Рішення № 63342200, 29.11.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6139/14-ц

провадження № 2/753/130/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючої-судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю ОСОБА_3

сторін:

позивачки ОСОБА_4

представника позивачки ОСОБА_5

відповідачки ОСОБА_6

представників відповідачки МЕЛЬНИК Т.О., ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа: Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину спільно нажитого майна, суд

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, залучивши в якості третьої особи Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, який неодноразово уточнювала, і остаточно в остаточній редакції від 05.05. 2014 року ( т.2 а.с. 132-136) просила: визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та частину банківського вкладу ОСОБА_9 в розмірі 18 465,69 грн. в порядку спадщини від померлого батька ОСОБА_9; визнати за відповідачкою ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка на жилий будинок АДРЕСА_2, на автомобіль RenaultDuster, 2011 р.в., на частину банківського вкладу в сумі 15000 грн. та 3180 грн.28 коп., а також просила суд зобов'язати Головне управління юстиції м.Києва «забезпечити видачу їй свідоцтва про право на спадщину від померлого батька ОСОБА_9, права власності на квартиру АДРЕСА_1 та частину банківського вкладу ОСОБА_9 в сумі 18465,69 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько та чоловік відповідачки - ОСОБА_9. За життя її батько продав квартиру АДРЕСА_3, яка була його особистою приватною власністю, після чого, за кошти, отримані ним від продажу цієї квартири, останній у 2002 році за 77 575 гривень купив квартиру АДРЕСА_1, де проживав до смерті, інвентаризаційна оцінка на час відкриття спадщини складала 125 085 гривень. Крім того, за отримані грошові кошти від продажу квартири АДРЕСА_3, останній придбав жилий будинок АДРЕСА_2, інвентарною вартістю - 179 776 гривень, а також автомобіль Renault Duster, 2011 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1, вартістю 109 496 гривень, а решту коштів поклав на рахунки у Банк "Київська Русь", де вказані гроші зберігаються у вигляді банківського вкладу на рахунку НОМЕР_5 в сумі 33 465, 69 гривень, та на рахунку НОМЕР_6 в сумі 3 180 гривень 28 копійок.

За заповітом ОСОБА_9 все своє майно заповідав їй, ОСОБА_4. Вона з відповідачкою ОСОБА_6 звернулися до нотаріуса про прийняття спадщини, проте в них виник спір щодо розміру їх часток.

В свою чергу відповідачка ОСОБА_6 24.04. 2014 року звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину спільно нажитого майна, уточнивши та в остаточній редакції від 29.11. 2016 року просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спадкового майна як частку в спільному майні подружжя, та на 1/8 частину цього майна, як обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту, всього на 5/8 частин спадкового майна. В обгрунтування своїх зустрічних вимог зазначила, що оскільки ВССУ були скасовані як незаконні рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції,яким позов ОСОБА_4 було задоволено в повному обсязі, при цьому вищим судом були зазначені допущені судами порушення норм матеріального права, і наголошено на обов'язковому застосуванні до даних правовідносин правових норм ст.ст. 1267, 1278 ЦК щодо рівності часток спадкоємців у спадщині, то просить суд при ухваленні рішення виконати вимоги ч.4 ст.338 ЦПК України щодо обов"язковості висновків і мотивів, з яких скасовані рішення для суду першої інстанції при новому розгляді справи. За їх заявами було відкрито спадкову справу (копії спадкової справи містяться у матеріалах справи) Від нотаріуса вона дізналась, що за заповітом від 23 травня 2002 року ОСОБА_9 все .своє майно заповідав позивачу за первісним позовом ОСОБА_4. Але до складу спадщини входить майно, яке було придбане ними за спільні кошти подружжя, а про заповіт свого чоловіка, який порушує її право на частину майна, вона нічого не знала до моменту звернення до нотаріуса.

Все спадкове майно, що є предметом даного спору, було придбано під час шлюбу подружжям ОСОБА_9 та ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про шлюб та договорами купівлі-продажу майна, а тому є спільним сумісним майном подружжя, а тому вона має право і на частку в спільному майні подружжя, і на обов'язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту.

У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5, який діє за довіреністю НАІ 585199 від 08.08 2016 року ( т.3, а.с.244) позовні вимоги підтримали, заперечували проти зустрічного позову та просили вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачка та її представники адвокат Мельник Т.О.., яка діє за договором в порядку ст. ст. 40,42, 44 ЦПК України від 18.03. 2016 року на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ( т.3, а.с.153-154) , ОСОБА_8 , який діє за довіреністю НАР 853240 від 03.10. 2015 року ( т.3 , а.с.155) позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити, зустрічний позов підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовних вимогах на підставі норм діючого законодавства.

Третя особа Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора в судове засідання не прибула, проте, через загальну канцелярію за вх. № 49823 від 10.10. 2016 року надала письмове клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням письмових заперечень відповідача на основний позов та письмових заперечень на зустрічний позов, додаткових письмових пояснень учасників судового процесу , суд приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Передбачені законом способи захисту цивільних прав та інтересів закріплені у ст.16 Цивільного кодексу України, суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як слідує із матеріалів справи та встановлені у судовому засіданні факти та відповідні ним правовідносини .

Із спадкодавцем ОСОБА_9 відповідачка ОСОБА_6 проживала в зареєстрованому шлюбі з 14 серпня 1999 року ( а.с. 72 зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 батько позивача та чоловік відповідача - ОСОБА_6 помер ( а.с.6)

За заповітом від 23 травня 2002 року ОСОБА_9 все своє майно заповідав позивачу ОСОБА_4 , в тому числі спірну квартиру АДРЕСА_1 ( т.1, а.с. 66) .

27 грудня 2001 року ОСОБА_9 продав належну йому приватизовану квартиру АДРЕСА_3, а за кошти, отримані від продажу, 26 лютого 2002 року придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, де проживав та був один зареєстрований по день смерті ( т.1, а.с.10, 64).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 21 травня 2008 року ОСОБА_9 придбав житловий будинок АДРЕСА_2 ( т.1, а.с. 91-96)

З висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Черкаській області від 21 серпня 2012 року вбачається, що власником автомобіля Рено, державний номерний знакНОМЕР_1 , є ОСОБА_6 ( т.1, а.с.78-82)

Крім того, із довідок ПАТ «Банк «Київська Русь» вбачається, що ОСОБА_9 мав у банку відкриті рахунки , залишок по яким станом на 07.06. 2013 року складає на НОМЕР_5 - 33 465,69 гривень, НОМЕР_6 - 3180, 28 гривень ( т.1, а.с.152) .

Сторони звернулися до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, позивач - 22 червня 2012 року, а відповідач - 26 липня 2012 року ( т.1, а.с. 63-96).

За заявами сторін було відкрито спадкову справу , однак отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки виник спір про невизнання такого права, оскільки дочка спадкодавця ОСОБА_4 не визнає права відповідачки ОСОБА_6 на частку в спільному майні подружжя і оспорює його.

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні, під час шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було придбано наступне майно, яке в силу вимог ст. 22 КпШС та ст. 60 СК України є спільним майном подружжя, і яке було зареєстроване на ім'я спадкодавця: квартира АДРЕСА_1; житловий будинок АДРЕСА_2; автомобіль Renault Duster, 2011 року випуску.

Також подружжя накопичували гроші на банківських рахунках в ПАТ «Банк «Київська Русь», відкритих на ім'я спадкодавця.

Відповідно до ст.22 КпШС України (в ред., що була чинною на момент придбання подружжям 26.02.2002 року квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст.60 СК України (в ред., що була чинною на момент придбання подружжям 21.05.2008 року будинку, 19.07.2011 року автомобіля та накопичення грошових коштів) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, як уже встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9.Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому половину спільного майна подружжя, а саме: на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2, на 1/2 частину автомобіля RenaultDuster, 2011 р.в., на 1/2 частину грошових вкладів в ПАТ «Банк «Київська Русь» на суму 33 465 грн.69 коп. та 3180 грн.28 коп.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_6, має право на визнання за нею права власності на 1/2 частину спадкового майна, зареєстрованого на ім'я спадкодавця, як частку в спільному майні подружжя, а також має право на обов'язкову частку у майні, що охоплена заповітом в розмірі 1/4 від 1/2 спадкового майна, що дорівнює 1/8 частині.

Належні відповідачці як частка в спільному майні подружжя 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2, 1/2 частина автомобіля RenaultDuster, 2011 р.в., 1/2 частина грошових вкладів в ПАТ «Банк «Київська Русь» на суму 33 465 грн.69 коп. та 3180 грн.28 коп., згідно з вимогами позивачки, до спадкової маси після смерті ОСОБА_9 не входять, пославшись на те, що все майно, яке було придбано подружжям Захаренко за понад 13 років шлюбу, не є спільним майном подружжя, а було куплено виключно на гроші батька, які він отримав від продажу приватизованої ним квартири.

Відповідно до вимог чинного процесуального закону, виключно на позивачеві лежить обов'язок довести суду ті обставини, на які він посилається як на підставу свого позову. Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

Проте, в порушення цих вимог закону, твердження позивачкою, про те, що виключно на гроші батька від продажу квартири було придбано все майно, суду не надано жодного належного та допустимого доказу (як то банківські дані про перерахування коштів від продажу на купівлю, розписки тощо), такі докази відсутні і в матеріалах справи , оскільки позивачка в судовому засіданні зазначила, що точної ціни проданої квартири не знає.

Припущення позивачки, що відповідачка не мала коштів на придбання майна та що вони із спадкодавцем нібито не вели спільного господарства, судом не можуть бути покладені в основу рішення.

Не є належними доказами в обгрунтування підстав заявленого позову і покази свідків, оскільки, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є близькими родичами позивачки - двоюрідними братом та сестрою. Більше того, ОСОБА_10 без будь-якої правової підстави всупереч волі дружини спадкодавця, яка є власником 5/8 частин цього автомобіля, понад чотири роки безпідставно і виключно на свій розсуд користується спадковим автомобілем, хоча спадкоємцем майна ОСОБА_9 не являється.Ці обставини свідчать про зацікавленість даних осіб в результатах розгляду справи. Про розмір коштів, за які подружжя ОСОБА_9 продали квартиру на Предславинській, та придбали квартиру на Срібнокільській, свідкам нібито відомо зі слів своєї матері - рідної сестри спадкодавця і тітки позивачки. Особисто вони, чи їхня мати, не були присутні ні під час продажу, ні під час купівлі квартир, ні під час передачі грошей покупцям чи продавцям. Більше того, кожен із допитаних в судовому засіданні свідків називає абсолютно різні суми коштів, за які, з їх слів, спадкодавець нібито продавав та купував квартири.

Так, ОСОБА_10 суду пояснив, що дядько продав квартиру за 22 тисячі доларів, а купив іншу за 12-13 тисяч доларів, а ОСОБА_11 стверджувала, що продав за 20 тисяч, а купив за 14 тисяч. Дядько свідків - спадкодавець ОСОБА_9 перебував в зареєстрованому шлюбі, і продавав чи купував майно зі згоди та за участі своєї дружини, оскільки це майно було спільним майном подружжя.

Таким чином, покази зацікавлених свідків, яким обставини справи відомі лише зі слів іншої особи, і покази яких різняться по суті, не є належним та допустимим, і при чому єдиним , доказом на обгрунтування припущення позивачки, що нібито «виключно на кошти батька» подружжям ОСОБА_9 протягом багатьох років придбавалось майно, та не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу.

Отже, позивачкою не наведено суду хоч будь-яких належних доказів на обґрунтування її припущення, що за продану однокімнатну квартиру житловою площею 17,49 кв.м сума, за яку вона продавалась позивачці невідома, спадкодавець спромігся протягом багатьох років купити в 2002 році аналогічну квартиру площею 17,8 кв.м, в 2008 році будинок в селі, в 2011 році автомобіль та ще положити частину грошей в банк, на загальну суму 403 493,07 грн.

Крім цього, суд звертає увагу та ту обставину, що спадкодавець приватизував квартиру вже перебуваючи в шлюбі із відповідачкою і під час дії норм КпШС. Правовий режим приватизованого майна в КпШС не визначався. Діяла загальна норма про те, що набуте під час шлюбу майно є спільним майном подружжя.

Якщо у приватизаційному процесі брав участь один із подружжя - другий ставав співвласником відповідно до свого подружнього статусу

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачкою права на частину банківського вкладу в розмірі 18 465,69 коп.

Позивачка має право на 3/8 частини вкладу, що складає 16 032,61 грн., а тому саме така сума відповідає нормам спадкового права, і може бути задоволена судом.

Відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи (ч.1). Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів (ч.2 ). В сенсі цих положень - ніякий доказ не має переваги перед другим, а судове рішення постановляється з урахуванням всіх доказів.

Разом з тим, оскільки в даній справі судом вже ухвалювалось рішення про визнання за позивачкою права на 18 465,69 грн. і, скориставшись часом, коли це незаконне рішення було чинним, позивачка отримала в банку ці 18 465,69 грн., що нею було підтверджено в судовому засіданні, то при новому розгляді справи відсутні будь-які підстави для задоволення вимоги про визнання за позивачкою права власності на 18 465,69 грн., адже вона ці кошти вже отримала, і, навіть, на 2 433,08 грн. більше, аніж її 3/8 частки у спадковому майні.

Щодо вимоги позивачки про визнання за відповідачкою права власності на спадковий будинок, автомобіль та частину грошового вкладу.

Відповідно до ч.І ст.3 ЦПК особа звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Саме своїх, а не відповідача.

Процесуальним законом не передбачено звернення до суду позивача в інтересах відповідача, а тому позовна вимога про визнання права власності на спадкове майно за відповідачкою не може бути задоволена судом як така, що суперечить чинному законодавству, тим більше, що згідно норм спадкового та сімейного права відповідачка має право на 5/8 частин спадкового майна, про що сама заявляє в зустрічному позові.

Проте до майна, яке охоплюється заповітом і яке входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_9 в силу вимог ст.22 КпШС України та ст.60 СК України входить лише 1/2 частина придбаного подружжям в шлюбі майна, яка за виключенням обов'язкової частки відповідачки і може бути успадкована відповідачкою і складає 3/8 частини (1/2 - 1/8 = 3/8).

Відповідно до ч.І ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Однак при вирішенні позову, суду необхідно врахувати, що, виходячи із змісту ст. ст. 1296-1298 ЦК України, питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину.

Згідно із ч. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Враховуючи ці правові норми, спадкове майно ділиться між спадкоємцями в частках у праві власності на нього і не залежить від вартості цього майна

Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління юстиції забезпечити видачу позивачці свідоцтва про право на спадщину померлого батька, то ця вимога є такою, що суперечить чинному законодавству, а тому не може бути задоволена судом, адже рішення суду про визнання права власності на майно - це правовстановлюючий документ, і свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ. Отримання двох правовстановлюючих документів на одне й те саме майно не передбачено чинним законодавством.

Тому суд на підставі з'ясованих в суді обставин та добутих доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню із обсягу того майна, на яке вона просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування, з визнанням за нею права власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1, в решті вимог позов не підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову, то при ухваленні рішення суд має виконати вимоги ч.4 ст.338 ЦПК України щодо обов» язковості висновків і мотивів, з яких скасовані рішення для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Отже, при розгляді цивільної справи судом встановлено, що все спадкове майно, яке є предметом даного спору, було придбано під час шлюбу подружжям ОСОБА_9 та ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про шлюб та договорами купівлі-продажу майна, а тому є спільним сумісним майном подружжя.

ОСОБА_6 має право і на частку в спільному майні подружжя, і на обов'язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту.

У положеннях статті 1 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Виходячи із принципу змагальності сторін закріпленому у ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а тому суд вважає, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до відповідача.

На підставі вищенаведеного , суд вважає, що зустрічний позов є доведеним і підтвердженим належними та допустимими доказами, підлягає задоволенню, а за ОСОБА_6 слід визнати право власності на 1/2 частину спадкового майна як частку в спільному майні подружжя, та на 1/8 частину цього майна, як обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту, всього на 5/8 частин спадкового майна.

Керуючись ст. ст. 1,3,4, 10, 11, 57-60, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст. ст. 12, 15, 16, 1226, 1267, 1278 ЦК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа: Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування , задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_4 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування від померлого ОСОБА_9, в решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину спільно нажитого майна, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою у АДРЕСА_5 право власності:

- на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

- на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2;

- на 1/2 частину автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску;

- на 1/2 частину банківського вкладу на ім"я ОСОБА_9, що зберігається в ПАТ "Банк "Київська Русь" на рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, як частку в спільному майні подружжя.

Визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою у АДРЕСА_5 право власності:

- на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1;

- на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_2;

- на 1/8 частину автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску;

- на 1/8 частину банківського вкладу на ім"я ОСОБА_9, що зберігається в ПАТ "Банк "Київська Русь" на рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, як обов"язкову частку в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, незалежно від змісту заповіту, а всього на 5/8 частин спадкового майна .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у

справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2016 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК