Рішення № 63342259, 06.12.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4796/16

Справа №754/14892/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2: 1) Грошову суму у розмірі 25887,27 грн., в якості грошової компенсації за знецінення легкового автомобіля марки "Хюндай Гетц", 2006 року випуску.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2012 року визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легковий автомобіль марки "Хюндай Гетц", синього кольору, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, як рухоме майно набуте під час шлюбу.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року, ухваленим у справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової суми були задоволені.

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що вона не з'явилась у судове засідання з поважних причин, та була позбавлена можливості надати суду свої заперечення проти позовних вимог, пояснення та докази, які суттєво вплинули б на рішення суду.

Посилаючись на викладені обставини, відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2016 року заяву ОСОБА_2 заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 05 квітня 2016 року - скасовано.

У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, надавши письмові заперечення з додатками, додатково зазначивши, що відповідачем борг сплачено повністю, та 04.10.2016 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2012 року легковий автомобіль марки "Хюндай Гетц", 2006 року випуску, синього кольору, кузов № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, було визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як рухоме майно набуте під час шлюбу (а.с. 9-13).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стягнуто грошову суму в розмірі 28283,00 грн., в якості грошової компенсації 1/2 частини вартості легкового автомобіля марки "Хюндай Гетц", синього кольору, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1; припинено право сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на цей легковий автомобіль та визнано за ОСОБА_2 право власності на нього (а.с. 14-16).

Судом було встановлено, що станом на 30 липня 2013 року вартість вищезазначеного автомобіля складає 60566,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Рішення суду набрало законної сили 07.07.2014 року.

Відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції 08.08.2014 року було відкрито виконавче провадження №44310671 про примусове виконання виконавчого листа №2-1499/14 виданого 23.07.2014 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 коштів у розмірі 28283,00 грн. (а.с. 8).

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції 04.06.2015 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку з направленням за належністю до іншого відділу ДВС відповідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Відділом державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції 18.06.2015 року було відкрито виконавче провадження №47903459 про примусове виконання виконавчого листа №2-2499/14 виданого 23.07.2014 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 коштів у розмірі 28283,00 грн. (а.с. 160).

Відділом державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції 19.06.2015 року було винесено Постанову про звільнення майна боржника з-під арешту та розшуку, у зв'язку зі сплатою боржником боргу в повному обсязі. Виконавчий збір та витрати сплачено (а.с. 124).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 сплатила грошові кошти в розмірі 26283,00 грн., що підтверджується квитанцією №12440339 від 19.06.2015 року (а.с. 163).

24.02.2016 року ОСОБА_2 звернулася до начальника Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції із заявою про видачу їй постанови про закінчення виконавчого провадження (а.с. 164).

В листі від 02.03.2016 року ОСОБА_2 повідомлено, що перерахувати сплачені нею кошти на депозитний рахунок відділу ОСОБА_1 є не можливим у зв'язку з відсутністю реквізитів стягувача (а.с. 165).

Відповідно платіжного доручення №140 від 11.03.2016 року грошові кошти в розмірі 26283,00 перераховані ОСОБА_1 (а.с. 167-170).

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції 04.10.2016 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку зі сплатою боржником боргу в повному обсязі. Різниця боргу, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій сплачені (а.с. 172).

Відповідно відповіді Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції виконавче провадження №763/6 завершено 04.10.2016 року (а.с. 158).

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У Цивільному Кодексі України під збитками розуміється грошове вираження майнової шкоди, завданої порушенням цивільному майновому благу або інтересу.

Відповідно ч.ч. 1, 3 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі, передбачено два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого:

а) відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим.

б) відшкодування завданих збитків в повному обсязі. Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Упущена вигода відшкодовується в грошовій формі як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні завданих збитків грішми (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи. Така вартість може бути визначена експертним шляхом. Право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому. Саме за його заявою суд виносить рішення про покладення на відповідальну особу обов'язку відшкодувати шкоду в натурі або відшкодувати завдані збитки в грошовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодування потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

Збитки можуть бути у вигляді реальних збитків і упущеної вигоди.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постанова Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" за №6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, з боку позивача суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Суд вважає, що представником відповідача були доведені ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог до нього.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 60, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1192 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Петріщева І.В.