Рішення № 63354937, 02.12.2016, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1245/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2016 року м.Красилів

Красилівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Вознюка Р.В.

при секретарі Басистій Т.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого інформаційного видання місцевої громади - газети «Красилівський замок», Красилівської районної ради Хмельницької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого інформаційного видання місцевої громади - газети «Красилівський замок», Красилівської районної ради Хмельницької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації опублікованої газетою «Красилівський замок» №5 (17) в статті «Село не город» та стягнення з відповідачів у солідарному порядку відшкодування моральної шкодив в сумі 20000 грн..

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недостовірною опубліковану в газеті «Красилівський замок» №5 (17) в статті «Село не город» та такою, що ганьбить його честь і гідність наступну інформацію, яка була надіслана до редакції ОСОБА_4: «Дійсно, з появою мешканця ОСОБА_1 в село, прийшло хамство і брехня»; «А тут ні з того, ні з сього, почав обливати брудом, обзивати, погрожувати. Нічого святого: почав з могили діставати моїх батьків, всіх оббріхувати. Так і добився, неправдою, підписів сусідів на свою підтримку, а потім з тими ж сусідами і пересварився сам»; «На виконкомі сільради всі вислухали його брехню»; «… сам ОСОБА_1 дотримується санітарних вимог? Куди течуть його нечистоти? Зрозуміло куди у став, який від його обістя віддалений на 50 метрів. Про яку культуру можна говорити, коли він свою здохлу корову закопав в половині метра від річечки, яка тече в ставок? А там купаються діти, плаває риба. То хто тут порушує закон, хто приносить шкоду громаді та суспільству»; «….для ОСОБА_1 всі стали ворогами, він пересварися майже зі всіма жителями села, не обминув навіть святе - церкву», та зобовязати газету «Красилівський замок», її засновника та редактора ОСОБА_3 спростувати дану інформацію шляхом опублікування рішення суду по даній справі.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що газета «Красилівський замок» опублікувала статтю у якій поширена негативна інформація з метою принизити та образити його, а також сформувати у громадськості негативну думку про позивача. Вказаними діями йому заподіяна моральна шкода, яку просить стягнути з відповідачів.

Вважає, що Красилівська районна рада Хмельницької області є засновником газети «Красилівський замок», а тому, має нести відповідальність за дії газети.

ОСОБА_3 є редактором газети і автором статті, а тому, теж має нести відповідальність за публікацію.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відкритого інформаційного видання місцевої громади - газети «Красилівський замок» ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, стверджують, що у статті мало місце дослівне відтворення листа ОСОБА_4, а тому, редакція не несе відповідальність за публікацію, відповідно до положення п.4 ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Вважають, що у статті викладені оціночні судження, а тому, вони не підлягають спростуванню.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали, вважають, що інформація викладена у листі адресованому газеті «Красилівський замок» для публікації, не містила фактичних тверджень. У своєму листі ОСОБА_4 виклала свої оціночні судження та використала алегорії, і таким чином, скористалася своїм правом на відповідь, на статтю «Село не город!» у газеті «Красилівський замок» від 01.04.2015 року, яка була надрукована зі слів ОСОБА_1.

Представник Красилівської районної ради Хмельницької області надіслав до суду заперечення в яких вказав, що Красилівська районна рада Хмельницької області не є засновником газети «Красилівський замок», просив справу слухати за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши надані суду письмові докази, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом обєктивно встановлено, що 16.04.2015 року ОСОБА_7 звернулася до редактора газети «Красилівський замок» ОСОБА_3, із заявою на публікування матеріалів та надала текст листа, який просила опублікувати.

01.05.2016 року у виданні №5 (17) газети «Красилівський замок» було опубліковано статтю «Село не город!» (частина 2) у якій дослівно викладено лист ОСОБА_4 від 16.04.2015 року, про що містилося посилання у статті.

У тексті статті містилися вислови: «Дійсно, з появою мешканця ОСОБА_1 в село прийшло хамство і брехня»; «А тут ні з того, ні з сього, почав обливати брудом, обзивати, погрожувати. Нічого святого: почав з могили діставати моїх батьків, всіх оббріхувати. Так і добився, неправдою, підписів сусідів на свою підтримку, а потім з тими ж сусідами і пересварився сам»; «На виконкомі сільради всі вислухали його брехню»; «… сам ОСОБА_1 дотримується санітарних вимог? Куди течуть його нечистоти? Зрозуміло куди у став, який від його обістя віддалений на 50 метрів. Про яку культуру можна говорити, коли він свою здохлу корову закопав в половині метра від річечки, яка тече в ставок? А там купаються діти, плаває риба. То хто тут порушує закон, хто приносить шкоду громаді та суспільству»; «….для ОСОБА_1 всі стали ворогами, він пересварися майже зі всіма жителями села, не обминув навіть святе - церкву».

Вказані обставини у судовому засіданні сторонами не оспорюються та підтверджуються: виданням №5 (17) газети «Красилівський замок» від 01.05.2015 року, заявою ОСОБА_4 від 16.04.2015 року, на публікування матеріалів.

Ствердження позивача, що засновником газети «Красилівський замок» є Красилівська районна рада Хмельницької області, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні і спростовується Свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ХМ №774/261Р, згідно якого засновником газети є ОСОБА_3.

Згідно ч.1 ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Зі змісту ч.1,6,7 ст.277 ЦК України вбачається, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п.4 ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.

Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009р. №1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Також, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

З огляду на характер використаних ОСОБА_4 мовно-стилістичних засобів у листі, який був опублікований у виданні №5 (17) газети «Красилівський замок» у статті «Село не город!» (частина 2), суд приходить до висновку, що публікація містила оціночні судження ОСОБА_4, критику та оцінку дій ОСОБА_1, і не містила фактичних даних, які не відповідали дійсності.

Таким чином, оціночні судження опублікований у виданні №5 (17) газети «Красилівський замок» не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Оскільки, судом не встановлено факту порушення публікацією у виданні №5 (17) газети «Красилівський замок» у статті «Село не город!» (частина 2) прав ОСОБА_1, а тому, відсутні підстави для відшкодування йому моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, ч.1 ст.11, ч.1 ст.60, ст.61, ст.212-215 ЦПК України, ч.1 ст.275, ч.1,6,7 ст.277 ЦК України п.4 ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» ст.30 Закону України «Про інформацію», суд

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Красилівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_8