Ухвала суду № 63356428, 30.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виготовлення дитині проїзного документа та виїзду за кордон без згоди батька, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 липня 2016 року,

у с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської РДА, про надання дозволу на виготовлення дитині проїзного документа та виїзду за кордон без згоди батька.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 липня 2016 року позов задоволено частково: надано дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_2, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 до Тимчасово окупованої території України АР Крим строком з 1 серпня 2016 року - 1 вересня 2016 року, а також на виготовлення проїзного документу для виїзду за кордон малолітньої дитини ОСОБА_4; в іншій частині позовних вимог - відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_2, зокрема, посилається на ті обставини, що суд не врахував, що відповідач проживає та працює в Чехії. Відповідач не надає згоди на тимчасовий виїзд спільної доньки до м. Ялта з матір'ю з метою відвідати дідуся і бабусі, з метою оздоровлення дитини в Криму. Суд не надав оцінки висновку органу опіки та піклування Шевченківської РДА від 15 червня 2016 року, та необґрунтовано обмежився дозволом на один місяць.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просив її задовольнити.

Представники ОСОБА_3 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 апеляційну скаргу просили відхилити, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 липня 2016

_____________

Справа № 760/7760/16-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/13019/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

року залишити без змін.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської РДА -Астапенко Л.М. апеляційну скаргу підтримала та просив її задовольнити.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з 27 червня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 21 січня 2015 року (а. с. 6-7).

Від даного шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5).

Також встановлено, що батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 близько 30-ти останніх років проживають в м. Ялта тимчасово окупована АР Крим, що вбачається з копій паспортів останніх (а. с. 11-14, 15).

З матеріалів справи вбачається, що позивач письмово звернулася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини до АР Крим з 1 червня 2016 року по 1 вересня 2016 року (а. с. 19-20), на момент розгляду справи на який відповідного дозволу не отримала.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 109/02/40-5031 від 15 червня 2016 року вбачається, що орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації не заперечує проти надання дозволу на виготовлення проїзних документів та на тимчасові, неодноразові виїзди з України за кордон до країн Євросоюзу, а саме: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка Словенія, Республіка Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція. До інших країн світу, а саме: Автономна Республіка Крим, Сполучені Штати Америки, Канада, Турецька Республіка, Швейцарська Конфедерація, Чорногорія, Грузія, Королівство Таїланд, Мексиканські Сполучені Штати, Республіка Куба, Федеративна Республіка Бразилія, Домініканська Республіка, Республіка Індонезія, Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка, Об'єднана Республіка Танзанія, Арабська Республіка Єгипет, Князівство Монако малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою відпочинку, оздоровлення, розвитку, розширення кругозору у супроводі матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 - до досягнення 16 річного віку із чітко визначеними термінами повернення дитини в Україну (а. с. 58-60).

Також встановлено, що розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації за № 79 від 22 лютого 2016 року встановлений регламент побачень батька з малолітньою донькою (а. с. 79).

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що чинним законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на виїзд, а не постійні виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків здійснюється у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що права дитини на спілкування з бабусею та дідусем не мають бути порушені, а також на оздоровлення на території АР Крим.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір'ю без згоди та супроводу батька до Тимчасово окупованої території України АР Крим строком з 1 серпня 2016 року по 1 вересня 2016 року.

При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог про надання дозволу на неодноразові виїзди дитини за кордон без згоди батька на підставі одного рішення суду строком до досягнення дитиною 16-річного віку.

Доводи особи, яка подала скаргу, з приводу того, що судом не надано оцінки висновку органу опіки та піклування Шевченківської РДА від 15 червня 2016 року та необґрунтовано обмежено дозволом на один місяць лише на тимчасово окуповану територію АР Крим, є безпідставними з огляду на наступне.

За приписами ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом враховано висновок Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування від 15 червня 2016 року № 109/02/40-5031, разом з тим він є не достатньо обґрунтованим, однобічним.

Також матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження причини необхідності прямування дитини ОСОБА_4 до інших держав та відповідні часові проміжки перебування її у цих країнах, тобто ціль, мету та строки поїздок.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В. Шахова