Ухвала суду № 63358774, 13.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 р. Справа № 815/4714/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0018811301 від 06 вересня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0018811301 від 06 вересня 2016 року в частині нарахування суми податку на доходи фізичних осіб, що перевищує суму 202 284, 94 грн., та в частині суми штрафної санкції, що перевищує суму 50 741, 23 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови адміністративного позову та прийняття нового рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення №0018811301 від 06 вересня 2016 року в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Київському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_2, за результатами якої складений акт №2619/1301 від 16 серпня 2016 року, яким встановленні порушення п.п.14.1.56 п.14.1 ст. 14, п.п.162.1.1 п.162.1 ст. 162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст. 163 п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168, п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України та в результаті чого донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб у розмірі 228 884, 60 грн.; п.п.49.18.4 п.49.18 ст. 49, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, що виразилось у неподанні декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Київському районі винесено податкове повідомлення - рішення від 06 вересня 2016 року №0018811301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 286 275,75 грн., з яких 228 884, 60 грн. за податковим зобов'язанням та 57 391, 15 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума пені у розмірі 158 773, 76 грн. не повинна включатися до суми доходу як додаткове благо та відповідно з неї позивач не повинен сплачувати податок на доходи фізичних осіб у сумі 26 991, 53 грн. Разом з тим, оскільки сума прощеного (анульованого) боргу включала в себе окрім пені, ще й заборгованість за кредитом у розмірі 4 565, 90 доларів США (39 673, 10 грн.) та 15 024, 48 доларів США за відсотками (130 516, 15 грн.) по договору №010/15-54/08-163 від 19 травня 2008 року та заборгованість по кредиту у розмірі 31 016, 10 доларів США (269 433, 75 грн.) та 86 270, 79 доларів США за відсотками (750 288, 43 грн.) за кредитним договором №010/15-54/08-164 від 19 травня 2008 року, що в загальному розмірі становить 1 189 911, 43 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що у позивача виникло додаткове благо та він повинен був сплатити суму податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 202 284, 94 грн. та відобразити її в декларації про майно і доходи фізичних осіб за 2014 рік.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1 47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2014 року між апелянтом та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір про припинення зобов'язань, згідно якого було анульовано (прощено) заборгованість: за кредитним договором №010/15-54/08-163 від 19 травня 2008 року в загальному розмірі 21 577, 68 доларів США, з них 4 565, 90 доларів США за кредитом, 15 024, 48 доларів США за відсотками та 1 987, 30 доларів США по пені; за кредитним договором №010/15-54/08-164 від 19 травня 2008 року в загальному розмірі 133 576 доларів США, з них 31 016, 10 доларів США за кредитом, 86 270, 79 доларів США за відсотками та 16 290, 08 доларів США по пені.

За наслідками укладання договору ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав до податкового органу звітність по формі-1ДФ щодо позивача по коду доходу « 126» (додаткове благо) в сумі 1 347 812,93 грн.

Відповідно до п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 167 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення договору від 19 лютого 2014 року) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Отже, у позивача виник дохід у вигляді додаткового блага 19 лютого 2014 року, а саме з моменту укладання договору про припинення зобов'язань за вказаними кредитними договорами.

Згідно п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Ставка податку, визначена абзацом першим цього пункту, застосовується до доходів у вигляді: процентів, нарахованих на суму поточного або вкладного (депозитного) банківського рахунку; процентного або дисконтного доходу за ощадними (депозитними) сертифікатами; процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; плати (відсотка), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки; доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону; доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; доходу у вигляді відсотків (дисконту), отриманого власником облігацій від їх емітента відповідно до закону; доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п.164.6 ст. 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції було вірно встановлено, що сума прощеного (анульованого) боргу за кредитними договорами (№010/15-54/08-163 від 19 травня 2008 року та №010/15-54/08-164 від 19 травня 2008 року) в загальному розмірі становить 1 189 911, 43 грн., а саме з урахуванням суми по кредиту та відсотки, а відтак у ОСОБА_2 виникло додаткове благо та зобов'язання зі сплати суми податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 202 284, 94 грн. та відображення її в декларації про майно і доходи фізичних осіб за 2014 рік.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09 квітня 2015 року, яким передбачено, зокрема, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, - оскільки він набрав чинності тільки 07 травня 2015 року, а зазначений договір про припинення зобов'язань був укладений 19 лютого 2014 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивач повинен був самостійно сплатити податок з суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором та відобразити їх у річній податковій декларації за 2014 рік, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0018811301 від 06 вересня 2016 року підлягає скасуванню в частині нарахування суми податку на доходи фізичних осіб, що перевищує суму 202 284, 94 грн., та в частині суми штрафної санкції, що перевищує суму 50 741, 23 грн.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з цим, зважаючи на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає вимоги апелянта щодо присудження сплаченого судового збору є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 грудня 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний