Рішення № 63343369, 23.11.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24761/14-ц

Провадження №2/760/957/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Семененко А.Д.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Ю.С.А.", ТОВ "Інтерформ", ТОВ "Фірма Октан", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року до Вишгородського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ТОВ "Ю.С.А.", ТОВ "Інтерформ", ТОВ "Фірма Октан", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій при подачі до суду підроблених, недостовірних документів, представництві інтересів на підставі та з використанням підроблених, недостовірних документів.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 вересня 2014 року позовні вимоги були роз'єднані, і позовна заява в частині вимог до усіх Відповідачів, окрім ОСОБА_13, направлена за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви Позивач посилається на те, що 25.08.2009р. сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої був Позивач на службовому автомобілі «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, та відповідач ОСОБА_2 на службовому автомобілі ГАЗ 3307, д/н НОМЕР_2. В результаті ДТП Позивачу було завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тривалий час він знаходився на лікуванні. За фактом ДТП було порушено кримінальну справу, наслідком якої став вирок Голосіївського районного суду м. Києва відносно Відповідача ОСОБА_2, відповідно до якого останнього було засуджено до 2-х років позбавлення волі із відстрочкою відбування покарання. Вирок оскаржувався відповідачем ОСОБА_2 до Апеляційного суду м. Києва та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, але скасований чи змінений не був, а отже залишився в силі. Як стверджує ОСОБА_1, у ході судового слідства у кримінальній справі № 1-380/10 в Голосіївському районному суді м. Києва відповідач ОСОБА_2, допитаний в якості підсудного щодо місця його роботи на момент ДТП, зазначив що працює в ТОВ "Ю.С.А.". На думку Позивача, даний факт підтверджується характеристикою водія-експедитора ОСОБА_2, наданою генеральним директором ТОВ «ЮСА» ОСОБА_3, яка містилась в матеріалах кримінальної справи №1-380/10.

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину.

Як стверджує ОСОБА_1, в 2012 році відповідачами ТОВ «ЮСА» та ОСОБА_3 до Броварського міськрайонного суду Київської області у справу № 1007/2-357/2011, як письмовий доказ, подано підроблені, недостовірні документи - договір перевезення вантажу № 04/02-2 від 04.02.08р., накази №№ 14 від 01.04.09р., 33/1 від 03.07.09р., 80/2 від 30.09.10р. про прийняття, переведення, звільнення ОСОБА_2 в ТОВ «ЮСА».

Також ОСОБА_1 наполягає на тому, що Відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_2 до Броварського міськрайонного суду Київської області у справу № 1007/2-357/2011, як письмовий доказ, подано підроблений, недостовірний документ - довіреність від 07.07.2010р.

Окрім цього, Позивач стверджує, що відповідачем ОСОБА_6 було надано в справу №1007/2-357/2011 копію трудової книжки ОСОБА_2, завірену ТОВ "Інтерформ" та відповідачем ОСОБА_4, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, завірену ОСОБА_4, копію клопотання від 08.10.2012р., завірену ОСОБА_2, копію договору про надання послуг з експедиції вантажів між відповідачами ТОВ "Ю.С.А" та ТОВ "Фірма Октан", підписані ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які на думку Позивача є також підробленими, недостовірними документами.

Як вважає позивач, в судових засіданнях Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №1007/2-357/2011, відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 надали неправдиві, недостовірні покази, заявивши, що на момент вчинення ДТП відповідач ОСОБА_2 водієм за основним місцем роботи в ТОВ «ЮСА» не працював, відповідач ОСОБА_2 підписався в 2012 році в довіреності від 07.07.2010р., видану коли він нібито працював в ТОВ «Інтерформ», і яку нібито засвідчив директор ТОВ «Інтерформ» відповідач ОСОБА_4

Як стверджує ОСОБА_1 у власній позовній заяві, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є особами, які підроблювали зазначені вище недостовірні документи (договори) в 2012 році. Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в 2012 році підроблювали підписи ОСОБА_4 в довіреності від 07.07.2010р.. трудовій книжці ОСОБА_2, в 2012 році вносили записи в трудову книжку ОСОБА_2, в 2013 році підроблювали підпис ОСОБА_2 в клопотанні від 08.10.2012р., в 2013 році підроблювали підписи ОСОБА_4 при завірянні копії трудової книжки ОСОБА_2, копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в 2013 році ставили відтиски печатки ТОВ «Інтерформ».

У позовній заяві ОСОБА_1 наполягає, що керуючись зазначеними підробленими, недостовірними документами, як письмовими доказами, неправдивими, недостовірними наказами, Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, яким відмовив Позивачу в задоволенні позову до відповідача ТОВ «ЮСА» про відшкодування шкоди.

З вищезазначених підстав ОСОБА_1 просив суд (позовна заява редакції від 22.07.2014р. - том 1, а.с.100-107):

- стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А» на

користь позивача ОСОБА_1 739 895,02 грн. майнової шкоди та 100 000,00 гри. моральної

шкоди;

- стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерформ» на

користь позивача ОСОБА_1 400 000,00 грн. майнової шкоди та 100 000,00 грн. моральної

шкоди»

- стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» на

користь позивача ОСОБА_1 300 000,00 грн. майнової шкоди та 50 000,00 грн. моральної

шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1

200 000,00 грн. майнової шкоди та 100 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 300000,00

грн. майнової шкоди та 100 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 100 000,00

гри. майнової шкоди та 100 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1. 50 000,00 грн. майнової шкоди та 50 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 50 000,00

гри. майнової шкоди та 100 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача ОСОБА_1 50 000,00

грн. майнової шкоди та 50 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача ОСОБА_1

50 000,00 грн. майнової шкоди та 100 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_9 на користь позивача ОСОБА_1 50 000,00

грн. майнової шкоди та 50 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_10 на користь позивача ОСОБА_1

50 000,00 грн. майнової шкоди та 50 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_11 на користь позивача ОСОБА_1

50 000,00 грн. майнової шкоди та 50 000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ОСОБА_12 на користь позивача ОСОБА_1

50 000,00 грн. майнової шкоди та 50 000,00 гри. моральної шкоди.

В судове засідання Позивач та його представник не з'явились з невідомих причин. Про розгляд справи були повідомлені належним чином. В справі наявна заява ОСОБА_1, якою він просив розглянути справу у його відсутність. (Том 2, а.с. 29)

Відповідач ОСОБА_6, представники ОСОБА_3, ТОВ "Ю.С.А.", ТОВ "Інтерформ" проти позову заперечували, наполягаючи на тому, що Позивачем жодних доказів на обґрунтування позовних вимог надано не було, а також не було доведено обставини, на які посилався ОСОБА_1 як на підстави своїх позовних вимог.

Присутні у судовому засіданні Відповідачі та представники Відповідачів наголошували на тому, що органами досудового розслідування не було відкрито жодного кримінального провадження щодо факту підробки Відповідачами по даній справі документів, зазначених ОСОБА_1 у позовній заяві, та, відповідно, відсутні вироки стосовно фактів підробки будь-ким із відповідачів документів наданих до судової справи №1007/2-357/2011.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали у справі суд встановив наступні обставини.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Ю.С.А.", ТОВ "Інтерформ", ТОВ "Фірма Октан", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій при подачі до суду підроблених, недостовірних документів, представництві інтересів на підставі та з використанням підроблених, недостовірних документів.

Судом встановлено, що 25 серпня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої був Позивач на автомобілі «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, та Відповідач ОСОБА_2 на службовому автомобілі ГАЗ 3307, д/н НОМЕР_2. В результаті ДТП Позивачу було завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тривалий час він знаходився в лікарні. За фактом ДТП було порушено кримінальну справу, наслідком якої став вирок Голосіївського районного суду м. Києва відносно відповідача ОСОБА_2, відповідно до якого останнього було засуджено до 2-х років позбавлення волі із відстрочкою відбування покарання, вирок залишився в силі.

Як стверджує ОСОБА_1, у ході судового слідства у кримінальній справі № 1-380/10 в Голосіївському районному суді м. Києва було підтверджено, що Відповідач ОСОБА_2 працював в ТОВ "Ю.С.А.".

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Ю.С.А.» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, у задоволенні позову було відмовлено.

Враховуючи, що саме надання Броварському міськрайонному суду Київської області підроблених Відповідачами доказів (договорів, довіреностей, наказів, трудової книжки), недостовірних показань допитаних Відповідачів в якості свідків, на переконання Позивача, призвело до відмови у задоволенні позову, ОСОБА_1 просить стягнути з Відповідачів матеріальну і моральну шкоду, заподіяну внаслідок зазначених дій.

Таким чином, метою заявленого Позивачем позову фактично є не захист порушеного права, а переоцінка доказів, досліджених судом під час розгляду іншої справи, надання їм статусу неналежних та недопустимих, та забезпечення можливого подальшого перегляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам.

Крім того, під час допиту у судовому засіданні свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань з непередбачених законом підстав.

Належність та допустимість наданих Відповідачами Броварському міськрайонному суду Київської області доказів у справі №1007/2-357/2011 перевірялась судом під час ухвалення рішення, зазначене рішення набрало чинності.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 204 ЦК України в Україні діє принцип правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договори, довіреності та інші правочини, на які вказує Позивач як на підроблені, у встановленому порядку недійсними не визнавались, Позивач не ставить таких вимог і в даному провадженні.

Показання допитаних свідків під час розгляду зазначеної справи оцінювались судом у їх сукупності з іншими доказами, нарікань не викликали, даних про те, що за фактом дачі завідомо неправдивих показань свідками порушувалось кримінальне провадження за ст. 384, 385 КК України, і за такими фактами ухвалювались обвинувальні вироки, суд не має.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів є злочином, за вчинення якого передбачене покарання згідно ст. 358 КК України. Обвинувальних вироків щодо будь-кого з Відповідачів Позивачем не надано.

Відповідно до ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1177, 1195 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як передбачено абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням вищевказаних положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення майнової та моральної шкоди з ТОВ "Ю.С.А.", ТОВ "Інтерформ", ТОВ "Фірма Октан", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1, оскільки останнім не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність всіх необхідних елементів для настання цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди.

Вирішуючи справу по суті суд має розглянути питання про розподіл судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем ТОВ «Ю.С.А.» оплачена вартість послуг адвоката ОСОБА_6 в розмірі 17000 гривень, в такому ж розмірі (17000 грн) були оплачені послуги адвоката ОСОБА_17 і Відповідачем ОСОБА_3

В той же час, участь адвоката ОСОБА_17 в судових засіданнях підтверджується лише протягом 2 годин в засіданні, яке було проведене 23 листопада 2016 року.

Таким чином, розмір компенсації понесених Відповідачами витрат на правову допомогу суд вираховує наступним чином:

2 х 1450/100 х 40 = 1160 грн.

Зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ю.С.А.» та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 6 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, скасуванню підлягають заходи забезпечення позову в вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1, застосовані ухвалою суду від 03 квітня 2015 року.

Керуючись ст. 11, 16, 22, 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3,10, 31-32, 57-60, 118, 119, 158, 195 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані згідно з ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.05.2014р. у вигляді накладення арешту на поточні рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» (код ЄДРПОУ 25392923) в межах суми 320000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1160 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» судові витрати в розмірі 1160 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: