Рішення № 6334299, 05.08.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.09 Справа № 19/121

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Скокової К.Л., розглянув матеріали справи за позовом

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

до Малого підприємства "Тім" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 1284 грн. 90 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність № 1110 від 01.06.2009;

від відповідача представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки від 08.08.2006 № 4 та від 03.01.2007 № 1/01 у сумі 972,94 грн. та неустойки у розмірі 311,96 грн.

Між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та Малим підприємством "Тім" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (відповідачем) був укладений договір поставки товарів № 4 від 08.08.2006 (далі договір 1), за умовами якого позивач Постачальник, взяв на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність покупця товари, а відповідач - Покупець, зобов'язався приймати ці товари та своєчасно оплачувати їх на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно п.1.2 договору кількість, ціна та асортимент товару зазначаються в накладних або специфікаціях, які складаються на кожну партію постачаємого товару та є невід'ємною частиною договору. Ціна кожної партії товару є твердою та зміні не підлягає.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування вартості поставлених товарів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом внесення готівкових коштів до каси постачальника, а також за згодою сторін, оформленої письмово, векселем або любим іншим передбаченим діючим законодавством засобом. Постачальник має право в любий момент зняти залишки свого товару на складі покупця та перерахувати вартість відвантажених товарів або отримати товар назад. Покупець має право в любий момент зробити повернення товару.

Згідно до п.3.2 договору умови оплати по факту реалізації товару.

Також між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та Малим підприємством "Тім" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (відповідачем) був укладений договір поставки товарів № 1/01 від 03.01.2007 (далі договір 2), за умовами якого позивач Постачальник, взяв на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність покупця товари, а відповідач - Покупець, зобов'язався приймати ці товари та своєчасно оплачувати їх на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до розділу 3 "Строки та порядок розрахунків" розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати по факту реалізації товару.

В строк дії цих договорів та на виконання їх умов позивач поставив відповідачу товар на суму 2306 грн. 74 коп. відповідно накладних (а.с.11-18).

Відповідач виконав свої зобов'язання частково, оплативши тільки 1133,80 грн., що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків від 28.02.2009 (а.с.19).

У зв'язку з неналежним виконанням умов договорів позивач надіслав відповідачу претензію № 1 від 26.03.2009 з вимогою сплатити заборгованість або повернути нереалізований товар (а.с.20-21).

У відповідь на претензію від відповідача надійшов гарантійний лист № 12 від 31.03.2009, в якому фактично визнана заборгованість та був запропонований відповідний графік погашення (а.с.24).

Але в порушення гарантійних зобов'язань відповідач здійснив лише часткову сплату у сумі 200 грн.

Станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача складає 972,94 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сума нарахованих 3% річних становить 38 грн. 07 коп., а розмір інфляційних нарахувань 273 грн. 89 коп.

У звязку з тим, що відповідач порушив зобов'язання за договорами поставки товарів, а саме не сплатив суму боргу у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.06.2009 було порушено провадження по справі та розгляд справи призначений на 22.06.2009.

Розгляд справи відкладався, у звязку з неявкою представника відповідача у судові засідання.

05.08.2009 відповідач знову не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договорів поставки товарів № 4 від 08.08.2006 та № 1/01 від 03.01.2007, на підставі накладних № 1 від 08.08.2006; № 110 від 13.09.2006; № 19 від 11.10.2006; № 24 від 19.10.2006; № 8 від 15.01.2007; № 43 від 06.03.2007; № 69 від 17.04.2007; № 88 від 07.06.2007; № 120 від 21.09.2007; № 131 від 27.10.2007; № 33 від 07.04.2008; № 78 від 11.06.2008; № 104 від 24.07.2008; № 117 від 09.08.2008; № 124 від 05.09.2008 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2306 грн. 74 коп., що підтверджено актом звірення розрахунків, підписаним обома сторонами (а.с.19).

Відповідач не виконав свої зобовязання за договорами, відповідно до п.3.2 договорів не оплатив у повному обсязі поставлений йому товар, а здійснив лише часткову оплату у сумі 1333,80 грн.

За листом № 1 від 26.03.2009 позивачем було надіслано відповідачу претензію (а.с.20).

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 3% річних та інфляційні нарахування, але як вбачається з матеріалів справи позивачем не доведено коли само був реалізований товар. Відповідач, в свою чергу, у гарантійному листі визнає суму заборгованості, тобто й реалізацію поставленого товару, оскільки не повернув його згідно пред'явленої претензії.

Відсутність відомостей щодо дат реалізації товару перешкоджає вирішенню спору по суті в цій частині, оскільки із взятих позивачем за основу періодів розрахунку інфляційних нарахувань і 3% річних неможливо встановити відповідну дату початку прострочки оплати відповідної накладної.

Виходячи з викладеного у задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат позов слід залишити без розгляду.

Як встановлено ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обігу, вимог розумності і справедливості.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на сторін, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам.

Судові витрати на надання послуг адвоката також підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам, оскільки ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

З п.10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи, 01.06.2009 між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг адвоката № б/н (а.с.26-27).

Для виконання даного договору позивач видав довіреність на імя ОСОБА_2, яка згідно свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 887 від 15.05.2008 (а.с.46) здійснювала підготовку й написання позову та розрахунків до нього про що свідчать її підписи, та здійснювала представництво інтересів позивача в суді.

Позивач, в свою чергу, згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 2/06-09 від 01.06.2009 здійснив оплату наданих юридичних послуг та виконаних юридичних робіт в сумі 1000 грн. 00 коп. (а.с.47).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 22, 33-34, 44, 48-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства "Тім" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Горького, б.49, код 30797222 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 - заборгованість за договорами № 4 від 08.08.2006 та № 1/01 від 03.01.2007 у сумі 972 грн. 94 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 757 грн. 21 коп., державне мито у сумі 77 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 64 коп., видати наказ.

3. У частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 273 грн. 89 коп. та 3% річних у сумі 38 грн. 07 коп. позов залишити без розгляду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 10.08.2009.

Суддя Т.В.Косенко

Помічник суддіС.А.Кулешова