Ухвала суду № 63356488, 06.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/13548/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Панченко О.М.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кравець В.А.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя також задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на:

Ѕ частину квартири АДРЕСА_1;

Ѕ частину квартири АДРЕСА_2;

Ѕ частину житлового будинку, який розташований за адресою:АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на:

Ѕ частину квартири АДРЕСА_1;

Ѕ частину квартири АДРЕСА_2;

Ѕ частину житлового будинку, який розташований за адресою:АДРЕСА_3.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості автомобіля «КІА Cerato» 1,6 DOHC CVVT, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2,д/н НОМЕР_3, половину його визначеної експертною оцінкою вартості, а саме грошові кошти в розмірі 55 071 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат 1 827.00 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 734.65 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині часткового задоволення зустрічного позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким зустрічні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме:

-визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1;

-визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2;

-визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на житловий будинок разом зі всіма надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача підтримали апеляційну скаргу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про поділ майна подружжя набутого ними в шлюбі.

Свої вимоги мотивувала тим, щоперебувалаз відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 22.12.2007 року.

За час перебування у шлюбі ними було нажито і набуто у власність рухоме і нерухоме майно, яке мирним шляхом поділити не виявилось можливим, тому вона була вимушена звернутися до суду з даним позовом. Просила суд поділити майно подружжя наступним чином: виділити їй у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, жилий будинок дерев'яний розташований в АДРЕСА_3, відповідачу виділити у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; врахувати автомобіль «КІА Cerato», д/н НОМЕР_3 в рахунок його частки при поділі спільного майна подружжя. Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в сумі 456 000 грн., що еквівалентно 19 000 доларів США. Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації при поділі спільного майна подружжя.

Мотивував свої зустрічні позовні вимоги тим, що за період шлюбу з ОСОБА_3 ними було придбано наступне майно, яке є предметом можливого поділу спільного майна подружжя: автомобіль «КІА Cerato»,д/н НОМЕР_3, однокімнатна квартира АДРЕСА_2, двокімнатна квартира АДРЕСА_1 та жилий будинок дерев'яний, розташований в АДРЕСА_3.

Просив суд про стягнення з відповідача на його користь грошову компенсацію при поділі спільного майна подружжя в розмірі 146 931.00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 неодноразово уточнювала вимоги свого позову, в остаточній редакції заяви про уточнення та зменшення позовних вимог від 14.09.2016 року просила суд поділити майно, що є їх з відповідачем спільною власністю, визнавши за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на її користь в рахунок компенсації вартості автомобіля «КІА Cerato», д/н НОМЕР_3 половину його визначеної експертною оцінкою вартості, а саме грошові кошти в розмірі 55 071 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати. Щодо вимог зустрічного позову,то просила задовольнити їх частково.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово уточнював вимоги свого позову, в остаточній редакції заяви про зменшення позовних вимог від 13.09.2016 року просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя придбаного під час шлюбу, визнати за ним право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 та на жилий будинок дерев'яний, розташований в АДРЕСА_3. Щодо вимог первісного позову, то заперечував проти їх задоволення. Пояснив, що квартира АДРЕСА_1 не може бути визнана судом спільним майном подружжя, оскільки була куплена ним за особисті кошти, які були йому надані його батьком ОСОБА_1 та виручені після продажу квартири АДРЕСА_4. Щодо вимог про стягнення компенсації за автомобіль «КІА Черато», то вказаний транспортний засіб було продано під час шлюбу, а кошти виручені від його реалізації витрачені на потреби сім'ї, а тому вимоги про стягнення з нього половини його визначеної експертною оцінкою вартості є необґрунтованими.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та про часткове задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.12.2007 року (а.с. 14 т.1).

Від шлюбу подружжя має дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15 т. 1).

Сторонами у справі не заперечувалося, що з початку 2014 року вони не вели спільного господарства, шлюбних стосунків не підтримували.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року шлюб між сторонами у справі було розірвано (а.с. 17 - 18 т. 1).

Судом встановлено , що під час знаходження в зареєстрованому шлюбі сторонами було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі- продажу від 26.12.2013 року (а.с. 38 т.1), квартира АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі - продажу від 24.05.2012 року (а.с. 31 т. 1), жилий будинок дерев'яний, розташований в АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.02.2009 року (а.с. 27 т.1) та автомобіль «КІА Cerato»,д/н НОМЕР_3, що підтверджується актом прийому передачі транспортного засобу від 07.08.2008 року (а.с. 20 т. 1).

Судом першої інстанції були допитані свідки, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача.

Надані свідками пояснення оцінені судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі.

Позивач та відповідач у справі також допитані в судовому засіданні в якості свідків.

Позивач ОСОБА_2 пояснила, що у 2008 році вони з відповідачем придбали автомобіль «КІА Cerato», д/н НОМЕР_3 за 89 000 грн., потім у тому ж 2008 році вони придбали будинок в АДРЕСА_3 за 8 000 грн. Квартиру по АДРЕСА_2 купили за 40 000 доларів США, які надав їм її батько. Щодо квартири по АДРЕСА_1, то 15 000 доларів США на її купівлю дав їм її батько, іншу частині надали батьки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 пояснив, що дійсно у 2008 році під час знаходження у зареєстрованому шлюбі ним та позивачем було придбано автомобіль «КІА Cerato»,д/н НОМЕР_3, який був придбаний за 90 000 грн. Частину коштів на придбання вказаного транспортного засобу надали батьки і частина коштів залишилася після продажу його транспортного засобу. Квартиру по АДРЕСА_2 купували за спільні кошти, ним особисто було надано 2 200 доларів США, інші кошти давали батьки позивача. Ремонт в цій квартирі робили за його кошти, оскільки позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Щодо квартири по АДРЕСА_1 то всі кошти на її придбання давали його батьки, які продали свою квартиру по АДРЕСА_4 і купили собі квартиру на Троєщині, а також надали йому кошти для придбання спірного жилого приміщення. Будинок в с. Луковець було придбано за кошти, що належали йому, а саме за 8 000 грн., оскільки позивач в цей час також ще перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Дійсно у 2014 році ним було реалізовано транспортний засіб «КІА Cerato» за 10 000 доларів США, він продав його своєму батькові, проте кошти від його реалізації вони витратили на потреби сім'ї.

Сторонами у справі в судовому засіданні суду першої інстанції визнавалось, що квартира АДРЕСА_2, жилий будинок дерев'яний, розташований в АДРЕСА_3, а також транспортний засіб «КІА Cerato», д/н НОМЕР_3 було придбано в період знаходження у шлюбі і за сумісні кошти подружжя, крім того, допомагали батьки.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі - продажу від 26.12.2013 року (а.с. 38 т. 1), відповідач ОСОБА_1 купив та прийняв квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до п. 16 даного договору покупець, в даному випадку відповідач ОСОБА_1, набуває квартиру у спільну сумісну власність подружжя за грошові кошти набуті ним в зареєстрованому шлюбі з його дружиною ОСОБА_2, яка надала заяву про згоду на укладення цього договору, справжність підпису на заяві засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.12.2013 року Романовою О.В.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснював, що вказану квартиру ним було придбано за власні кошти, а саме за кошти, що йому надали батьки і які вони виручили від реалізації квартири по АДРЕСА_4.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснювала, що на придбання даного житла 15 000 доларів США надали її батьки, вони з відповідачем робили там ремонт, якийсь час там проживали квартиранти, а у 2014 році, коли між ними були припинені сімейні стосунки відповідач переїхав туди і почав проживати сам.

Згідно ст.ст. 60, 112 ч.2 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_2, жилий будинок дерев'яний розташований в АДРЕСА_3 та автомобіль «КІА Cerato», д/н НОМЕР_3 - є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між позивачем та відповідачем.

Судом при розгляді справи було встановлено, що відповідачем у справі у 2014 році без згоди на те позивача було відчужено вказаний вище транспортний засіб, тому компенсація визначеної експертною оцінкою вартості за його Ѕ частину, а саме грошові кошти в розмірі 55 071 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд критично оцінив покази, що надавалися свідками сторін в судовому засіданні, оскільки вони містять протиріччя, а тому не можуть бути використані судом на користь позивача або відповідача у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Виходячи із встановлених обставин справи суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд при ухваленні рішення вірно керувався роз'ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що квартира АДРЕСА_1 придбана за особисті кошти відповідача та його батьків, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом вірно встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 26.12.2013 року ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1, яку згідно п.16 договору набуває у спільну сумісну власність подружжя за грошові кошти набуті ним в зареєстрованому шлюбі з його дружиною ОСОБА_2, яка надала заяву про згоду на укладення цього договору (а.с. 38, т.1).

Доказів протилежного відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України відповідач суду не надав.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного стягнення на користь позивача ОСОБА_2 в рахунок компенсації половини вартості спірного автомобіля, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки рішення суду в цій частині відповідачем не оскаржується, а суд апеляційної інстанції діє в межах положень статті 303 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді