Ухвала суду № 63343155, 12.12.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13703/14-ц

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року по цивільній справі № 758/13703/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із вищезазначеною заявою мотивуючи свої вимоги тим, що 01.04.2015 року заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва було задоволено позов ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»» до ОСОБА_1 та стягнуто з відповідачки на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» заборгованість за кредитним договором № 2706/0207/72-029 від 02 лютого 2007 року в загальному розмірі 60889,86 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.11.2014 року становить 849 717,99 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Посилається на те, що суд безпідставно розглянув справу у відсутність відповідачки, оскільки остання не отримувала судові повістки та телеграму, кореспонденція поверталася до суду за закінченням терміну зберігання. При спробі вручити судову повістку через працівника поліції, останнім не було достеменно встановлено, що відповідачка дійсно проживає за адресою реєстрації. Крім того, відповідачка в період з 24 червня 2014 року по 23 грудня 2014 року перебувала за кордоном, а тому в даний проміжок часу взагалі не могла отримати будь-яку кореспонденцію.

Також звертає увагу суду на те, що при ухваленні заочного рішення суд не застосував наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, який, на його думку, слід рахувати зі спливом десятиденного строку від дати звернення банку з письмовою вимогою достроково повернути кредитні кошти, тобто від дати 03 липня 2009 року, в той час, коли з даним позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулася до суду 15 листопада 2014 р року.

З посиланням на дані обставини, вважає, що ухвалюючи заочне рішення, Подільський районний суд м. Києва поза межами строку позовної давності стягнув з відповідачки 24 630,64 дол. США заборгованості за відсотками та 36 259,22 дол. США пені (за період з 04 квітня 2011 року по 06 листопада 2014 року), які були нараховані банком за період, який не увійшов до періоду нарахування заборгованості при постановленні рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 липня 2011 року, яким з відповідачки вже стягувалася заборгованість за кредитним договором №2706/0207/72-029 від 02 лютого 2007 року.

Крім того вказує на те, що суд допустив стягнення пені за період, що перевищує один рік, а також не переконався в наявності у ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права на стягнення з ОСОБА_1, зважаючи на те, що в матеріалах справа відсутній витяг з реєстру заборгованостей в частині боргу ОСОБА_1, який передався за договором факторингу від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 228-232 ЦПК України звернувся з даною заявою до суду та просив скасувати вищезазначене заочне рішення.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні вимоги підтримують з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просять заяву задовольнити. Крім того, на підтвердження своїх доводів про неповідомлення відповідачки про розгляд справи надали суду довідку, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 25 грудня 2014 року по липень 2015 року проживала в с. Городище Бориспільського району Київської області.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглядати заяву за відсутності представника позивача, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 231 ЦПК України.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні суду дійсно перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду вищезазначеної справи, 01 квітня 2015 року судом було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі (а.с. 197-202).

Стаття 228 ЦПК України визначає, що заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: 1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення; 2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку; 3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це; 4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; 5) клопотання про перегляд заочного рішення; 6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Як вже зазначалося вище, заявник, звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення від 01 квітня 2015 року, обґрунтовує свої вимоги, зокрема, тим, що ОСОБА_1 не отримувала судові повістки, не була повідомлена про розгляд справи, що призвело до ухвалення судового рішення без застосування наслідків пропуску позивачем строку на звернення до суду з вимогою про стягнення відсотків за користування кредитом та пені.

Однак з обґрунтованістю даних посилань заявника суд не може погодитись виходячи з наступного.

Так відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 229 ЦПК України в заяві про перегляд заочного рішення заявник обов'язково зазначає, зокрема обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це.

Стаття 74 ЦПК України визначає, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, судом на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання відповідачки ОСОБА_1 були направлені як матеріали позову з ухвалою про відкриття провадження у справі так і судові повістки про її виклик в судове засідання. Відомості про наявне інше місце проживання відповідачки, крім встановленого судом, відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, у суду були відсутні.

Так, в матеріалах справи наявні судові повістки про виклик відповідачки в судові засідання, зокрема на 21 січня 2015 року, 10 лютого 2015 року, 11 березня 2015 року, 01 квітня 2015 року, які були направлені судом саме на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання відповідачки (т. 1, а.с. 61; т. 1, а.с.67-69; т. 1, а.с. 76-78; т. 1, а.с.87), після чого було ухвалено рішення при заочному розгляді справи, відповідно до вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України.

Стаття 1 ЦПК України визначає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 158 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Враховуючи ту обставину, що справа перебувала в провадженні суду з 18 листопада 2014 року, судом з метою розгляду справи по суті було здійснено належним чином виклики відповідачки та усіх учасників процесу в судові засідання згідно ст.ст. 74, 76 ЦПК України та повідомлено про наслідки неявки, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність посилань представника відповідачки про те, що вона не повідомлялася про день, час та місце розгляду справи.

Як на підставу для скасування заочного рішення представник ОСОБА_1 також посилався на пропуск строку позовної давності, який рахував від 3 липня 2009 року, при цьому залишивши поза увагою той факт, що банк звертався до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в межах трирічного строку, а тому відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності було перервано.

Крім того, дані, які б спростовували факт отримання кредитних коштів та несплати відсотків за кредитним договором навіть після постановлення судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, а також дані про неправильність розрахунків заборгованості за кредитним договором заявником не наведено та не спростовано останнім в суді.

Таким чином, представником відповідачки не надано (не зазначено) суду жодного доказу, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи по суті, а ті обставини на які він посилається в обгрунтування своїх заперечень проти вимог позивача, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки не є доказами в розумінні ст. 57 ЦПК України та їм була надана належна оцінка під час ухвалення судом рішення.

Частина перша статті 232 ЦПК України визначає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

При аналізі зазначеної норми цивільно-процесуального Закону вбачається, що заочне рішення може бути скасоване лише за наявності двох підстав, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом же під час судового розгляду заяви представника відповідачки про перегляд заочного рішення Подільського районного суду від 01 квітня 2015 року, зазначені дві підстави не встановлені.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги заявника не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому заява задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 58-60, 76, 228-232 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року по цивільній справі № 758/13703/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що відповідно до ст.ст. 231, 232 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

СуддяВ. С. Декаленко