Ухвала суду № 63357896, 06.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 694/1000/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Сакун Д.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій при постановленні рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком в 52 роки відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання призначити та нарахувати пенсію на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку в 52 роки за віком починаючи з 08 червня 2015 року.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 в 2015 році зверталась до Звенигородського районного суду Черкаської області із позовом до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, в якому просила визнати неправомірними дії управління щодо відмови їй в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача призначити та нарахувати їй пенсію за віком починаючи з 08 червня 2015 року.

Предметом згаданого позову є оскарження відмови управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тих підстав, що станом на 01.01.1993 року позивач перебувала в зоні посиленого радіологічного контролю 2 роки 6 місяців 4 дні, тобто менше 4-х років.

Обставини, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги, полягали в тому, що вона з 20 серпня 1988 року по 10 січня 2001 року фактично проживала в АДРЕСА_1. З 10 січня 2001 року і по даний час вона проживає в АДРЕСА_2. А тому, в зв'язку з тим, що позивач проживала і працювала у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, вона має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначений позов розглядався Звенигородським районним судом Черкаської області в справі № 694/1177/15-а.

За наслідками розгляду даної справи, вказаним судом ухвалено постанову від 28 серпня 2015 року, якою ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.

При цьому, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 станом на 01 січня 1993 року проживала і працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю 2 роки 6 місяців 4 дні, що й стало підставою для відмови.

Сторонами по справі не заперечується те, що вказане судове рішення не оскаржувалось, а відтак, згідно частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, воно набрало законної сили.

Після прийняття судом вищевказаного рішення, 27 липня 2016 року позивач звернулась до Звенигородського районного суду Черкаської області із даним позовом.

Зі змісту позову та доданих до нього матеріалів слідує, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, правові підстави позову та учасники розгляду справи тотожні спору, що розглядався судом у справі № 694/1177/15-а.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що є така, що набрала законної сили постанова Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2015 року у справі №694/1177/15-а з того самого спору і між тими самими сторонами.

В позовній заяві ОСОБА_2 посилається на те, що вона отримала нові докази, які підтверджують факт її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, а саме докази того, що вона з 20 серпня 1988 року по 10 січня 2001 року фактично проживала в АДРЕСА_1.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані докази не змінюють підстави позову, а лише за певних обставин можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Таким чином, оскільки предмет та підстави даного позову ідентичні вимогам позивача, які заявлялись ним до відповідача раніше, пред'явивши даний позов, позивач фактично прагне повторного розгляду й вирішення його судом.

Колегія суддів наголошує, що процесуальні правила пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують принципу обов'язковості виконання судових рішень, що закріплений у статті 124 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтях 14 і 255 зазначеного Кодексу, а також преюдиційності встановлених у рішеннях адміністративного суду обставин, що передбачені частиною першою статті 72 та частиною другою статті 255 Кодексу.

Незастосування судом першої інстанції в даній справі правил пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України протирічить з принципом res judicata (принцип остаточності рішення суду), який є складовою принципу юридичної визначеності та верховенства права, адже могла би допускатись ситуація, за якої існує два судові рішення, які набрали законної сили, якими вирішено питання наявності підстав для захисту одних і тих же прав та інтересів заявника в однакових конкретних обставинах.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для розгляду й вирішення даної адміністративної справи.

Згідно частини першої статті 203 та пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З огляду на викладене, постанова Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2016 року підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2016 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.