Вирок № 63360413, 13.12.2016, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8831/15-к

1-кп/214/212/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Саксаганський районнй суд м.Кривого Рогу в складі

головуючого судді Ковтун Н.Г.

при секретарі Євтушенко В.С., Троценко О.М.

за участю прокурорів Андрєєва А.П., Насіковського В.А., Миколайчука А.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, за №42015040630000060 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Малин, Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має повнолітнього сина-студента, раніше не судимого, пенсіонера за вислугою років, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 410, ч.1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, будучи військовослужбовцем військової частини 3011 Національної гвардії України та проходячи військову службу на посаді заступника командира військової частини з тилу - начальник тилу військової частини 3011 Національної гвардії України, маючи військове звання полковника , на порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 76, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548- XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №551-XIV, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", від 21 вересня 1999 року № 1075- XIV, ст. З Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932- ХІІ, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи на території військової частини 3011 Національної гвардії України, яка розташована за адресою м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, 93, в один із днів другої декади листопада 2014 року, будучи службовою особою, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом складання службовою особою офіційних документів договору №184 від 10.11.2014 та акту виконаних послуг №38 від 13.11.2014 здійснив внесення до них завідомо неправдивих відомостей щодо здійснення ФОП ОСОБА_4 поточного ремонту БРДМ-2ХР, який обліковується у військовій частині 3011 Національної гвардії України, на загальну суму 22 859 грн. Однак, зазначений ремонт техніки проводився патріотично налаштованими приватними підприємцями м. Кривого Рогу, не пов'язаними з ФОП ОСОБА_4, безкоштовно, у якості волонтерської допомоги, чим вчинив службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Поряд з цим, будучи військовослужбовцем військової частини 3011 Національної гвардії України та проходячи військову службу на посаді заступника командира військової частини з тилу - начальник тилу військової частини 3011 Національної гвардії України, маючи військове звання полковника , на порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 76. 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548- XIV, ст.ст. І-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №551-XIV, ст. ст. 1,3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", від 21 вересня 1999 року N 1075- XIV, ст. 3 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932- ХІІ, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи на території військової частини 3011 Національної гвардії України, яка розташована за адресою м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, 93, в один із днів другої декади листопада 2014 року, будучи службовою особою, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснив внесення до офіційних документів - договору №184 від 10.11.2014 та акту виконаних послуг №38 від 13.11.2014 завідомо неправдивих відомостей, внаслідок чого протиправно заволодів грошовими коштами державного бюджету на загальну суму 22 859 гривень, що підтверджується висновком експерта №70/36-116 від 09.12.2015 року;

- він же, у порушення вимог вищезазначеного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи на території військової частини 3011 Національної гвардії України, яка розташована за адресою м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, 93, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи повторно та з корисливих мотивів, здійснив привласнення іншого військового майна - грошових коштів державного бюджету у сумі 198 310 грн. 60 коп., що підтверджується висновком експерта №70/36-116 від 09.12.2015 року, чим вчинив привласнення іншого військового майна, вчинене військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, повторно.

Суд прийшов до висновку, щодо винуватості ОСОБА_3 Дії обвинуваченого кваліфіковані за ст. 366 ч.1 КК України як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та за ст. 410 ч.2 КК України як привласнення іншого військового майна, вчинене військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, повторно.

Висновки суду ґрунтуються на досліджених доказах.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав повністю, суду пояснив, що дійсно з 2006 року обіймав посаду заступника командира військової частини з тилу - начальника тилу в/ч 3011 Нац.гвардії України, до його повноважень входило матеріальне забезпечення та забезпечення життєдіяльності частини. Восени 2014 року волонтерами безкоштовно було відремонтовано БРДМ-2ХР військової частини. Після проведення ремонтних робіт, він склав договір між військовою частиною та ФОП ОСОБА_4 на ремонт техніки та Акт виконаних робіт про виконані ремонтні роботи ФОП ОСОБА_4. До цих документів були внесені неправдиві відомості про проведення ремонтних робіт ФОП ОСОБА_4. Останнього підприємця він запевнив в необхідності укладання договору та підписання Акту, начебто для оплати роботи волонтерів. Кошти, які були перераховані ФОП ОСОБА_4 за начебто ремонт БРДМ в розмірі 22 859 грн йому передав ОСОБА_4 наприкінці грудня 2014 року в своїй майстерні по АДРЕСА_3, ці кошти він привласнив, розпорядившись на власний розсуд.

Наприкінці грудня 2014 року військовою частиною було укладено два договори на поставку деревини для опалення ФОП ОСОБА_6. Останньому були переховані кошти за поставку деревини. Однак деревина не була недопоставлена приблизно на 300 куб.м. На початку 2015 року ФОП ОСОБА_6 йому повернув готівкою 198310, 60 грн за недоставлену деревину. Ці кошти він привласнив, розпорядившись на власний розсуд.

В скоєному щиро кається. Він повністю відшкодував заподіяну шкоду, повернувши кошти, перераховані на ремонт БРДМ та придбав деревину. На цей час він звільнився з лав збройних сил. Запевняє,що більш такого не винить. Просить сурово не карати.

Судом досліджені письмові матеріали кримінального провадження:

-постановою слідчого визнано речовим доказом договір № 184 від 10.11.2014 року, калькуляція від 10.11.2014 року, акт № 38 від 13.11.2014 року, акт технічного стану БРДМ-2РХ б\н 65, платіжне доручення № 57 від 13.11.2014 року, рахунок № 38 від 13.11.2014 року, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження (а.с.172 том 1);

-постановою слідчого визнаного речовим доказом платіжне доручення № 1364 від 2.12.2014 року, рахунок № 112 від 1.12.2014 року, договір № 216 від 1.12.2014 року (а.с.144 том 1), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження;

-довідка експерта про вартість витрат експерта в розмірі 1964, 16 грн (а.с.109 том 2);

-послужний список обвинуваченого (а.с. 67-65 том 2), відповідно до якого ОСОБА_3 має звання полковника;

-характеристика обвинуваченого з місця служби (а.с.89), за якою обвинувачений характеризується позитивно, приймав участь в АТО (а.с.89, 92 том 2);

-довідка ІЦ про те що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 106 том 2);

-за медичною довідкою (а.с.56 том 2) обвинувачений на обліку і лікаря нарколога та психіатра не перебуває;

-накладні на закупку деревини (а.с.244-245том1) та квитанція про перерахування обвинуваченим 22859 грн (а.с.246 том 1) в рахунок відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за пропозицією сторін, суд вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, а саме - докази винуватості обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, вчинення якого йому інкримінується. Сторони розуміють наслідки не дослідження судом цих обставин. Враховуючи думку прокурора, обвинуваченого, захисника згідно положень ст. 349 КПК України суд вважає достатнім дослідження наступних доказів - пояснень обвинуваченого та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, які характеризують обвинуваченого , стосуються речових доказів, судових витрат та відшкодування шкоди.

Усі досліджені судом докази є допустимими, належними та достатніми, з урахуванням положень ст.. 349 ч.3 КПК України для висновки щодо винуватості обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України та є осудним .

Відповідно до ст.66 КК України обставинами що пом'якшують покарання - є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної шкоди, обставин, що обтяжують покарання - судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості та тяжкого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем служби характеризується позитивно, приймав участь в АТО, є пенсіонером за вислугою років, на обліку у лікарів не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст.366 ч.1, 410 ч.2 КК України, остаточне покарання призначити за правилами ст. 70 ч.1 КК України.

Також суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин користуючись своїм службовим становищем, тому застосовує додаткове покарання , передбачене санкцією ст.. 366 ч.1 КК України в виді - позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Суд, враховує, що обвинувачений раніше не судимий, за попередньім місцемслужби характеризується позитивно, приймав участь в АТО, щиро розкаявся в скоєному, відшкодував заподіяну шкоду, тому суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування основного покарання з випробуванням та покладанням обов'язків, передбачених ст.. 76 ч.1 КК України.

Також, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення за ст.. 410 ч.2 КК України, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких та саме, маючи військове звання «полковник», являючись службовою особою військовослужбовцем офіцерського складу, ОСОБА_3, здійснюючі функції представника влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, використав надану йому владу та службове становище для отримання з метою особистого збагачення, привласнив кошти, своїми протиправними діями дискредитував авторитет офіцера, тому суд прийшов до висновку, що у відповідності до положень ст.54 КК України слід позбавити обвинуваченого військового звання «полковник».

Суд вважає, що таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Строки забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу та позбавлення права обіймати посади, на час постановлення вироку закінчились.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів та судові витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст..ст.100, 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 410 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 366 КК України - у вигляді двох років обмеження волі, з позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 410 КК України - у вигляді пяти років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі, з позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання, з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 ч.1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов"язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ст.54 КК України позбавити обвинуваченого ОСОБА_3 військового звання «полковник».

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати пов'язані з залученням експерта в сумі 1964, 16 грн (а.с.109 том 2).

-Речові докази по справі:договір № 184 від 10.11.2014 року, калькуляція від 10.11.2014 року, акт № 38 від 13.11.2014 року, акт технічного стану БРДМ-2РХ б\н 65, платіжне доручення № 57 від 13.11.2014 року, рахунок № 38 від 13.11.2014 року, залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження (а.с.172 том 1);

-платіжне доручення № 1364 від 2.12.2014 року, рахунок № 112 від 1.12.2014 року, договір № 216 від 1.12.2014 року (а.с.144 том 1), залишити зберігаються в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Ковтун Н.Г.