Рішення № 63360046, 03.10.2016, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2775/16-ц

№ провадження 2/208/1673/16

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2016 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді Івченко Т.П.,

При секретарі Севастьяновій Л.М.,

За участю:

Позивача ОСОБА_1

Представника відповідача Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» - ОСОБА_2,

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» «про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та інших виплат належних працівнику при звільненні та стягнення моральної шкоди», -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до КВП ДМР «Міськводоканал» «про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та інших виплат належних працівнику при звільненні та стягнення моральної шкоди», уточнив свої вимоги та просив:

- стягнути із КВП ДМР «Міськводоканал» на його користь моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.;

- стягнути із КВП ДМР «Міськводоканал» на його користь середній заробіток за час затримки усіх належних мені, як звільненому працівникові від підприємства виплат в розмірі 44112,76 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він працював у КВП ДМР «Міськводоканал» в період часу з 12.08.2013 року, а з 19.11.2013 р. на посаді начальника юридичної служби з якої і був звільнений 05.02.2016 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. На день його звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01.12.2015 року по 05.02.2016 року та компенсація за невикористану відпустку за 42 дні, всього на загальну суму 21070,96 грн.

На час його звільнення відповідачем не проведено розрахунок у відповідності до вимог КЗпП України, з посиланням на відсутність грошових коштів і неможливість користування рахунком.

Дії відповідача є незаконними, так як згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно з ч. 5 ст. 95 КЗпП України, також передбачено виплату з урахуванням індексації.

Абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 встановлено, ще середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з плати за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленими з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

З 05.02.2016 р. і по 25.07.2016р. час затримки розрахунку складає 122 робочих дні, тому відповідач зобов'язаний сплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 361,58 грн., виходячи з розрахунку:

361,58 грн. (середньоденний заробіток) х 122 робочих дні (час затримки) = 44112,76 грн., де сума середньоденного заробітку, розрахована як співвідношення нарахованої заробітної плати за фактично відпрацьований протягом двох місяців час (грудень 2015р., січень 2016р.), що передували місяцю, в якому пройшло звільнення (лютий 2016р.), до кількості відпрацьованих днів, а саме: 7242,12грн.+7944,12грн=15186.24/42 норма днів =361,58 грн., а тому час затримки розрахунку при звільненні з 05.02.2015 р. і по 25.07.2016р. складає 122 робочих днів.

Щодо завданої внаслідок незаконних дій відповідача моральної шкоди, позивач послався на те, що після його звільнення 05.02.2016 року, він вимушений був стати на облік до Дніпродзержинського міського центру зайнятості, де мені була призначена допомога по безробіттю. Однак замість належної йому допомоги у розмірі більш ніж 4000 грн., до 21.06.2016р. отримував допомогу, розраховану із мінімального розміру заробітної плати оскільки КВП ДМР «Міськводоканал» своєчасно не сплатило єдиний соціальний внесок до бюджету за грудень 2015, січень та лютий 2016р (копія листа Державної служби зайнятості додається).

Порушення відповідачем його законних прав, його бездіяльність щодо проведення з ним розрахунку впродовж більш ніж шести місяців, завдало йому моральні страждання та нервові переживання, відсутність належних йому грошових коштів та внесків, відобразилась на бюджеті його родини, змінила життєвий уклад сім'ї, враховуючи економічну кризу він вимушений був брати гроші у борг, що принижувало його і завдало душевних хвилювань, погіршило його стосунки з друзями. Він важко переживає. Все це вимагає від нього значних зусиль для організації свого життя.

Крім того вирішення трудового спору, потребує витрачати свій час, сили на звернення до суду за захистом своїх законних прав, вимушений добиватися в судовому порядку того, що повинно бути виконано відповідачем безумовно А тому оцінює завдані йому моральні страждання в розмірі 15000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі врахував викладені ним обставини в обґрунтування своїх позовних вимог, погодившись з тим, що виплата всіх належних сум на час звільнення була здійснена відповідачем 17.02.2016 року, але відповідачем не було проведено перерахування за нього як робітника КВП ДМР «Міськводоканал» у повному обсязі за грудень 2015 року, січень 2016 року та лютий 2016 року, єдиного соціального внеску.

Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та надав заперечення на позов, згідно до яких зазначив що в частині позовних вимог стягнути із КВП ДМР «Міськводоканал» на користь позивача середнього заробітку за час затримки усіх належних йому як звільненому працівникові від підприємства виплат в розмірі 44112,76 грн., відповідач виходить з вимог ст. 116 КЗпП України, а тому в разі спору про розмір сум. належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Керуючись вимогами статті 117 КЗпП України нараховані суми, належні позивачу при звільненні 05.02.2016 р., були включені зведених відомостей № № 36, 37, 38 та перераховані на картрахунок ОСОБА_1 17.02.2016 року, що підтверджується довідкою від 18.05.2016 р. № 190 та витягами зі зведених відомостей № № 36, 37, 38, які маються в матеріалах справи.

Отож, фактичний розрахунок, належних позивачу виплат при звільненні, відповідач здійснив 17.02.2016 р.

Фактично час затримки розрахунку складає 9 робочих днів за період з 05.02.2016 р. по 17.02.2016 р.„ а середній заробіток за час затримки розрахунку становить 3254,22 грн. (середньоденна заробітна плата 361,58 гри. х 9 робочих днів), що підтверджується довідкою № 188 від 18.05.2016 р. та № 189 від 18.05.2016 р.. які маються в матеріалах справи.

Враховуючи, що фактичний розрахунок проведено 17.02.2016 р., вимоги позивача стягнути із КВП ДМР «Міськводоканал» середній заробіток за час затримки розрахунок в розмірі 44112,76 грн., розрахованому за період з дня звільнення 05.02.2016 р., до дати подання заяви про збільшення та уточнення позовних вимог - 25.07.2016 р., а не по день фактично: розрахунку 17.02.2016 р., є неправомірними.

Крім того, твердження позивача що за період з 05.02.2016 р. по 25.07.2016 р. кількість робочих днів складає 122 є безпідставним, необґрунтованим та не відповідає факти: обставинам, розрахунок вказаної кількості робочих днів не наданий.

Щодо позовних вимог стягнути із КИП ДМР «Міськводоканал» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 15000 гри.

Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Вимоги позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 15000 грн. не підлягає задоволенню, так як докази завдання моральної шкоди не надані, компенсація витрат не проведена з вини позивача, тривалість затримки розрахунку після звільнення є незначною.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, підтримала надані заперечення у повному обсязі.

Вислухав сторони, дослідив матеріали справи, докази надані сторонами, суд приходить до наступного:

Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до КВП ДМР «Міськводоканал» «про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та інших виплат належних працівнику при звільненні та стягнення моральної шкоди», уточнив свої вимоги та просив:

- стягнути із КВП ДМР «Міськводоканал» на його користь моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.;

- стягнути із КВП ДМР «Міськводоканал» на його користь середній заробіток за час затримки усіх належних мені, як звільненому працівникові від підприємства виплат в розмірі 44112,76 грн..

Згідно зі ст.10 ЦПК України - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 ст.11 ЦПК України: суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, визначено що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 працював у КВП ДМР «Міськводоканал» в період часу з 12.08.2013 року, а з 19.11.2013 р. на посаді начальника юридичної служби з якої і був звільнений 05.02.2016 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, що підтверджено сторонами, копією трудової книжки на імя ОСОБА_1 (а.с. 5-6).

Згідно до пояснень сторін, довідки про заборгованість заробітної плати (а.с. 27-31), встановлено, що на час звільнення ОСОБА_1 на 05.02.2016 року, КВП ДМР «Міськводоканал» мало перед позивачем заборгованість, яка складалася:

- з розміру заробітної плати за грудень 2015 року в сумі 5518,14 гривень;

- з розміру заробітної плати за січень 2016 року в сумі 6280,58 гривень;

- з розміру заробітної плати за лютий 2016 року в сумі 9272,24 гривні (яка складається з оплати заробітної плати за 5 робочих днів на сум 1671 гривні 43 копійки, грошової компенсації за невикористану відпустку за 42 календарних дні на суму 9938,88 гривен; фіксованої індексації зарплати 52,89 гривні, на загальну суму 11663,20 гривень за відрахуванням податку з доходу фіз.осіб на суму 2099,38 гривень, війського збору 174,38 гривень, профсоюзного внеску на суму 116,63 гривні).

Як встановлено в ході судового розгляду, згідно до пояснень позивача та представника відповідача, довідки (а.с. 30,32), на день звільнення позивача ОСОБА_1 належні суми до виплати не були сплачені 05.02.2016 року, а фактично виплачені, шляхом перерахування на рахунок позивача 17.02.2016 року.

Крім того, позивач посилався на не проведення перерахунку відповідачем сум єдиного внеску КВП ДМР «Міськводоканал» відносно особи працівника ОСОБА_1 із нарахованої заробітної плати за грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року.

Згідно до ч. 1 ст. 1 р. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

2) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Згідно до аб. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є:

- роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Платник єдиного внеску зобов'язаний:

1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно до п. 1 р. 3 Інструкції «про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953:

Єдиний внесок відповідно до Закону для платників, зазначених у підпункті 1 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, щодо кожної застрахованої особи встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як встановлено в ході судового розгляду, згідно до пояснень представника відповідача, довідки КВП ДМР «Міськводоканал» № 309 від 15.08.2016 року (а.с. 94), зазначений єдиний внесок КВП ДМР «Міськводоканал» відносно особи працівника ОСОБА_1 із нарахованої заробітної плати за грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, був проведений відповідачем в день виплати заробітної плати, тобто 17.02.2016 року.

Так, згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Таким чином, враховуючи що сторони не оспорювали, що датою звільнення позивача ОСОБА_1 є 05.02.2016 рік, а днем розрахунку відповідача по виплаті всіх сум належних ОСОБА_1 є 17.02.2016 року, що не оспорювалося сторонами, та підтверджено довідками (а.с. 30,32, 94), то саме період з 05.02.2016 року по 17.02.2016 року, є періодом невиплати відповідачем сум, що є наслідком застосування приписів ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач порушив строки виплати розрахунку з позивачкою, з нього на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом враховується, що сторони погодилися щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача ОСОБА_1 яка дорівнює 361,58 гривень, що також підтверджено довідкою (а.с. 32), а тому враховуючи період затримки розрахунку з 05.02.2016 року по 17.02.2016 року, що становить 9 дням, то сума середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні ОСОБА_1 по час фактичного розрахунку становить 361,58 гривні х 9 днів = 3254,22 гривні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних що стосуються вимог стягнення середнього заробітку на суму 44112,76 грн., підлягають частковому задоволенню, а саме на суму яка дорівнює 3254,22 гривні.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 15000 гривень, суд виходить з вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Так, згідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як наголошував позивач ОСОБА_1 своїми діями які виразилися в порушення строку виплати заробітної плати, не проведення розрахунку з ним на час його звільнення в повному обсязі, не перерахуванню єдиного внеску відповідачем як особою яка повинна була здійснювати ці виплати, понесло за собою порушення його прав на отримання заробітної плати за виконану роботу, і як наслідок обмеження його у придбанні їжі, оплати своїх витрат, підтримання звичайного укладу життя, необхідність застосування додаткових зусиль до забезпечення засобу для проживання, необхідність неодноразово витрачати час на звернення до відповідача, і як наслідок неможливості врегулювати досудового це питання, звернення вже до суду, що також принижує його та завдає йому моральні страждання, втрату нормальних життєвих звязків, та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилання відповідача на відсутність вини у несвоєчасному проведенні платежів, виплат що стосувалося позивача, як відсутність коштів, в ході судового розгляду не підтверджена та не доведена, а тому суд виходить з доказів наданих сторонами.

Тому, враховуючи період затримки розрахунку, який становить 9 днів, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 15000 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди, не є спів розмірними з часом затримки розрахунку допущеного відповідачем, а тому ці вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі вище зазначеного та керуючись вимогами ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 5, 10, 60, 212-215 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» «про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та інших виплат належних працівнику при звільненні та стягнення моральної шкоди» - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» (код ЄДРПОУ 33855098, юридична адреса: м. Камянське, вулиця Широка, 16, індекс 51931):

на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІІН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3:

- 3254 (три тисячі двісті пятдесят чотири) гривні 22 копійки середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні по час фактичного розрахунку;

- 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок у відшкодування завданої моральної шкоди;

- Всього: 4254 (чотири тисячі двісті пятдесят чотири) гривні 22 копійки;

на користь держави в оплату судового збору:

- 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Івченко Т. П.