Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1029/16-ц
Провадження № 2/499/589/16
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
"09" грудня 2016 р. смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Погорєлова І.В., при секретарі судового засідання Дібровій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати договір Фінансового лізингу № 002350 від 30.03.2016 року недійсним та стягнути з відповідача сплачені за договором кошти в розмірі 30555,00 грн., судовий збір та витрати на юридичну допомогу в розмірі 1500 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно договору фінансового лізингу відповідач зобовязався придбати та передати позивачу у користування предмет лізингу, а позивач зобовязувався сплачувати платежі по договору. Укладенню справжнього договору фінансового лізингу передувало отримання від уповноваженого представника відповідача інформації про можливість придбання протягом двох тижнів автомобіля марки «Рено Логан» за ціною 183300 грн. 00 коп. за умови негайної сплати авансового платежу в розмірі 30555 грн. 00 коп. та наступного укладення договору фінансового лізингу. В подальшому позивачем було внесено кошти в сумі 30555 грн. 00 коп. на відповідний рахунок. Після цього сторонами було підписано текст договору №002350 від 30.03.2016 року. Після здійснення платежу та вивчення договору лізингу йому стало відомо, що запропоновані попередні умови щодо придбання автомобіля не відповідають умовам укладеного договору. Позивач звертався до уповноваженого представника відповідача щодо розірвання договору. Однак спір не було врегульовано в добровільному порядку. В результаті чого, позивач був змушений за захистом своїх порушених прав.
Позивач в судове засідання не зявився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не зявився, про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення повістки, заяв та клопотань до суду не надавав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин.
Приймаючи до уваги згоду позивача та неявку відповідача судом 09 грудня 2016 року відповідно до вимогст.224 ЦПК України винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2ст.197 ЦПК Україниу разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без засобів технічної фіксації судового процесу.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положеньст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, таст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
30.03.2016 року між позивачем та відповідачем в простій письмовій формі укладено договір фінансового лізингу № 002350, з додатками за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» зобов'язалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді автомобіля марки «Рено Логан» та передати цей автомобіль у користування позивача, який у свою чергу зобов'язався сплачувати за користування автомобілем періодичні лізингові платежі згідно графіку в розмірі 475,01 доларів США щомісяця, що становить 12370 грн. Договір фінансового лізингу передбачав право ОСОБА_1, отримати автомобіль у власність за умови повної сплати всіх платежів передбачених договором, що підтверджується копією договору фінансового лізингу від 30.03.2016 року.
Згідно пункту 1.7 договору предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом терміну, який становить не більше 30 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у договорі, або різниці до вже сплаченого авансового платежу.
30 березня 2016 року на виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатив товариству адміністративний платіж в розмірі 30555 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції про сплату коштів №5 від 30.03.2016 року.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України «Про фінансовий лізинг».
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другійстатті 18 цього Закону- умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи нормустатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
Так, судом встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 30 березня 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
Згідно з пунктом 4.2 договору, лізингодавець не несе відповідальність за будь-яке пошкодження та/або втрату предмета лізингу, які можуть виникнути прямо або опосередковано в результаті невиконання лізингоодержувачем будь-яких умов даного договору.
Не є зрозумілим з якого моменту лізингодавець не несе відповідальності: до моменту передання предмета лізингу чи після. Тобто, як вбачається судом, лізингодавець прописав умови договору таким чином, щоб не нести жодної відповідальності за неякісну передачу предмета лізингу.
Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 4.2 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності не відповідають нормам чинного законодавства.
Окрім того, згідно пункту 4 частини першоїстатті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до частини першоїстатті 227 ЦК Україниправочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.
Відповідно до частини другоїстатті 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно достатті 628 ЦК України.
Згідностатті 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 30 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», нотаріально посвідчено не було.
В силуст. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В силуст. 88 ЦПК України, з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1102,40 грн., які позивач сплатив при зверненні до суду з даним позовом, що підтверджується квитанціями доданими до матеріалів справи.
Позивачем понесені і документально підтверджені судові витрати у виді сплати 1500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки, виходячи з аналізу ст. ст.84та88 ЦПК Українитаст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"судові витрати на правову допомогуце фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
У звязку з тим, що в матеріалах справи відсутні документи в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн. 00 коп., то в задоволенні даних вимог позивачу необхідно відмовити.
КеруючисьЗаконом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст.216,220,799 ЦК України, ст. ст.10,11,58,60,61,212-215,224,226,228 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Визнати недійсним договір Фінансового лізингу № 002350 від 30.03.2016р., із додатками, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», ЄДРПОУ 39733392, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, сплачений платіж в сумі 30555 (тридцять тисяч пятсот пятдесят пять) гривень 00 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», ЄДРПОУ 39733392, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
СуддяОСОБА_2
Судове рішення № 63351288, Іванівський районний суд Одеської області було прийнято 09.12.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 499/1029/16-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: