Ухвала суду № 63359089, 08.12.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/2107/16-к

Провадження № 1-кп/210/244/16

"08" грудня 2016 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Скотар Р.Є.,

за участю:

секретаря Лейбенко В.В.,

прокурора Горбенко О.В.,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачений - ОСОБА_4,

провівши відкрите підготовче судове засідання в м. Кривому Розі по кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016040230000058 від 30.01.2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт з додатками відносно обвинуваченого ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, надійшов до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 01.04.2016 року.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 органами досудового слідства підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого відповідно за ч. 2 ст. 367 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_2, думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4, заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 291, 109 КПК України, тощо.

Захисник ОСОБА_3 підтримала клопотання, просила повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор заперечив щодо клопотання захисників з тих підстав, що обвинувальний акт містить усі необхідні відомості та повністю відповідає вимогам КПК України.

Вивчивши обвинувальний акт, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обовязковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_2 проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчиненні злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при складанні обвинувального акту прокурором не було дотримано зазначених вимог закону. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить належним чином сформульованого обвинувачення, в даному обвинувальному акті зазначені лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та в подальшому зазначено, що маються підстави для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Також наявна вказівка на те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, за ознаками службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою свої службових обовязків черех несумлінне ставлення до них, проте відсутнє жодне посилання на обвинувачення ОСОБА_4

Як встановлено судом, в обвинувальному акті від 30 березня 2016 року фактично викладена підозра про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України. Такі відомості, відповідно до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_4, за цим процесуальним рішенням, має статус підозрюваного, а не обвинуваченого.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3КПК України, обвинувачення - цетвердження про вчинення певною особою діяння, передбаченогозаконом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_4 і від якого він буде захищатись в суді, тому обвинувальний акт слід доповнити формулюванням обвинувачення в обвинувальному акті. В даному обвинувальному акті міститься лише посилання на повідомлення про підозру, та викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. При цьому суд зауважує, що повідомлення про підозру, так само як і виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення.

Крім того, вказівки в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 367 КК України, є безпідставним, оскільки обвинувачення йому висунуте не було у встановленому законом порядку та не міститься в самому обвинувальному акті. Більш того, така вказівка в обвинувальному акті є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченоїст. 17 КПК України, яка випливає зі ст.ст.62,129п. 3Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного акту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1966 року,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, прокурором всупереч вимогам кримінального процесуального закону ОСОБА_4 не висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Із врахуванням викладеного суд вважає, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнане незаконним у звязку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, в порушення п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України не зазначено анкетні дані потерпілого, лише зазначено, що (мовою оригіналу): «…потерпілою стороною від кримінального правопурушення є виконком Криворізької міської ради (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Радянська, 1) в обличчі управління благоустрою та житлової політики…», однак виконком Криворізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 33874388) та управління благоустрою та житлової політики (ідентифікаційний код юридичної особи 03364234) це дві різні юридичні особи, що мають різні ідентифікаційні коди юридичних осіб (ЄДРПОУ), які навіть не зазначені в обвинувальному акті, та різних керівників, що не дає змоги ідентифікувати хто саме є потерпілим і в особі якого керівника.

Крім цього, реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч.2 ст.109 КПК України

Проте у реєстрі матеріалів досудового розслідування, взагалі відсутні будь-які відомості щодо залучення потерпілого, залучення захисника, надання захиснику доступу до матеріалів досудового розслідування, повідомлення потерпілого про відкриття матеріалів.

Крім того, з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення є незрозумілим мотив і мета вчинення обвинуваченим правопорушення, в якому він обвинувачується, не розкрито форму вини, не зазначено з яким умислом обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення та його субєктивне ставлення до злочину і наслідки його дій, також не було розкрито об'єктивну сторону службової недбалості, а саме, не зазначено, кому завдано тяжкі наслідки: інтересам окремих громадян, чи інтересам окремих юридичних осіб, якщо так, то яких саме, чи державним, чи громадським інтересам.

Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ч.1 ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню, нелогічного та неконкретного обвинувачення без врахування обєктивно встановлених обставин, порушує право обвинуваченого на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження.

Відсутність логічного та обґрунтованого обвинувачення є порушенням права обвинувачених на справедливий розгляд справи, оскільки відповідно до п.1) ч.3 ст.42 КПК України вони мають право: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення їх обвинувачують. При цьому, це право включає можливість знати причини, у чому особу обвинувачують.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд не дає оцінку ні предявленому обвинуваченню, ні правовій кваліфікації.

Із врахуванням викладеного суд вважає, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, поверхневий, формальний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнане незаконним у звязку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженню, зареєстрованому 30 січня 2016 року в ЄРДР за № 12016040230000058, за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, повернути прокурору, як такий, що не відповідає положенням ст. 291 КПК України, - для усунення недоліків.

Ухвала суду про повернення обвинувального акту може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу.

Суддя: Р. Є. Скотар