Рішення № 63356417, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 759/4455/15-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6836/2016Головуючий у суді першої інстанції: Величко Т.О,Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі:Юрченко А.С.,

за участю: відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 2 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/9408/74/57373, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 87 476,76 доларів США на строк до 2 липня 2027 року, зі сплатою 12,5% річних, який відповідач зобов'язувалася виконувати згідно із графіком погашення заборгованості. В зв'язку з неналежним виконанням умов договору у відповідача станом на 24 лютого 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 91 902,08 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2 600 021, 78 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 10 березня 2016 року відмовлено у задоволені позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач Публічне акціонерне товариство «РайффайзенБанк Аваль» через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.185), причини своєї неявки суду не повідомив, у зв»язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 2 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/9408/74/57373, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 87 476,76 доларів США на строк до 2 липня 2027 року, зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином свої обов»язки за кредитним договором не виконує, у зв»язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 24 лютого 2015 року складає 91 902,08 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2 600 021,78 грн., з них:- заборгованість за кредитом 79032, 22 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 235 917,77 грн., в тому числі, прострочена заборгованість за кредитом 155,38 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 4 395,89 грн.; - заборгованість за відсотками 6639,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 187 848, 31 грн., в тому числі, прострочена заборгованість за відсотками 6 396, 21 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 180 956,57 грн.; пеня у розмірі 6 230,05 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 176 255,70 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та обґрунтованими доказами та не повідомлено про підстави звільнення від доказування у порядку ст.61 ЦПК України про розмір заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, з урахуванням періодичності внесення платежів та початку виникнення у кредитора права вимоги.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим - рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст..1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов»язковим для виконання сторонами ( ст..629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямова на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків ( ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов»язання - це правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов»язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання) ( ст..610 ЦК України).

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору, позичальник зобов»язався виконати умови, передбачені цим договором. Здійснювати безготівковими платежами або готівкою в касу банку: - щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3 цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 2 липня 2027 року ( включно) на рахунок, зазначеній в п.4.1 цього договору; - щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів ( п.5.1 кредитного договору).

Відповідно до п.6.5 кредитного договору банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.

17 січня 2015 року банк направив вимогу позичальнику ОСОБА_3, в якій повідомив про наявність простроченої заборгованості, яка станом на 14 січня 2015 року складала 4901,13 доларів США - заборгованості за процентами, і вимагав на підставі ст..1050 ЦК України протягом не більше 60 календарних днів з дати цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору ( а.с.14).

Отже, виходячи зі змісту вимоги банку слід дійти висновку, що банк змінив строк виконання зобов»язання, датою повернення кредиту та сплати процентів слід уважати 20 березня 2015 року.

Вимога банка відповідачем задоволена не була і до суду з позовом банк звернувся 21 березня 2015 року.

Як пояснили в судовому засіданні сторони порушення зобов»язань зі сплати відсотків у ОСОБА_3 розпочалося з лютого 2014 року, по тілу кредиту з лютого 2015 року.

Отже, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності не ґрунтується на встановлених обставинах.

На підставі ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як роз»яснино у п.29 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має врахувати положення ст..ст.1050, 1054 ЦК України і виходити із того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене ст..1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 неналежним чином виконувала взяті на себе зобов»язання, у зв»язку з чим утворилась заборгованість.

Пунктом 10.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочки.

Позивач у зв»язку з несвоєчасною сплатою відповідачем щомісячних платежів почав нараховувати з 16 березня 2012 року пеню, розмір якої станом на 24 лютого 2015 року складає 6230,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 176255 грн.70 коп.

Заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором підтверджується наданим позивачем розрахунком ( а.с.7-10) та випискою по рахунку ( а.с.63-95).

Відповідачкою ОСОБА_3 розрахована позивачем заборгованість не оспорюється, а тому висновок суду першої інстанції про недоведеність розміру заборгованості спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню.

Виходячи із доведеності розміру заборгованості за кредитом та по процентам, колегія суддів вважає, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 79032,22 доларів США, заборгованість по процентам за користування коштами в сумі 6639,81 доларів США.

Визначаючи розмір заборгованості в гривневому еквіваленті, колегія вважає необхідним застосувати курс НБУ станом на 23 листопада 2016 року, що відповідає положенням ст..533 ЦК України.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, то в цій частині колегія суддів вважає за можливе застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір пені до 255 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Істотними обставинами, які дають підстави відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України зменшити розмір пені, колегія визнає ступінь виконання відповідачкою ОСОБА_3 її зобов»язань за кредитним договором, стан її здоров»я, а також те, що на її утриманні знаходиться малолітня дитина. Таке рішення буде відповідати загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»»- задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10 березня 2016 року - скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/9408/74/57373 від 2 липня 2007 року в сумі 85673,03 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 23 листопада 2016 року складає 2198369 грн.95 коп., із них заборгованість за кредитом 79032,22 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 2027966 грн.77 коп., по процентам за користування коштами - 6639,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 170377 грн.52 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» пеню в сумі 255 грн., судові витрати в сумі 7673 грн.40 коп., а всього 7928 грн.40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: