Постанова № 63357822, 30.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2016 року № 826/15686/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві про скасування рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2016 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним було виконані усі вимоги щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання та надано повний пакет документів відповідно до вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251, тому вважає рішення про відмову Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представником відповідача подано до суду заперечення у письмовому вигляді, які приєднані до матеріалів справи, в яких відповідачем зазначено, що позивачем серед інших документів не було подано при поданні заяви про видачу посвідки паспортного документа іноземця або документ, що посвідчує громадянство іноземця.

03.11.2016 року в судовому засіданні Громадською організацією «Україна для усіх» подано клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яке було задоволено судом, з огляду на те, що позивач співпрацює із зазначеною організацією в рамках проведення волонтерської діяльності та саме з метою продовження волонтерської діяльності із Громадської організацією на території України звернувся до відповідача із заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання.

В судовому засіданні 03.11.2016 року судом оголошено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за письмовою згодою осіб, які беруть участь у справі згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав статус біженця в Королівстві Нідерландів та оформив відповідний проїзний документ для виїзду за межі Королівства Нідерланди.

Після звернення до Посольства України в Королівстві Нідерландів, позивач отримав одноразову візу типу Д з дозволенним строком перебування 45 днів, мета поїздки 07/10, та 20.08.2016 року прибув до України з метою провадження волонтерської діяльності через Громадську організацію «Україна для усіх».

23.08.2016 року позивачем до Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві подано заяву № 7/839-2016 для отримання посвідки на тимчасове проживання, за результатом розгляду якої позивачу було відмовлено на підставі підпункту 6 пункту 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251.

При цьому на заяві не наведено жодних обставин, які стали підставою для відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини є: Конвенція про статус біженців 1951 року (далі - Конвенція), Протокол щодо статусу біженців 1967 року (далі - Протокол) та Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон), а також підзаконні нормативно-правові акти: Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі - Порядок 251) та Тимчасовий порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 № 681 (далі - Порядок № 681).

Згідно з ч. 10 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.

Відповідно до ч. 10 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною десятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.

Відповідно до пункту 3.1. Тимчасового порядку № 681, прийнятого відповідно до пункту 2 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251, право на отримання посвідки на тимчасове проживання мають іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 251 разом із заявою для оформлення посвідки на тимчасове проживання подаються:

1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою;

2) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони щодо оформлення іноземцеві та особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання і документи, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до категорії іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на тимчасове проживання, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

У випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", також подаються документи про наявність у приймаючої сторони достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї іноземця та особи без громадянства в Україні;

5) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері);

6) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

До заяви ОСОБА_1 від 23.08.2016 року було додано повний пакет документів, передбачений для оформлення посвідки на тимчасове проживання для провадження волонтерської діяльності. Третьою особою підтверджено факт прибуття позивача до України для проведення спільно з Громадською організацією «Україна для усіх» волонтерської діяльності.

Пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 передбачено підстави, за яких територіальним органом або підрозділом ДМС України може бути прийнято рішення про відмову у видачі посвідки, а саме у разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Відповідачем надано до матеріалів судової справи копії документів, що перебувають у справі ОСОБА_1 по розгляду заяви про видачу посвідки на тимчасове проживання, серед яких є висновок від 06.09.2016 року про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання позивачу. Так, у висновку зазначається, що як у заяві особи, так і у клопотанні приймаючої сторони (третьої особи у справі) відсутня інформація щодо громадянської належності особи, яка клопоче про отримання посвідки на тимчасове проживання. У проїзному документі, виданому 04.08.2016 року у Королівстві Нідерландів також не міститься інформація щодо громадянської належності заявника. Окрім того, зазначено, що всупереч пункту 6 Порядку № 251 позивачем не надано паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу Д, а оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі проїзних документів, які підтверджують перебування особи в статусі біженця або іншому статусі гуманітарного характеру, законодавством не передбачено.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року № 3671-VI, особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на:

тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України;

проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;

безоплатну правову допомогу в установленому порядку;

конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН;

інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.

Зазначена норма Закону України кореспондується з положеннями Конвенції про статус біженців, відповідно до п. 1 ст. 7 якої, крім тих випадків, коли біженцям на підставі цієї Конвенції надається більш сприятливе правове становище, Договірна Держава надаватиме їм становище, яким взагалі користуються іноземці.

Таким чином, позивач, отримавши статус біженця у іншій країні, саме у Королівстві Нідерландів та оформивши візу типу Д у посольстві України в Королівстві Нідерландів, прибувши на територію Договірної держави на час перебування на законних підставах, користується правами, передбаченими Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до ст. 26 Конвенції, кожна Договірна Держава надаватиме біженцям, які законно проживають на її території, право обирати місце проживання та вільно пересуватись в межах її території за умови дотримання всіх правил, які зазвичай застосовуються до іноземців за тих же обставин.

Отже, якщо іноземці за наявності відповідних підстав мають право на оформлення посвідки на тимчасове проживання, то й іноземні біженці не можуть бути обмежені у такому праві.

Відтак, за переконанням суду, позивач, маючи статус біженця, але користуючись правами наданими Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю, мав право звернутись із заявою до органу міграційної служби для отримання посвідки на тимчасове проживання, оскільки мав намір здійснювати волонтерську діяльність та продовжувати перебувати на території України на законних підставах.

Щодо такої підстави відмови, як відсутність паспортного документу іноземця, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2012 року № 203 затверджено Положення про проїзний документ біженця, у пункті 1 якого наведено визначення, що проїзний документ біженця (далі - документ) є документом, що посвідчує особу його власника та надає їй право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Документ видається також іноземцям та особам без громадянства, яких було визнано біженцями іншими державами - учасниками Конвенції про статус біженців 1951 року та (або) Протоколу щодо статусу біженців 1967 року і які перебувають в Україні на законних підставах та не мають дійсних проїзних документів для виїзду за кордон.

Такий документ серії RGCP30508, який посвідчував особу ОСОБА_1 був наданий працівникам ГУ ДМС в м. Києві при розгляді заяви на отримання посвідки, із візою типу Д, мета поїздки 07/10 (провадження волонтерської діяльності). Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо відсутності паспортного документу іноземця або документу, що встановлюють особу без громадянства, у позивача, оскільки основною метою пред'явлення такого документу є встановлення особи заявника, що цілком можливе за допомогою проїзного документу біженця.

Не приймаються також судом до уваги посилання відповідача на відсутність відомостей про громадянську приналежність позивача, оскільки скористатись правом на отримання посвідки на тимчасове проживання окрім іноземців, мають також особи без громадянства. Також представник позивача із посиланням на міжнародні акти пояснив, що для осіб, яким надано статус біженця, не вимагається зазначення у документах свого громадянства, враховуючи що це протирічить сутності захисту прав біженців, оскільки вони отримують такий статус, маючи обґрунтовані побоювання та неможливість скористатися захистом країни своєї громадянської належності.

Відповідно до ст. 16 Конвенції, кожний біженець має право вільного звернення до суду на території всіх Договірних Держав.

Відповідно до п. 21 Порядку № 251, іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до Державної міграційної служби або суду.

Відповідно до п. 6 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві від 06.09.2016 року щодо відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 за результатами розгляду заяви, поданої позивачем 23.08.2016 року, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку з задоволенням позовних вимог, на користь позивача суд присуджує судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 06.09.2016 року про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідки на тимчасове проживання та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.П. Балась