Ухвала суду № 63358123, 07.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2016 р. м. Київ К/800/29108/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015р. у справі за позовом Луганського національного аграрного університету до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року Луганський національний аграрний університет звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001111703 від 15.01.2015р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу за період з 23.04.2014р. по 05.06.2014р. було нараховано штраф та пеню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та передбачено звільнення суб'єктів господарювання від сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску на період проведення антитерористичної операції в зоні АТО, а тому, оскільки він в 2014 році здійснював свою діяльність на території м.Луганська, яке розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, то на період з 14.04.2014р. до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану до нього не могли бути застосовані штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до особової картки позивачем по справі було самостійно нараховано єдиний соціальний внесок за березень 2014 року в сумі 1213363,18 грн. (декларація №114405612646 від 16.04.2014р.). Термін сплати зазначеного єдиного соціального внеску 22.04.2014р.

Погашення самостійно нарахованої суми єдиного внеску за березень 2014 року позивачем проводилось частково у період з 12.05.2014р. по 05.06.2014р.

15.01.2015р. в.о. начальника ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено рішення №0001111703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Луганського національного аграрного університету було застосовано штраф у розмірі 121336,32 грн. (10%) та пеню у розмірі 39923,45 грн. (0,1% від суми недоїмки), а всього - 161259,77 грн. за період з 23.04.2014р. по 05.06.2014р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску та пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем самостійно визначених зобов'язань з єдиного соціального внеску за березень 2014 року.

Апеляційний суд, задовольняючи позов, зазначив, що оскільки станом на момент подання податкової звітності з єдиного внеску та сплати сум єдиного внеску за березень 2014 року позивач перебував на території проведення антитерористичної операції, то на нього поширюються положення п.9-3 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені в період з 14.04.2014р. до закінчення антитерористичної операції.

Колегія ж суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вказує та таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013р. №406-VII до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Указом Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014р. №1669-VII (далі - Закон №1669-VII), яким, крім іншого, внесено зміни до Закону №2464-VI та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VIІ, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, на період з 14.04.2014р. до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014р. до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Водночас, статтею 10 Закону №1669-VІІ встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014.

30.10.2014р. Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням же Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053-р" дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р зупинено.

Як вже зазначалось, приймаючи рішення, суд першої інстанції наведених законодавчих приписів не врахував та, як наслідок, не дослідив в їх контексті обставин й не надав оцінки спірним правовідносинам.

Суд же апеляційної інстанції, взявши до уваги приписи п.9-3 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та прийшовши до висновку про звільнення позивача (який на час виникнення спірних правовідносин перебував на території проведення антитерористичної операції) від виконання обов'язків платника єдиного внеску та нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені в період з 14.04.2014р. до закінчення антитерористичної операції, разом з тим, залишив поза увагою, що вказана норма Закону №2464-VI пов'язує можливість звільнення страхувальника від сплати єдиного внеску, незастосування до нього штрафних та фінансових санкцій з наданням ним документу, підтверджуючого настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, а отже, як наслідок, не з'ясував та не дослідив питання отримання позивачем сертифікату Торгово-промислової палати України, який би підтверджував настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, та подання його до податкового органу разом із заявою про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій, не дослідивши всіх обставин даної справи, передчасно дійшли висновків відповідно про відмову в задоволенні й задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час її нового розгляду необхідно дослідити вищевказані обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.