Ухвала суду № 63354099, 01.12.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2633/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/1145/16 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

За участю секретаря - Романюк Х.Ю.

та сторін - представника позивача ТНЕУ- Онишкевич О.О., відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2016 року у цивільній справі за позовом Тернопільського національного економічного університету до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року представник Тернопільського національного економічного університету (далі -ТНЕУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свій позов тим, що що відповідач була поселена у 1995 році в гуртожиток АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що відповідно до витягу про реєстрацію прав на нерухоме майно будівля гуртожитку АДРЕСА_1 перебуває та закріплена за ТНЕУ на правах оперативного управління. Позивач, вказав, що ОСОБА_3 з січня 2015 року не здійснювала оплату за користування гуртожитком, у зв'язку з чим, станом на березень 2016 року за нею утворилася заборгованість в сумі 12 240 грн. Представник ТНЕУ зазначив, що про дану заборгованість відповідач була попереджена листами, окрім того їй було запропоновано сплатити зазначену суму в добровільному порядку, однак заборгованість відповідач не погасила, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2016 року позовні вимоги ТНЕУ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ТНЕУ 12 240 гривень заборгованості по оплаті за користування житловим приміщенням у гуртожитку.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ТНЕУ 1 378 гривень сплаченого позивачем судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Посилається на те, що даний позов з яким звернувся до неї ТНЕУ є безпідставним, вважає, що ТНЕУ вимагає з неї завищену плату за проживання в гуртожитку. Зокрема, апелянт вказує, що розмір заборгованості, які вказує позивач , а також підстави і порядок її нарахування є невірним .

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала подану апеляційцну скаргу та просила її задовольнити.

Представник ТНЕУ Онишкевич О.О. проти апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, задовольняючи позов ТНЕУ, суд першої інстанції насамперед виходив з того, що гуртожиток АДРЕСА_1 у якому проживає ОСОБА_3, є студентським та визнаний державною власністю в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та знаходиться на правах оперативного управління ТНЕУ, а тому відповідач, зобов'язана сплачувати за його користування в розмірах, що затверджені наказом ректора ТНЕУ № 251 від 17 червня 2014 року, який виданий на підставі Положення про студентський гуртожиток ТНЕУ, постанови КМ України від 27 серпня 2010 року № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності», спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758 «Про затвердження порядку надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» та спільного наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України та Міністерства охорони здоров'я України від 28 березня 2011 року № 284/423/173 «Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форми власності».

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, оскільки правовідносини між сторонами встановлено вірно.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у блоці АДРЕСА_1 та займає 5 ліжко-місць.

Відповідно до витягу про реєстрацію прав на нерухоме майно будівля гуртожитку АДРЕСА_1 перебуває та закріплена за ТНЕУ на правах оперативного управління.

Виходячи з бухгалтерської довідки, виданої ТНЕУ, та розрахунку заборгованості по оплаті за користування кімнатами в блоці АДРЕСА_1 станом на 01 березня 2016 року ОСОБА_3 заборгувала ТНЕУ 12 240,00 грн. Пільгами при оплаті за згадані послуги не користується, субсидії не надаються.

Відповідно до листів від 15 травня 2015 року № 56.05/15; від 14 липня 2015 року № 62.07/15; від 15 жовтня 2015 року №69.10/15; від 15 січня 2016 року №2.1/16 ОСОБА_3 попереджалась про заборгованість по оплаті за проживання в гуртожитку та їй запропоновано сплатити зазначену суму в добровільному порядку.

Згідно із листом ТНЕУ №126-23/3030 від 14 вересня 2015 року, ОСОБА_3 в студентському гуртожитку ТНЕУ АДРЕСА_1 займає 5 ліжко-місць. За цією адресою зареєстровано 2 особи. Станом на 01 серпня 2015 року розмір плати за житлово-комунальні послуги та послуги - утримання будинків та прибудинкових територій, які є складовими вартості проживання у студентських гуртожитках ТНЕУ, для ОСОБА_3 становить: водопостачання та водовідведення - 62,55 грн.; електроенергія - 97.37 грн.; природний газ - 7,70 грн.; вивезення побутових відходів - 1,45 грн.; товари та послуги з утримання будинків та прибудинкових територій (заробітна плата і нарахування на заробітну плату обслуговуючого персоналу, придбання товарів і послуг тощо) - 548,68 грн.

Встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 квітня 2016 року (справа №607/19586/14-ц) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ТНЕУ з участю третьої особи Тернопільської міської ради про визнання права на внесення плати за проживанні у блоці сімейного гуртожитку по ставках квартирної плати (тарифах), встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду, зобов'язання здійснити перерахунок квартирної плати, зобов'язання укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди та зустрічних позовних вимог ТНЕУ до ОСОБА_3 про зобов'язання укласти угоду на проживання в студентському гуртожитку - відмовлено.

Зокрема, рішенням суду встановлено, що згідно рішення господарського суду Тернопільської області від 26 березня 2012 року, яке ухвалено у справі № 6/19/5022-198/2012 - визнано за державою в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України право державної власності на нерухоме майно, що знаходиться на правах оперативного управління ТНЕУ, а саме на студентський гуртожиток № 2 за адресою: вул. Львівська, 7, м. Тернопіль.

Разом з тим, судом встановлено, що на даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають і зареєстровані в блоці АДРЕСА_1 та займають 5 ліжко-місця, отримують й користуються житлово-комунальними послугами, які належним чином надаються університетом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи згідно із п.5.2 Положення про студентський гуртожиток Тернопільського національного економічного університету - конкретний розмір оплати за проживання в гуртожитках установлюється ректором університету і розраховується відповідно до законодавства, тарифів, порядку розрахунків за комунальні послуги залежно від рівня комфортності житла.

Наказом ректора ТНЕУ № 251 від 17 червня 2014 року - затверджено в новій редакції вартість проживання в студентських гуртожитках з 01 вересня 2014 року. Встановлено вартість проживання працівників в гуртожитку з 01 вересня 2014 року в розмірі 165 грн. в місяць за одне ліжко-місце згідно з калькуляцією.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до бухгалтерської довідки ТНЕУ № 126-11/487 від 09 березня 2016 року та розрахунку заборгованості за користування кімнатами в блоці АДРЕСА_1 (а.с.5-6) ОСОБА_3 не здійснювала оплату за проживання у вищевказаному гуртожитку з березня 2015 року по лютий 2016 року, у зв'язку з чим за нею у творилася заборгованість у розмірі 12240 грн.

Послуги за проживання в гуртожитках університету визначені згідно Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України. Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758 з урахуванням вимог наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 28 березня 2011 року № 284/423/173 «Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності».

Відповідно до п.2 вищезазначеного наказу № 284/423/173 конкретна вартість проживання в гуртожитках університету визначається наказами ректора на підставі калькуляції.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Розмір оплати за проживання в гуртожитку встановлено з дотриманням порядку, визначеного в наказі ректора ТНЕУ №251 від 17 червня 2014 року, відповідно до якого відповідач проживає в гуртожитку, займає п'ять ліжко-місця, отримує та користується житлово-комунальними послугами, які належним чином надаються університетом, а тому вона повинна сплачувати за проживання та за надані їм послуги.

Оскільки колегією суддів встановлено, що позивачем надавались, а відповідачами споживались послуги з проживання та користування комунальними послугами у гуртожитку, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ТНЕУ за такі послуги за вищезазначений період згідно розрахунку, наданого представником позивача, оскільки відповідачем такий розрахунок не спростовано.

Доводи ОСОБА_3 про завищення позивачем вартості оплати за проживання в гуртожитку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходячи з того, що гуртожиток АДРЕСА_1 є студентським та визнаний державною власністю в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що знаходиться на правах оперативного управління ТНЕУ, позивач має право вимагати плату за користування житловим приміщенням у гуртожитку, за встановленими тарифами, згідно наказу ректора № 251 від 17 червня 2014 року.

Також, колегія суддів не вбачає обґрунтованим посилання апелянта про те, що судом не враховано того, що вона оплатила за проживання в гуртожитку- по 825 грн. 04 лютого 2015 року та 04 березня 2015 року, оскільки згідно розрахунку заборгованості за користування кімнатами в блоці АДРЕСА_1 ( а.с. 6) заборгованості за січень 2015 року та лютий 2015 року у ОСОБА_3 немає, тобто суд взяв до уваги здійснені нею платежі.

Що стосується інших доводів апелянта, товони є безпідставними і такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_3, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків