його ножем у грудну клітину в область серця, а він начебто впав, а далі вона не пам'ятає що було. Чи був захисник вона не знає, оскільки були не знайомі їй люди.

Показаннями свідка ОСОБА_8, яка суду показала, що з потерпілим та обвинуваченою у відносинах не перебуває. Їх погукали, щоб вони були свідками. Вони зайшли до кімнати де сиділа та була присутня обвинувачена. Їх провели та роз'яснили, що буде проводитися слідчий експеримент за участю обвинуваченої яка начебто нанесла тілесні ушкодження своєму чоловіку, співмешканцю, і почали проводити експеримент. Обвинувачена показувала як все це відбувалося. ОСОБА_1 було запропоновано показати як все це відбувалося, про все це їй роз'яснював слідчий. Тиску на неї ніхто не чинив. Обвинувачена сама все добровільно розказувала та показувала. Вона розповідала, що все це відбулося у неї вдома, проходило все це на кухні, вона вже не пам'ятає в який це час було. Як вона зрозуміла що це було у вечорі. Обвинувачена розповіла, що вона вийшла на кухню, чи порізати хліба чи щось приготувати поїсти собі, щось на кухні робила біля столу, потім вона почула, що хтось до неї підійшов та схопив її за волосся чи за плече, це був співмешканець який її схопив, і вона відчула біль, потім вона розвернулася, а він її схопив за горло, і коли вона до нього розвернулася обличчям до нього, у неї був ніж, і потім вона його цим ножем вдарила. Обвинувачена на експерименті показувала, що у неї в руках є ніж, і тоді на експерименті коли він її тримав за шию вдарила його ножем в область серця, і далі вона злякалася і вибігла у іншу кімнату, а він чи впав чи ні, вона не знає, вона цього не пам'ятає. При проведенні слідчого експерименту були присутніми, вона, ОСОБА_6, ОСОБА_7, і ще троє чоловік, були працівники міліції, вони були усі у цивільному одязі, з них ніхто не представлявся, і прізвища, ім'я та по батькові не казав. Все це знімали на камеру. Чи був у обвинуваченої представник чи адвокат вона не пам'ятає. Статистом на кому показувала все що відбувалося обвинувачена був ОСОБА_7 - їх судовий медичний експерт. Слідчий не казав, що саме показувати обвинуваченій при проведенні слідчого експерименту. Статисту слідчий нічого не показував що робити. Саме з точністю сам механізм нанесення обвинуваченою тілесних ушкоджень при проведенні слідчого експерименту вона не пам'ятає. Вона невпевнена за, що саме схопив потерпілий обвинувачену чи за волосся чи за плече, потім вона повернулася, а потім він її схопив за шию, вона показувала як він її за шию схопив, потім вона коли вони стояли вдарила його, та показувала як вона його вдарила, як саме не пам'ятає. Слідчий експеримент був після 18-00 години, цього року ближче до весни, слідчий експеримент проводився в приміщенні судово-медичної експертизи.

Показаннями експерта ОСОБА_7, який суду показав, що для цього удару потрібне зусилля. Дані про довжину раневого каналу відсутні. Глибина раневого каналу повинна бути приблизно 4-5 см. для того, щоб можливо було пройти грудні м'язи .

Протоколом огляду місця події від 20 лютого 2016 року, в ході якого було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_1. Де обстановка порушень не має. В ході огляду було вилучено один кухонний ніж загальною довжиною 24 см. /а.к.п. 69-74/.

Протоколом огляду від 20 лютого 2016 року, в ході якого було оглянуті добровільно видані ОСОБА_4 - светр, футболку, що належать ОСОБА_2, які було вилучено до Покровського ВП /а.к.п. 81-84/.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20 лютого 2016 року, за участю підозрюваної ОСОБА_1, відповідно до якого підозрювана ОСОБА_1 в присутності захисника ОСОБА_10, розповіла про обставини, які мали місце 19 лютого 2016 року та показала механізм нанесення нею удару ножем потерпілому ОСОБА_2 /а.к.п. 78-80/.

Висновком експерта № 317 від 22 березня 2016 року, згідно якого на ножі (об'єкти №№ 1, 2), представленому на дослідження наявність крові не встановлено. Клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені /а.к.п. 86-87/.

Висновком експерта № 81- 2016 р. Е від 22 квітня 2016 року, згідно якого у ОСОБА_2, 1968 року народження, відповідно до наданої медичної документації та експертизи потерпілого на 19 лютого 2016 року у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітини ліворуч з пошкодженням серця, яке супроводжувалось кровотечією у порожнину серцевої сорочки та у ліву плевральну порожнину, та утворилось від дії предмету, що володів колюче-ріжучими властивостями, таке тілесне ушкодження утворилось внаслідок не менш однієї травмуючої дії. По своєму характеру тілесні ушкодження у потерпілого відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення відповідно п.2.1.1 «а»; п.2.1.3. «й» Правил судово-медичного визначення ступеня, тяжкості тілесних ушкоджень /а.к.п. 101-103/.

Висновком експерта № 10/4.2-323 від 27 квітня 2016 року, згідно якого пошкодження на передніх поверхнях светра та футболки гр. ОСОБА_2, могли бути утворені як представленим на дослідження ножем, вилученим 20 лютого 2016 року під час огляду домоволодіння АДРЕСА_1, так і іншим предметом, що має клинок, схожий по конструкції і розмірним характеристикам з клинком представленого ножа. Вирішити питання в категоричній формі не надалося можливим по причинам, вказаним у дослідницькій частині /а.к.п. 106-110/.

Суд, вважає, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою, отримані у рамках діючого процесуального закону, доповнюють один одного та підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_1 суд вважає правильно кваліфіковані за ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує тяжкість і суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої є щире каяття. Обставинами, що обтяжує покарання обвинуваченої є рецидив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

За місцем проживання обвинувачена характеризується негативно /а.к.п. 75/, раніше судима /а.к.п. 77/, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває /а.к.п. 76/.

На підставі ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість злочину, а саме те, що обвинувачена вчинила злочин невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, а саме, те, що обвинувачена за місцем проживання характеризується негативно, раніше судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, визнала вину повністю, суд вважає, що покарання обвинуваченій слід призначити у вигляді обмеження в максимальних межах санкції статті за інкриміноване їй кримінальне правопорушення, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити - особисте зобов'язання.

Цивільний позов про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння у розмірі 6 313 грн. 80 коп. з обвинуваченої ОСОБА_1, заявлений прокурором в інтересах держави в особі комунального закладу «Покровська Центральна лікарня» Дніпропетровської обласної ради ЄДРПОУ 01988953, підлягає задоволенню повністю.

У справі маються процесуальні витрати за проведення трасологічної експертизи в сумі 439 грн. 80 коп. /а.к.п. - 105/, які підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Питання, щодо речових доказів вирішити відповідно до норм ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити їй покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з 22 лютого 2016 року по 09 листопада 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання період перебування її під вартою з 22 лютого 2016 року по 09 листопада 2016 року, а саме 8 (вісім) місяців 17 (сімнадцять) днів і враховуючи повне фактичне відбуття нею призначеного покарання - обмежитись відбутим строком покарання.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити - особисте зобов'язання.

Цивільний позов про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння у розмірі 6 313 грн. 80 коп. з обвинуваченої ОСОБА_1, заявлений прокурором в інтересах держави в особі комунального закладу «Покровська Центральна лікарня» Дніпропетровської обласної ради ЄДРПОУ 01988953 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального закладу «Покровська Центральна лікарня» Дніпропетровської обласної ради в рахунок відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння у розмірі 6 313 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 439 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.

Речові докази у справі: конверт з залишками, конверт з зразком крові потерпілого ОСОБА_2, конверт з зразком крові підозрюваної ОСОБА_1, ніж, передані до камери збереження речових доказів Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити; светр та футболку, які належать ОСОБА_2, передані до камери збереження речових доказів Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути потерпілому ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: А.П. Косюк

Судді: М.М. Перекопський

А.О. Врона