Постанова № 63357616, 29.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року (о 15 год. 30 хв.) Справа № 808/2588/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенському району

треті особи Міністерство соціальної політики України, Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної компенсації

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі позивач або ВАТ «Запоріжжяобленерго») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенському району (далі відповідач або УПСН ЗМР по Вознесенському району), треті особи Міністерство соціальної політики України (далі третя особа 1), Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (далі третя особа 2), в якому просить:

визнати бездіяльність відповідача у вигляді невиконання ним своїх владних управлінських функцій щодо компенсації з бюджету нарахованого та виплаченого середнього заробітку працівникам позивача, признаним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та прийнятим на військову службу за контрактом, за період з 11 червня по 31 грудня 2015 року у розмірі 168 132,58 грн., протиправною;

стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, признаним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та прийнятим на військову службу за контрактом, за період з 11 червня по 31 грудня 2015 року у загальній сумі 168 132,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівники ВАТ «Запоріжжяобленерго» перебувають на військовій службі (за призовом під час мобілізації, на особливий період), у звязку з чим за ними зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток в установі, в якій вони працювали до призову. Позивачем були виплачені вказаним особам суми середнього заробітку за період з 11.06.2015 по 31.12.2015. Однак, відповідач, всупереч вимогам Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 105, у період 11.06.2015 по 31.12.2015 не виплатив позивачу компенсацію середнього заробітку у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, про що подала заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких позов не визнала в повному обсязі. Зокрема зазначила, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачено видатків на виплату компенсацій середнього заробітку за 2015 рік, а тому, виплати за вказаний рік не підлягають стягненню з державного бюджету. Крім того, зазначає, що відповідачем як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня виконано норми Порядку № 105, звіти від ВАТ «Запоріжжяобленерго» для виплати компенсації підприємствам у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період прийняті, дані про нараховані виплати включені до зведеного звіту, який в свою чергу переданий разом із копією включеного до нього звіту третій особі 2. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи 1 у судове засідання не прибув, 12.10.2016 надіслав письмові заперечення (вх. № 29196), відповідно до яких позов не визнає та просить розглянути справу без участі представника Міністерство соціальної політики України. Зокрема зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911 до частини 3 ст. 119 КЗпП внесено зміни та скасовано норму щодо компенсації витрат на виплату середнього заробітку підприємствам за рахунок Державного бюджету України. У звязку із зміною джерела фінансування середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу вимоги позивача щодо стягнути компенсації за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, признаним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за період з 11 червня по 31 грудня 2015 року у загальній сумі 168 132,58 грн. є безпідставними.

Представники третьої особи 2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі, про що подали заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких позов не визнають в повному обсязі. Зокрема зазначили, що змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до ч. 3, 4 ст. 119 КЗпП, скасовано з 01.01.2016 бюджетну компенсацію роботодавцям на виплату середнього заробітку, що зберігається за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Таким чином, гарантовану законом виплату середнього заробітку працівникам, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призивом під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом тощо, мають здійснювати самі роботодавці. Крім того, зведені звіти УПСЗН ЗМР по Вознесенівському району, в які включені звіти ВАТ «Запоріжжяобленерго» (листи від 19.01.2016 № 09-06/2088, від 15.09.2016 № 09-06/2088), були отримані Департаментом, внесені до загального обсягу фактичних витрат по області та листами від 25.01.2016 № 04.2-19 та від 27.10.2016 № 04.2-206 направлені до Мінсоцполітики, а відтак вимоги п. 4 Порядку № 105 виконані третьої особою 2 та відповідачем у повному обсязі. З урахуванням вищенаведеного просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 3, 4 ст. 119 КЗпП (в редакції чинній з 11.06.2015), за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 105).

Постановою Кабінету Міністрів України № 911 від 04.11.2015 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015, за змістом якої:

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, що додається.

Установити, що дія цієї постанови поширюється на громадян України, які починаючи з:

18 березня 2014 року були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

8 лютого 2015 року були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану;

11 червня 2015 року були призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Порядок № 105 визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - працівники), за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» (далі - бюджетні кошти).

Пунктами 2,3,4 Порядку № 105 визначено, що Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:

Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення);

структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року (далі - компенсація).

Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Тобто, саме Департамент та районні (міські) управління соціального захисту населення є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911 викладено в новій редакції частини 3 та 4 ст. 119 КЗпП. Зокрема, з 01.01.16 відбулась зміна джерела фінансування середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу: з частин 3 та 4 ст. 119 КЗпП вилучені норми, які передбачали компенсацію такого середнього заробітку з бюджету.

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм законодавства до 31.12.2015 діяли норми КЗпП, згідно з якими на підприємстві за працівниками, призваними на військову службу, зберігалось місце роботи, посада і компенсувався із бюджету середній заробіток, а починаючи з 01.01.2016 діють норми КЗпП, відповідно до яких на підприємстві за працівниками, призваними на військову службу, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, листом № 002-06/293 від 12.01.2016 позивачем до УПСН ЗМР по Вознесенському району подані Звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом за грудень 2015 року на загальну суму 108 080,32 грн. (а.с. 13-17).

Крім того, у 2016 році позивачем поновлено на роботі трьох працівників ВАТ «Запоріжжяобленерго», які у квітні та травні 2015 року були призвані на строкову військову службу та звільнені з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі п.3 ст. 36 КЗпП, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 № 116-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14.05.2015 № 433- VIII, ст. 119 Кодексу законів про працю позивачем накази про звільнення вищезазначених працівників скасовано, працівників поновлено на роботі, зокрема: ОСОБА_7 - наказом від 26.02.2016 №557-к «Про скасування наказу», ОСОБА_5 - наказом від 18.04.2016 №1158-к «Про скасування наказу», ОСОБА_6 - наказом від 28.04.2016 № 1277-к «Про скасування наказу» (а.с. 42-44).

Враховуючи, що дія Порядку №105 поширюється на громадян України, які починаючи з 11 червня 2015 року призвані на строкову військову службу, ВАТ «Запоріжжяобленерго» виплачені вказаним особам суми середнього заробітку з 11.06.2015 по 31.12.2015.

Так, листами від 14.03.2016 № № 011-06/3878, 011-06/3879, 011-06/3880, 011-06/3881, 011-06/3802, 011-06/3803, 011-06/3884 позивачем до УПСН ЗМР по Вознесенському району подані звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку ОСОБА_7, призваного на строкову службу за період з 11 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 21 296,99 грн. (а.с. 18-24).

Листами від 13.05.2016 № № 002-06/7396, 002-06/7397, 002-06/7398, 002-06/7399, 002-06/7400, 002-06/7401, 002-06/7427, 002-06/7427 позивачем до УПСН ЗМР по Вознесенському району подані звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку ОСОБА_5, призваного на строкову службу за період з 11 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 23 309,00грн. (а.с. 25-31).

Листами від 29.06.2016 № № 002-06/9708, 002-06/9691, 002-06/9696, 002-06/9697, 002-06/9698, 002-06/9704, 002-06/9688 позивачем до УПСН ЗМР по Вознесенському району подані звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку ОСОБА_6, призваного на строкову службу за період з 11 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 15 446,27грн. (а.с. 32-38).

Таким чином, позивачем надано УПСН ЗМР по Вознесенському району звітів для компенсації витрат на виплату середнього заробітку працівникам ВАТ «Запоріжжяобленерго», призваним на військову службу, за період з 11 червня по 31 грудня 2015 року на загальну суму 168 132,58 грн.

Листом № 09-06/2088 від 19.01.2016 «Про виконання Постанови КМУ від 04.03.2015 № 105» УПСН ЗМР по Вознесенському району надіслано на адресу Департаменту соціального захисту населення ЗОДА надіслано зведені звіти (Додаток 2 до Порядку) про фактичні витрати на компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за грудень 2015 року, до яких було включено компенсацію про витрати за грудень 2015 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» на загальну сум 108 080,32 грн.

Листом № 09-06/2088 від 15.09.2016 «Про виконання Постанови КМУ від 04.03.2015 № 105» УПСН ЗМР по Вознесенському району надіслано на адресу Департаменту соціального захисту населення ЗОДА надіслано зведені звіти (Додаток 2 до Порядку) про фактичні витрати на компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за червень - грудень 2015 року, до яких було включено компенсацію про витрати за червень - грудень 2015 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» на загальну сум 60 052,26 грн.

Листом № 04.2-19 від 25.01.2016 «Про направлення звітів відповідно до Постанови КМУ від 04.03.2015 № 105» Департамент соціального захисту населення ЗОДА надіслано на адресу Міністерства соціальної політики України звіти про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2015 рік.

Листом № 04.2-19 від 27.10.2016 «Про направлення звітів відповідно до Постанови КМУ від 04.03.2015 № 105» Департамент соціального захисту населення ЗОДА надіслано на адресу Міністерства соціальної політики України звіти про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2015 рік. Також, зазначений лист містив запит щодо перспектив можливої реальної виплати компенсації за 2014-2015 роки.

Крім того, судом встановлено, що Департамент звертался також Міністра соціальної політики України з листом від 02.02.2016 № 04.2-26 та до Фінансово-економічного Департаменту Мінсоцполітики з листом від 03.02.2016 №04.2-30.

На перший лист від Мінсоцполітики надійшла відповідь від 23.02.2016 № 154/13/84-16, в якій зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VІІІ бюджетну програму на виплату компенсації підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування та форми власності та фізичним особам - підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не встановлено, тому здійснити компенсацію за 2014-2015 роки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 не має можливості.

У наступній відповіді Мінсоцполітики від 08.04.2016 № 5237/0/14-16/04 зазначено, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатки з державного бюджету на зазначені цілі не передбачені.

Таким чином, УПСН ЗМР по Вознесенському району відмовлено ВАТ «Запоріжжяобленерго» у відшкодуванні бюджетної компенсації, що оформлено відповідними листами, зокрема:

- листом від 15.03.16 №09-06/0535 «Про компенсаційні виплати» (вх. №8887/001-07 від 25.03.16) УПСН ЗМР по Вознесенському району повідомлено позивача, що відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 23.02.2016 № 154/13/84-16, Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VІІІ бюджетну програму на виплату компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не встановлено. Тому здійснити компенсацію за 2014-2015 роки відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 № 105 немає можливості (а.с. 39);

- листом від 17.05.16 №09-06/1211 «Про компенсаційні виплати» (вх. №16096/005-07 від 02.06.16), посилаючись на ті ж обставини, що й у попередньому листі, повідомив, що здійснити компенсацію за червень-грудень 2015 року відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 №105 на сьогодні немає можливості, додавши, що подані звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам підприємства повертаються. При цьому, до листа від 17.05.16 № 09-06/1211 були додані копії звітів по працівнику ОСОБА_5 (а.с. 40);

- листом від 07.07.16 №09-06/3044 «Про компенсаційні виплати» (вх. №20397/005-010 від 12.07.16) УПСН ЗМР по Вознесенському району відмовлено позивачу у виплаті бюджетної компенсації, посилаючись на те, що змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 до третьої і четвертої частин ст. 119 Кодексу законів про працю України, з 01.01.2016 скасовано бюджетну компенсацію роботодавцям на виплату середнього заробітку, що зберігається за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Тобто, гарантовану законом виплату середнього заробітку працівникам, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом тощо, мають здійснювати самі роботодавці (а.с. 41).

При вирішенні справи судом також враховано, що відповідачем вживалися заходи, скеровані на отримання з бюджету коштів, необхідних на відшкодування названої компенсації, проте, у виділенні необхідних коштів названим центральним органом виконавчої влади було відмовлено у зв'язку з відсутністю відповідної програми у державному бюджеті.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач направляв на адресу Департаменту соціального захисту ЗОДА зведені звіти фактичних витрат за період з 11 червня по 31 грудня 2015 року у розмірі 168 132,58 грн., а Департаментом, відповідно, внесено зазначені звіти до загального обсягу фактичних витрат по області, у звязку із чим, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано вимоги пункту 4 Порядку №105 в частині належного направлення до Департаменту звітів за 2015 рік про фактичні витрати на виплату компенсації, що передувало реалізації права позивача на відшкодування компенсації за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за 2015 рік у загальній сумі 168 132,58 грн., а відтак позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача у вигляді невиконання ним своїх владних управлінських функцій щодо компенсації з бюджету нарахованого та виплаченого середнього заробітку працівникам позивача, признаним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та прийнятим на військову службу за контрактом, за період з 11 червня по 31 грудня 2015 року у розмірі 168 132,58 грн., є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні бюджетної компенсації відповідач послався на зміни, внесені у ст. 119 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII та на Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», якими скасовано бюджетну компенсацію роботодавцям на виплату середнього заробітку та, відповідно, програму для виплати такої компенсації у 2016 році не встановлено.

Надаючи оцінку такому обґрунтуванню, суд зауважує наступне.

Зазначені зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII та набрали чинності з 01.01.2016. Так, згідно з цими змінами компенсаційні виплати, передбачені ст. 119 КЗпП були відмінені лише з 01.01.2016, тому на правовідносини щодо компенсації заробітної плати за період з 11 червня 2015 року по грудень 2015 року не розповсюджуються.

При цьому доводи відповідача про те, що в Державному бюджеті 2016 року відсутня програма 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» суд не бере до уваги, оскільки позивачем звіти були подано за 2015 рік, а в Законі України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» програма 2501350 діяла, а відтак немає підстав для відмови у здійсненні виплат.

Фактично єдиним доводом відповідача щодо неможливості здійснення виплат позивачу по компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період є відсутність бюджетних асигнувань для таких виплат.

Зазначені твердження є безпідставними, оскільки за підприємствами, установами та організаціями, працівники яких призвані на військову службу, закріплене право на відшкодування виплаченого середнього заробітку таким працівникам за рахунок коштів державного бюджету, а їх відсутність не позбавляє наявного у позивача права на відшкодування понесених витрат.

Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00). Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Так само, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

У рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави /підпункт 3.2/.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відсутність бюджетної програми на 2016 рік щодо компенсації підприємствам витрат не може бути підставою для порушення права позивача на відшкодування компенсації за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за період з 11 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 168 132,58 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенському району компенсації за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, признаним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та прийнятим на військову службу за контрактом, за період з 11 червня по 31 грудня 2015 року у загальній сумі 168 132,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенському району на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» компенсацію за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, признаним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та прийнятим на військову службу за контрактом, за період з 11 червня по 31 грудня 2015 року у загальній сумі 168 132,58 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» суму судового збору 2521,99 грн., (дві тисячі пятсот двадцять одну гривну девяносто девять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенському району.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак