Рішення № 63347992, 07.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №333/1505/16 Головуючий у 1 інстанції: Фунжий О.А.

Провадження № 22-ц/778/4467/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

В позові зазначав, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2015 року з нього утримуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 14 березня 2015 р. і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. З цього часу у нього змінилось матеріальне становище, його визнано інвалідом 3 групи, встановлено обмежену можливість для працевлаштування, в звязку з чим він не працює, джерелом його доходів є пенсія по інвалідності та щомісячні виплати за втрату професійної працездатності, а за вирахуванням частки аліментів, його щомісячний дохід складає 1486,15 грн. Рішення про стягнення аліментів ним не оскаржене, оскільки матеріальну допомогу йому надавали батьки. Проте, його батько захворів та потребує додаткових витрат, у зв'язку з чим матеріально підтримувати позивача батьки не мають змоги. Крім того, стан його здоров'я значно погіршився, що також потребує матеріальних витрат.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд зменшити розмір аліментів з 1/2 до 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту прийняття рішення до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2016 року позов задоволено.

Розмір аліментів за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2015 р. змінено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи зі дня набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем на спростування доводів апеляційної скарги надані заперечення. Просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_7, позивача ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_8, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

25 жовтня 2003 р. сторони зареєстрували шлюб.

Сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Діти проживають з матірю.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя 30 квітня 2014 р. шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2015 р. з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 14 березня 2015 р. і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не додержав вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Не відповідає оскаржуване рішення і вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України, оскільки в ньому не вирішене питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, при цьому в мотивувальній частині рішення не відображено які докази беруться до уваги, а які відхиляються та з яких мотивів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції застосував ст. 192 СК України та послався на те, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів змінився матеріальний стан позивача, він з 08 липня 2014р. є інвалідом 3-ї групи, потребує лікування, не працює з 2012р.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 цієї ж Конвенції, батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У ст. 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що на час ухвалення рішення про стягнення з позивача аліментів (14 травня 2015р.) були наявні ті обставини, що батько дітей є інвалідом 3-ї групи, що було належним чином враховано судом (а.с.7-8).

Не досліджені судом першої інстанції та не дістали оцінки в рішенні суду ті обставини, що матеріальний стан платника аліментів на час звернення з позовом про зменшення розміру аліментів не погіршився.

А саме, на час ухвалення рішення від 14 травня 2015р. про стягнення аліментів виплати з Пенсійного фонду на користь позивача становили 949грн. на місяць і з Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві становили 1120,73грн. на місяць (а.с.7-8).

На час звернення з цим позовом виплати на користь позивача з Пенсійного фонду збільшилися і становлять 1074грн. на місяць, а виплати з Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві збільшилися до 1898,31грн. на місяць (а.с.11-13).

Суд першої інстанції не дав оцінки тому, що позивач всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, які зобовязують його на засадах змагальності доводити свої вимоги переконливими, належними та припустимими доказами, не надав доказів, що він несе витрати на лікування і ці витрати збільшилися. Позивачем не надано жодного доказу таких витрат.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Встановлено, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що обставини на підтвердження позову позивачем доведені не були, а заперечення відповідача доведені належним чином.

При вирішенні спору необхідно взяти до уваги розяснення п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де вказано: відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Під час апеляційного розгляду справи встановлена відсутність правових підстав зменшення розміру аліментів, передбачених ч. 1 ст. 192 СК України, оскільки матеріальний стан платника аліментів не погіршився, сімейний стан платника аліментів не змінився, стан здоров'я не погіршився.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, суперечать вищенаведеним нормам матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: