Вирок № 63338933, 12.12.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/2112/16-к

Дата документу 12.12.2016

Справа № 554/2112/16-к

Провадження № 1-кп/554/200/2016

В И Р О К

Іменем України

12 грудня 2016 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

при секретарях Гречка Є. В., Загорулько О. С.

за участю прокурорів Гнатюка А. Ю., Кантоки Т. М.

перекладача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_1

представників потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8 ОСОБА_9,

ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015170040003676 по обвинуваченню

ОСОБА_8 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, лівійця, громадянина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не працюючого, не судимого

та

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина ОСОБА_12, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не працюючого, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України кожного,

в с т а н о в и в :

13 грудня 2015 року, близько 04 год., обвинувачений ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_8 ОСОБА_9 відпочивав в нічному клубі «Версаль», що по вулиці Соборності, 31 в м. Полтава. В цей же час там відпочивали свідок ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_14

Під час відпочинку останній затіяв сварку з обвинуваченими, причиною якої явилось те, що нібито вони намагалися познайомитися та звабити на свій бік двох осіб жіночої статі, які він запросив для відпочинку в нічний клуб. Оскільки це не відповідало дійсності, обвинувачені заперечили цей факт та з метою уникнення продовження конфлікту намагалися залишити приміщення клубу та піти додому, в звязку з чим направилися в гардероб за своїм верхнім одягом. Однак, свідок ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_14, маючи намір продовжити конфлікт та зясувати стосунки з обвинуваченими, продемонструвавши їм погрози у конклюдентній формі, що проявилось у врученні кулі, яку обвинувачені сприйняли як реальну погрозу на свою адресу, запропонували вийти на вулицю для продовження розмови, на що вони погодились.

Вийшовши з нічного клубу, обвинувачений ОСОБА_10, тримаючи в руках пальто, йшов на незначній відстані позаду свідка ОСОБА_15 і потерпілого ОСОБА_14, слідуючи за приміщення нічного клубу, куди їм останні запропонували зайти. При цьому ОСОБА_8 ОСОБА_9, уникаючи нападу з боку названих осіб з тим, щоб захистити себе, в разі такого, йшов першим, повернувшись до всіх обличчям. ОСОБА_10, слідуючи на незначній відстані від потерпілого, зненацька для себе, раптово отримав один за одним два удари один в обличчя, а інший по тулубу, коли ОСОБА_14 розвернувся та з погрозами наблизився до нього. Не маючи наміру заподіяти йому умисне тяжке тілесне ушкодження чи будь-які тілесні ушкодження взагалі, він у відповідь на дії ОСОБА_14 наніс йому один за одним три удари: один в груди, другий в скроневу кисть і третій в ніс, від чого останній впав на бруківку, вдарившись при цьому головою об неї, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді ран волосистої частини голови в тімяно-потиличній ділянці справа з підапоневротичною гематомою, правої брови, перенісся, а також параорбітальних гематом зліва і справа, серед яких згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 242/16 від 29 вересня 2016 року до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя віднесено ушкодження кавернозної гемангіоми мякої мозкової оболонки з формуванням лівобічної субдуральної гематоми, про наявність якої у потерпілого він не знав і не здогадувався і із-за наявності якої ступені тяжкості інших тілесних ушкоджень експерти визначити не змогли.

Після нанесення вказаних тілесних ушкоджень обвинувачений ОСОБА_10 втік з місця скоєння злочину.

Органами досудового розслідування ОСОБА_8 ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він 13 грудня 2015 року, близько 04 год., перебуваючи у приміщенні нічного закладу «Версаль», що по вул. Соборності, 31 в м. Полтава разом із ОСОБА_10 спільно розпивали спиртні напої.

Під час розпивання спиртних напоїв на ґрунті неприязних відносин, які раптово виникли, між ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з однієї сторони, ОСОБА_14 з іншої, виникла сварка. Під час сварки у ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14

З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під видом зясування відносин, запропонували ОСОБА_14 вийти з будівлі нічного закладу «Версаль» на вулицю, на що останній погодився.

Після цього вказані особи вийшли з приміщення клубу та попрямували в напрямку парку, розташованого поблизу нічного закладу «Версаль», де ОСОБА_10, перебуваючи разом з ОСОБА_8 ОСОБА_9, упевнившись, що їх ніхто не бачить, діючи умисно, наніс пальцями рук, стиснутими в кулак, декілька ударів в область обличчя потерпілого, від яких ОСОБА_14 впав на землю і не міг чинити опір. Після цього, діючи узгоджено із спільним умислом, ОСОБА_10 ногою у взутті, а ОСОБА_8 ОСОБА_9 предметом продовгуватої форми, продовжили разом наносити удари по голові ОСОБА_14 Після чого ОСОБА_10 з місця події зник разом з ОСОБА_8 ОСОБА_9.

Внаслідок спільного нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 83 від 23 лютого 2016 року, ОСОБА_14 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку з субдуральною плащевидною гематомою зліва та забійних ран правої тімяно-потиличної ділянки голови, перелому кісток носу, параорбітальних гематом та забійних ран в ділянці обличчя, які могли утворитись не менш ніж від 4-х кратної дії тупих обмежених предметів і по ступеню тяжкості кваліфікуються лише в своїй сукупності, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя, оскільки кожен з ударів міг нести свій еквівалент в розвиток черепно-мозкової травми.

Обвинувачений ОСОБА_10 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав і показав, що в ніч з 12 на 13 грудня 2015 року він разом з ОСОБА_8 ОСОБА_9 відпочивав в нічному клубі «Версаль», де познайомились з двома дівчатами, яких пригощали за столом. В процесі цього спілкування зібрались вийти на вулицю покурити і спустились до бару. Там до них підійшов ОСОБА_14, який був пяний і в грубій формі почав предявляти претензії з приводу спілкування з дівчатами, наголошуючи, що це їх знайомі. До нього зразу ж приєднався і ОСОБА_13 ОСОБА_8 пробував умовити потерпілого припинити конфлікт, але той не зупинявся. Не слухав він і свого товариша ОСОБА_15, який також умовляв його припинити сварку. Тоді вони, щоб уникнути конфлікту, вирішили йти додому. Прийшли до гардеробу, щоб забрати одяг. Туди ж підійшли і ОСОБА_14 з ОСОБА_15 Коли вони забирали одяг, то ОСОБА_13, який підійшов до них, запропонував вийти на вулицю для зясування стосунків і вручив йому при цьому кулю, яку вони, виходячи з умов проживання в країнах, де йде війна, сприйняли як реальну погрозу і зрозуміли, що конфлікт матиме продовження. З нічного клубу першим вийшов ОСОБА_14, який повернув та пішов ліворуч. Далі вийшли вони з ОСОБА_8 та ОСОБА_13, який покликав, щоб ОСОБА_14 слідував за ними і той повернувся та пішов слідом. При цьому як ОСОБА_14, так і ОСОБА_13 в грубій образливій формі знову предявляли їм претензії із-за дівчат. Умовляння з їх боку припинити протиправні дії не мали позитивного результату і агресивність поведінки потерпілого і його товариша тільки збільшувались. В процесі цієї сварки ОСОБА_14 першим наніс йому один за одним два удари в обличчя та по тулубу. Не маючи іншого варіанту, ніж захищатись, він наніс йому у відповідь три удари: один в груди, другий в скроневу кисть і третій в ніс. Після останнього удару ОСОБА_14 зробив крок назад і впав на бруківку, а він зразу ж втік з місця події, не припускаючи, що міг спричинити потерпілому такі наслідки. Наголосив, що діяв в стані оборони і захищав себе від протиправних дій потерпілого, який був пяний, вів себе зухвало та застосував відносно нього фізичну силу. Зазначив, що бійка між ним та потерпілим тривала лічені секунди, тобто час, протягом якого ОСОБА_14 наніс йому два удари, а він у відповідь три. Нікого із сторонніх осіб під час цього на місці події не було. Зразу ж після нанесення ударів потерпілому він зник з місця пригоди і прийшов додому. Того, що відбувалося між свідком ОСОБА_15 і обвинуваченим ОСОБА_8 ОСОБА_9 він не бачив. Останній ОСОБА_14 не бив і коли відбувалася бійка між ним та потерпілим, знаходився в іншому місці. Ніяких знарядь, яким би він наносив, чи міг нанести удари потерпілому ОСОБА_14 ні у нього, ні в ОСОБА_8 ОСОБА_9 не було. Вважає, що як свідок ОСОБА_13, так і свідок ОСОБА_16 дають дають показання, які не відповідають дійсності. Щиро розкаявся у тому, що спричинив ОСОБА_14 тяжкі наслідки, умислу на заподіяння яких не мав. Вважає себе винуватим у необережному спричиненні останньому тяжких тілесних ушкоджень і саме за це готовий нести відповідальність та покарання. Зазначив, що відшкодував потерпілому матеріальну шкоду. Наголосив, що не знав і ні по яких зовнішніх ознаках не здогадувався, що у потерпілого може бути така вада як кавернозна гемангіома.

Під час досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. п. 156-172), обвинувачений ОСОБА_10 дав показання аналогічні вищенаведеним, а також показав, як саме ним у відповідь на протиправні дії були нанесені удари потерпілому та як той після цього впав на бруківку.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 242/16 від 29 вересня 2016 року (том 2 а. п. 123-255) локалізація та характер ушкоджень у вигляді рани перенісся, перелому кісток носа, параорбітальних гематом та рани правої брови вказує на те, що вони могли утворитись від дії тупого (их) предмету (ів) та за обставин, на які вказував обвинувачений ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту з його участю 10 лютого 2016 року.

Тілесні ушкодження тімяно-потиличної ділянки справа також могли утворитись від дії тупого (их) предмету (ів) в результаті падіння на площину з положення стоячи за обставин на, які вказував він же під час проведення слідчого експерименту 10 лютого 2016 року.

Обвинувачений ОСОБА_8 ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що 13 грудня 2015 року, близько 24 год., він разом з ОСОБА_10 прийшов відпочивати в нічний клуб «Версаль», де познайомились з двома дівчатами, які запросили їх за свій стіл. Вони з ними спілкувались, танцювали, тобто відпочивали. Спиртних напитків ні він, ні ОСОБА_10 не вживали. Тривало це недовго, оскільки дівчата пішли до інших хлопців, з якими напевно домовились заздалегідь про зустріч в клубі. Вони ж вирішили вийти покурити і підійшли до бару. В цей час до ОСОБА_10 підійшов потерпілий ОСОБА_14 і на суржику, вживаючи нецензурну лексику, почав йому предявляти якісь претензії, чого той не міг зрозуміти, так як не володіє в повній мірі російською мовою і не знає української. Побачивши це, він підійшов до них, щоб спробувати залагодити конфлікт, який, як йому показалось, міг із-за цього виникнути. Майже одночасно з ним туди підійшов і ОСОБА_13 Свідок ОСОБА_16 І при цьому присутньою не була і він в нічному клубі її не бачив. ОСОБА_14 був в нетверезому стані і розмовляв підвищеним тоном. ОСОБА_13 пробував його заспокоїти і забрати до столу, але той не піддавався його умовлянням. Охоронник нічного клубу, який був присутнім при цьому, запитав, що трапилось і коли він йому розповів про суть конфлікту, той дозволив їм відпочивати далі. Однак, зрозумівши, що відпочинок може бути в подальшому зіпсованим поведінкою цих осіб, вони з ОСОБА_10 вирішили піти додому. Саме в цей час до них знову підійшли ОСОБА_14 та ОСОБА_13 і запропонували вийти на вулицю для продовження розмови. Вони погодились і направились до гардеробу, щоб одягти верхній одяг. В цей час ОСОБА_13 з погрозою, в його присутності, вручив кулю ОСОБА_10. На їх запитання, що це означає, той відповів, що розповість на вулиці. Вони зрозуміли, що на вулиці може бути бійка, так як туди вже не очікуючи, доки вони одягнуться, вийшов ОСОБА_14, який не одягнув на себе верхнього одягу, в той час, коли на вулиці був мороз, і був лише в сорочці, що на їх думку, було свідченням наміру вчинити бійку, а не просто залишити приміщення нічного клубу. Обстановка була досить напруженою, особливо зважаючи на той факт, що ОСОБА_14 був дуже пяний і ОСОБА_13 також перебував у нетверезому стані. Вийшли з нічного клубу і повернули праворуч. ОСОБА_14 до цього пішов в протилежному напрямку, але його покликав ОСОБА_13 і він догнав їх. Саме в цей час потерпілий і ОСОБА_13 предявили їм претензії із-за того, що нібито вони «приставали» до дівчат, яких ті запросили в нічний клуб. Із цих претензій, а також дій, які цьому передували, зокрема, вручення їм кулі, факт якого вони сприйняли як реальну погрозу, зрозуміли, що може бути бійка. Розуміючи це, він йшов на певній відстані першим, обличчям повернутим до всіх, за ним ОСОБА_13, а далі ОСОБА_10, поруч з яким був ОСОБА_14, який догнав їх, коли побачив, що вони пішли в іншому, ніж він напрямку після того, як його покликав ОСОБА_13 ОСОБА_14 щось говорив ОСОБА_10, що саме він не чув і що відбувалося між ними, не бачив, так як на нього продовжував наступати ОСОБА_13 і він змушений був повернутися спиною до ОСОБА_10 та ОСОБА_14 Крім того, місце, де це відбувалося, було освітлене дуже слабо, що не позволяло розгледіти все навколо. Саме в цей час ОСОБА_13, сказавши: «ОСОБА_13 до мене і будемо вирішувати питання!», - наніс йому удар кулаком. У відповідь він також вдарив кулаком ОСОБА_15 і той впав, потягнувши його на себе, схопивши за шарф. Доки він боровся з тим на бруківці, то не бачив, що відбувалося між ОСОБА_10 і ОСОБА_14, а коли йому вдалося вирватись від ОСОБА_15, то він почув голос ОСОБА_10, який закликав його йти додому і він зразу ж побіг за останнім, який уже почав віддалятись, залишивши місце пригоди. Бігли, щоб потерпілий і ОСОБА_13 не змогли їх догнати. Останній свідомості не втрачав і до кінця намагався утримувати його. Йому вдалось вирватись тільки завдяки тому, що у нього розвязався на шиї шарф, за який ОСОБА_13 його утримував. Зазначив, що бійка між ним і ОСОБА_15, як і між ОСОБА_10 і ОСОБА_14, тривала декілька секунд, а тривалість часу з моменту виходу їх з нічного клубу і до приходу додому становить не більше десяти хвилин. На місці, де це відбувалося нікого більше, крім них чотирьох, не було. Наголосив, що ОСОБА_14 він не бив, з ним контакту не мав, а тому спричинити йому тілесні ушкодження не міг, в звязку з чим і не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину. ОСОБА_14 після того як вирвався від ОСОБА_15, він не бачив. Будь-яких знарядь, якими б можна було спричинити тілесні ушкодження ні у нього, ні в ОСОБА_10 не було і бути не могло, оскільки при вході в нічний клуб відвідувачі піддаються огляду за допомогою металодетектора. Крім того, вони ніколи не брали участі в бійках і такого наміру цього разу також не мали. Про те, що потерпілому були спричинені такі наслідки він дізнався лише 30 грудня 2015 року після того, як був затриманий ОСОБА_10. Після цього він добровільно з своїм захисником зявився до слідчого, яким і був затриманий, а потім заарештований. Не визнаючи вини, він частково визнав цивільний позов, зазначивши, що це робить виключно із співчуття до потерпілого, у якого виникли такі наслідки.

Оцінюючи показання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ОСОБА_9 суд констатує, що вони є логічно послідовними, не суперечливими та в повній мірі узгоджуються з іншими доказами по справі і їм не суперечать. Системний аналіз їх показань у сукупності з іншими доказами по справі дає підстави суду вважати встановленим факт, що конфлікт в нічному клубі «Версаль» в ніч з 12 на 13 грудня 2015 року між ними, свідком ОСОБА_15 та потерпілим ОСОБА_14, який потім переріс в бійку, був спровокований останнім.

Оцінюючи поведінку обвинувачених в нічному клубі незадовго до початку бійки, яка зафіксована на відеозаписах з камер відеоспостереження, наданих стороною обвинувачення, а також оприлюднених з ініціативи потерпілого та його представників в засобах масової інформації під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження, які були досліджені в суді, суд констатує, що саме потерпілий, а не обвинувачені, про що свідчить його поведінка та поведінка свідка ОСОБА_15, з яким він знаходився в нічному клубі, перебуваючи там, вели себе провокативно відносно останніх. Твердження обвинувачених, що уникаючи конфлікту, вони намагалися покинути нічний клуб і піти додому, на думку суду, підтверджується тим, що обидва вони отримали верхній одяг в гардеробі і вийшли на вулицю з тим, щоб піти додому. Потерпілий ОСОБА_14, про що свідчить його поведінка, на вулицю вийшов не одягаючи верхній одяг, а отже не з наміром залишати нічний заклад та йти звідти, і почав переслідувати обвинувачених, які вийшли з нічного клубу після нього та пішли в іншому, протилежному від нього напрямку. Такі дії потерпілого, на думку суду, є свідченням ініціативи конфлікту, а не його припинення. Та і дії свідка ОСОБА_15, який також рухався слідом за обвинуваченими, закликавши при цьому потерпілого робити те ж, свідчать про їх дії як ініціаторів спочатку виникнення конфлікту, а потім бійки. Про це, на думку суду, свідчить і той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 ОСОБА_9, рухаючись попереду, йде повернутим обличчям до тих, хто його переслідує, тобто задкуючи, з острахом остерігаючись таким чином їх раптового нападу, що чітко проглядається з переглянутого в суді запису камер відеоспостереження.

Оцінивши показання обвинувачених в сукупності з іншими доказами по матеріалах кримінального провадження, суд вважає їх такими, що відповідають дійсності і такими приймає їх до уваги. При цьому суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_1, в суді показав, що він являється батьком ОСОБА_14 13 грудня 2015 року вдень йому зателефонувала дружина і повідомила, що сину дуже зле. Він зразу ж приїхав додому та побачив, що той був дуже побитий, обличчя у нього було припухлим, на голові була зашита рана, у сина була блювота. На його запитання, що трапилось, сказав, що побився з арабами, більше він його ні про що не запитував, так як стан того був дуже тяжкий. Вони викликали карету швидкої медичної допомоги, якою він був доставлений в 1-шу МКЛ, а звідти в реанімацію обласної клінічної лікарні, де йому була зроблена операція. Зазначив, що до вказаного випадку у сина ніколи не було травм голови, він не скаржився на головні болі та й на стан здоровя взагалі. Однак, підкреслив, що будь-яких обстежень голови на предмет виявлення у нього якихось проблем, син не проходив. Він також зазначив, що приблизно протягом року до вказаних подій син ніде не працював. Де знаходився син в ніч з 12 на 13 грудня 2015 року до того часу, доки останній не розповів йому після повернення додому, він не знав і місцем перебування його в ночі не цікавився. На даний час йому відшкодовано матеріальну шкоду, моральної шкоди обвинуваченими не відшкодовано, в звязку з чим він наполягає на задоволенні позовних вимог в цій частині в повному обсязі, як і на суворому покаранні обвинувачених.

Свідок ОСОБА_13, друг потерпілого ОСОБА_14, в судів показав, що 13 грудня 2015 року він разом з останнім та своєю дружиною ОСОБА_16 відпочивали в нічному клубі «Версаль» у м. Полтава, куди прибули приблизно о 02-й год. Через годину ОСОБА_14 запропонував їм познайомитися з його двома подругами. У відповідь він запропонував потерпілому запросити їх за свій стіл, що останній і зробив. За столом вони відпочивали, вживали їжу та горілку, спілкувалися. Випили приблизно пляшку горілки. Через якийсь час ОСОБА_14 попередив їх, що він хоче провести своїх знайомих на таксі, після чого пообіцяв повернутися. Коли ОСОБА_14 з дівчатами пішов, вони з дружиною теж спустилися до барної стійки, де останній ще перебував, щоб покурити, так як в інших місцях в приміщенні нічного клубу палити заборонено. Під час їхнього перебування там до барної стійки підійшли обвинувачені, які почали предявляти претензії ОСОБА_14 з приводу спілкування того з дівчатами, які нібито в клубі відпочивають з ними. Він втрутився в цю розмову з тим, щоб упередити конфлікт. Йому це на початку вдалося і вони продовжили перебувати за барною стійкою разом з ОСОБА_14 та дівчатами, які нічний клуб не залишили. Під час спілкування обвинувачені, які знаходились поруч, продовжували предявляти претензії ОСОБА_14 з приводу того, що він заважав їм спілкуватись з дівчатами, яких вони пригощали в нічному клубі та наполягали вирішити це питання за межами нічного клубу. Вони всіляко намагалися уникнути цього конфлікту та не звертали уваги на ці пропозиції, але ті продовжували наполягати на тому, щоб вони вийшли на вулицю. Під час цих розмов ОСОБА_14 сам запропонував йому вийти на вулицю подихати свіжим повітрям, так як в барі було дуже напалено. Вони спустились до гардеробу, там він одягнув куртку. ОСОБА_14 верхнього одягу з гардеробу не забирав і не одягав. Один з обвинувачених одягнув на себе куртку і шарф, інший взяв куртку і повісив її на руку. Йому здалося, що під курткою у того був якийсь предмет. Такий висновок він зробив ще й з того, що той рухаючись, тримав руку в одному положенні, не змінюючи його. Вийшовши на вулицю з нічного клубу, всі повернули праворуч, потім ще раз праворуч. Один із обвинувачених йшов попереду, повернутий обличчям до них, а той, що ніс куртку на руці, ззаду. Вони з потерпілим йшли посередині між ними. Перший із названих, продовжував провокувати бійку, закликаючи: «ОСОБА_13, давай!». Так пройшли приблизно 20 м і він, не повертаючись відчув, що за ним хтось швидко наближається (відчувався тупіт ніг). Коли оглянувся, то зразу ж відчув удар в область шиї і спини, від якого впав на бруківку та знепритомнів. Хто за ним біг ззаду і хто йому наніс удар, він не бачив. До свідомості повернувся, коли йому дружина вже надавала допомогу та розтирала обличчя снігом. Після цього він піднявся і побачив, що неподалік від нього на відстані не більше 4-5 метрів лежав потерпілий ОСОБА_14, який був весь в крові та непритомний. У нього були розбиті голова, ніс та права брова, звідки й текла кров. На ньому була розірвана сорочка, з під якої також проглядалось ушкодження. Він надав допомогу ОСОБА_14, сказав дружині, щоб вона викликала таксі, на якому вони поїхали в травмпункт 1-ї МКЛ, де тому й була надана медична допомога. З травмпункту, близько 5-ї год., вони на таксі приїхали додому до його батьків на вулицю Бакинських комісарів, 29-а, де всі, в тому числі і ОСОБА_14, лягли спати. Ні по дорозі в травмпункт, ні при поверненні звідти додому, ОСОБА_14 про те, що з ним сталося і хто і як заподіяв йому тілесні ушкодження, нічого не розповідав. Проснулись близько 11-ї год. ОСОБА_14 було зле, тому викликали таксі і він поїхав до себе додому.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_15, суд зазначає, що вони є суперечливими, логічно непослідовними та такими, що не відповідають обєктивним даним, які були встановлені під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді. Зокрема, твердження названого свідка про те, що виходячи з нічного клубу обвинувачений ОСОБА_17 несе пальто на передпліччі лівої руки, нібито приховуючи при цьому якийсь предмет продовгуватої форми, обєктивно спростовується переглядом запису відеоспостереження, з якого видно, що під пальтом не може бути схований предмет продовгуватої форми довжиною, як про це вказала свідок ОСОБА_16, приблизно 60 см, яким з її слів нібито наносились в подальшому удари по голові потерпілого ОСОБА_14, що вона особисто спостерігала, та й рухи тіла обвинуваченого є цілком природними, а не фіксованими або скованими, як про це стверджує свідок. На думку суду, вказані обставини не свідчать про те, що обвинувачений, йдучи за свідком та потерпілим тримає в руці предмет продовгуватої форми або будь-який інший предмет. При оцінці показань названого свідка суд враховує характер відносин між ним і потерпілим ОСОБА_14, з яким той перебуває в дружніх стосунках, а отже являється особою зацікавленою, що дає підстави суду оцінювати його показання критично.

При предявленні для впізнання по фотознімках під час досудового розслідування, протоколи про що були досліджені в суді, свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ОСОБА_9 як осіб, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження (том 1 а. п. 135-137, 141-143).

Свідок ОСОБА_16 під час допиту в суді показала, що 15 грудня 2015 року вона з своїм співмешканцем ОСОБА_15 приїхала в м. Полтава в гості до батьків останнього. Перебуваючи в Полтаві, вони домовились про зустріч увечері в нічному клубі «Версаль» з потерпілим ОСОБА_18 Прибувши туди, вони замовили стіл, а також їжу та випивку. Згодом до них підійшов ОСОБА_18, який запитав, чи не заперечують вони, щоб разом з ними за стіл сіли ще дві якісь його знайомі дівчини обидві на імя ОСОБА_1. Вони погодились. До початку застілля всі були тверезі. Після того як сіли за стіл, почали вживати спиртне. ОСОБА_18 та її співмешканець спиртного вживали мало, пила в основному вона та дівчата. Вона вживала горілку і випила її досить багато, але не стільки, щоб падати чи не розуміти, що відбувається навколо. В процесі спілкування вона з співмешканцем спустилася вниз до барної стійки покурити. Там в цей час знаходились два молодих чоловіки арабської національності, як тепер їй відомо обвинувачені, яких вона до того не знала та бачила. Будь-якого конфлікту між обвинуваченими та потерпілим в нічному клубі вона не бачила і про це їй на той час відомо не було. Через декілька хвилин до них підійшов ОСОБА_18 і запитав, чи не буде вона заперечувати, якщо він проведе дівчат, що були з ними за столом, до таксі і повернеться. Вона погодилась і пішла знову до свого столу. Просиділа не менше десяти хвилин, але за стіл ніхто не повертався. Тоді вона знову спустилась до барної стійки і побачила там тих самих дівчат, біля яких не було ОСОБА_18 та її співмешканця. Запитала, де вони, і ті їй відповіли, що останні вийшли на вулицю з обвинуваченими. Зрозумівши, що сталося щось незвичайне, вона вибігла на вулицю, запитала у незнайомих їй людей, які стояли біля входу в нічний клуб, в якому напрямку пішли ті, кого вона шукала і зразу ж побігла направо в напрямку, вказаному кимсь із незнайомих, до яких вона зверталась. Вибігши за ріг приміщення клубу, де було тускле освітлення, вона, перебуваючи на відстані, довжину якої визначити не змогла, побачила, що її співмешканець лежав на снігу непритомним, а поруч з ним на бруківці лежав ОСОБА_18 головою від неї, біля якого знаходилось дві особи і били його ногами. Голова у потерпілого «літала» вліво-вправо. При цьому вона наголосила, що обвинувачений ОСОБА_8 стояв ліворуч від потерпілого та тримав в руках якийсь предмет продовгуватої форми, схожий на палицю, довжиною близько 60 см, діаметром приблизно 2,5 см, яким наносив удари по голові, а справа від ОСОБА_18 знаходився ОСОБА_10, який бив потерпілого ногами по голові. В її присутності ОСОБА_8 наніс потерпілому 2-3 удари предметом, який тримав в руках, в тімяну область голови, а ОСОБА_10 два удари ногою по голові останнього. Послідовність нанесення ударів потерпілому вона не памятає. Вона закричала і ці особи перестали бити його та втекли. Підійшовши до потерпілого ОСОБА_18, вона побачила, що той також був непритомним та лежав на животі. На бруківці і будь-де поруч з потерпілим, бордюрів, або якихось випуклостей чи огорож не було. Зразу ж від нього вона перемістилась до свого співмешканця, який все ще був непритомним, привела його до тями, розтерши обличчя снігом, а потім разом з ним почали надавати допомогу ОСОБА_18, якому також особисто вона розтирала обличчя снігом. При цьому вона бачила, що у останнього все обличчя було в крові, у нього були розбиті ніс, тімяна частина голови, брова. Рана на голові мала прямолінійну форму, яка нагадувала слід від удару предметом продовгуватої форми. Як довго знаходилась на місці скоєння злочину, надаючи допомогу потерпілому і своєму співмешканцю, вона пригадати не змогла. Не закінчивши цієї процедури, вона повернулася в нічний клуб, щоб забрати одяг і знову прийшла до місця бійки. Звідти вона вибігла на вулицю, зупинила автомобіль таксі, на якому поїхали до 1-ї міської клінічної лікарні, де ОСОБА_18 була надана медична допомога. З лікарні вони поїхали додому до її співмешканця, де потерпілий переночував, а наступного дня поїхав на таксі додому. Приблизно о 15 год. вона телефонувала до ОСОБА_18, цікавилась станом його здоровя і він говорив їй, що все добре.

Даючи показання в суді, свідок зазначила, що незадовго перед цим перенесла дві анестезії, а тому з памяттю у неї може бути не все гаразд. Під час допиту в суді в залежності від учасників постановки запитань по різному відповідала на питання про кількість нанесених потерпілому ударів по голові ОСОБА_8 предметом продовгуватої форми. На запитання прокурора неодноразово наголошувала 2-3 удари, а на запитання захисника обвинуваченого почала з категоричністю стверджувати, пригадавши, що таким предметом потерпілому був нанесений тільки один удар. З приводу локалізації ударів, нанесених потерпілому, її показання також носять характер суперечливості. Категорично стверджуючи на запитання прокурора про нанесення потерпілому обвинуваченим ОСОБА_10 двох ударів ногою в область голови, свідок відповідаючи на запитання захисника останнього вже стверджує про нанесення не двох ударів, а більше, наголошуючи на їх можливій локалізації в область обличчя та плеча потерпілого. Пояснити вибірковість запамятовування нею обставин і подій на місці скоєння злочину не змогла, пославшись на тривалість часу, який минув відтоді. Зважаючи на непослідовність і суперечливість її тверджень про пригадані нею обставини скоєння злочину, які нібито вона спостерігала безпосередньо, суд сумнівається, зважаючи на її ж твердження про тривалість періоду часу, який минув відтоді, у можливості обєктивного сприйняття нею подій того часу та їх відтворення у повній відповідності дійсності в даний час.

Судом оглядались записи з камер відеоспостереження, таймер на яких зафіксував час переміщення свідка ОСОБА_16 з приміщення нічного клубу до місця скоєння злочину, перебування на ньому та повернення її знову в приміщення за одягом, який становить близько однієї хвилини (3 год. 57 хв. 09 сек. рух в напрямку місця пригоди та 3 год. 58 хв. 12 сек. повернення назад), тривалість якого та можливість виконання описаних в цей період дій, не заперечила остання. Аналізуючи її показання, суд, поза розумним сумнівом, не вважає за можливе в проміжок часу визначений хвилиною, переміститись свідку з приміщення нічного клубу до місця скоєння злочину, перебувати на ньому, спостерігаючи спочатку за діями осіб, яких вона бачила, а потім вчинювати дії по наданню допомоги потерпілому і своєму співмешканцю, а також повернутись назад до нічного клубу. При цьому характер руху свідка ОСОБА_16, зафіксований на камері відеоспостереження, на думку суду, свідчить про безперервність її руху до місця скоєння злочину і негайного (після побаченого) повернення назад.

Обвинувачених вперше свідок ОСОБА_16 побачила в нічному клубі того вечора і візуально сприймала їх протягом часу, визначеного хвилинами, що вона підтвердила в суді, але на місці скоєння злочину в нічний час, при наявності неяскравого освітлення, вона сприймаючи осіб, які там знаходились, одягнувши вже верхній одяг, якого до цього на них не було, з категоричністю стверджує про те, що це саме ті особи, що з урахуванням особливості зовнішності осіб національності обвинувачених, викликає сумнів у суду, а отже і сумнів у правдивості показань свідка про це.

При оцінці показань свідка ОСОБА_16 суд враховує, що обставини вчинення злочину, очевидцем яких вона нібито була і про які дала показання в суді, сприймались нею в стані алкогольного спяніння, що було встановлено судом і чого не заперечує вона сама, а відтворення їх по памяті в суді відбувалося після перенесення нею двох операцій, які були здійснені під анестезією, що могло позначитись на стані її памяті, про що вона також застерегла суд перед початком дачі свідчень.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_16, які вона давала під час слідчого експерименту, проведеного з її участю 12 лютого 2016 року (том 1 а. п. 176-188), суд констатує про їх суперечливість та непослідовність, про що свідчить їх зміст. Спочатку у вільній розповіді про обставини, побаченого нею, вона стверджує, що коли вибігла за ріг приміщення нічного клубу, то «увидела силуэты как два человека лежат, а двое их избивают. По силуету и по куртке я поняла, что лежат мой супруг, а второй ОСОБА_14, когда еще ближе подбежала. Я начала кричать и те молодые люди, которые наносили удары по ОСОБА_14 убежали» (том 1 а. п. 177). Відповідаючи на запитання експерта, який також брав участь у проведенні слідчого експерименту, вона вже зазначає: «Я увидела четверых человек, двое лежали, и двое стоящих над одним человеком. Я начала кричать, они посмотрели на меня и один начал оттягивать второго и они ушли» (том 1 а. п. 180).

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_16, суд також враховує записи з камер відеоспостереження нічного клубу «Версаль», надані стороною обвинувачення, які були переглянуті в суді, та на яких видно (камера 28), що о 03 год. 50 хв. 11 сек. з нічного клубу в сорочці без верхнього одягу виходить потерпілий ОСОБА_14 і слідує ліворуч. За ним з приміщення нічного клубу виходять свідок ОСОБА_13 в куртці та обвинувачені, які повертають та йдуть праворуч. При цьому ОСОБА_8, який одягнений в куртку, йде задкуючи, а ОСОБА_10 несе своє пальто, складеним на лівій руці. Будь-яких предметів, в тому числі продовгуватої форми, з-під куртки або інших предметів, які він міг тримати в руці, не проглядається. Побачивши їх, потерпілий ОСОБА_14 розвертається та швидко йде за ними. Всі четверо зникають за рогом приміщення, освітлення території якого є тусклим. Переглядом відеозапису з камери № 40 встановлено, що о 03 год. 57 хв. 09 сек. з приміщення нічного клубу ліворуч йде свідок ОСОБА_16 О 03 год. 58 хв. 12 сек. вона рухається впродовж приміщення нічного клубу праворуч, а о 03 год. 58 хв. 17 сек. (камера 28) вона вибігає із-за рогу приміщення нічного клубу з правого боку і біжить до входу в приміщення. На відеозаписі з камери 28-1 видно, що о 04 год. 00 хв. 57 сек. свідок ОСОБА_16 з якоюсь молодою жінкою виходить в верхньому одязі з приміщення нічного клубу і не поспішаючи, повертають праворуч та слідують за ріг приміщення. Ці дані та обставини зафіксовані також в протоколі огляду від 24 грудня 2015 року (том 1 а. п. 144-147), який був досліджений в суді. Наведений аналіз, на думку суду свідчить, що свідок ОСОБА_16 не могла бути очевидцем бійки між обвинуваченими, потерпілим та її співмешканцем, оскільки в цей час знаходилася в приміщенні нічного клубу, що обєктивно підтверджується наведеними вище даними, а могла бачити лише наслідки того, що сталося, вийшовши за ріг приміщення, де на бруківці лежав потерпілий. Про це, на думку суду, свідчать і характер її дій: вона йде не поспішаючи в пошуках вказаних осіб, рухаючись спочатку ліворуч, а потім праворуч, і поспішає в приміщення, побачивши лежачого потерпілого та свого співмешканця, про що вона сама стверджує.

В звязку з цим суд критично оцінює її показання, розцінюючи їх як такі, що не відповідають дійсності, оскільки вони суперечать іншим належним і допустимим доказам про фактичні обставини події, а тому до уваги не приймає.

З цих же підстав суд не приймає до уваги і додатковий висновок судово-медичного експерта № 261 від 23 лютого 2016 року (том 1 а. п. 190-191), згідно з яким показання свідка ОСОБА_16, дані нею під час проведення слідчого експерименту 12 лютого 2016 року, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_14

При предявленні для впізнання по фотознімках під час досудового розслідування, протоколи про що були досліджені в суді, свідок ОСОБА_16 впізнала ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ОСОБА_9 як осіб, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження (том 1 а. п. 132-134, 138-140).

Свідок ОСОБА_19, знайома потерпілого ОСОБА_14, під час допиту в суді показала, що вона разом зі своєю подругою ОСОБА_20, домовились зустрітись з потерпілим ввечері 12 грудня 2015 року в нічному клубі «Версаль», куди той мав прийти зі своїм знайомим. Прибувши в клуб після 23-ї год., вони з подругою взяли по бокалу Шампанського і не сідаючи за стіл стояли серед відвідувачів та вживали його, розмовляючи при цьому. В цей час до них підійшли обвинувачені, які почали представлятись, намагаючись познайомитись. Вони не хотіли цього, про що їм і сказали та пішли сіли за стіл. Обвинувачені пішли за ними та також підсіли до них за стіл. Вони встали із-за столу і в цей час до них підійшов ОСОБА_14, який запросив їх за свій стіл, куди вони з подругою пішли і де знаходились майже до кінця перебування в клубі, вживаючи при цьому із спиртного тільки горілку. Близько 4-ї год. вони разом з ОСОБА_14 та його товаришем, який був з дружиною, спустились вниз до бару, щоб покурити. Туди ж підійшли і обвинувачені, які почали з ними, тобто ОСОБА_19 та ОСОБА_20, розмову, демонструючи своєю поведінкою, що нібито відпочивають з ними. ОСОБА_14 попросив їх відійти, зазначивши, що останні це його знайомі і що саме він запросив їх в нічний клуб на відпочинок. У відповідь обвинувачені ствердили, що саме вони нібито відпочивають з ними і в різкій формі запропонували останнім вийти на вулицю і зясувати стосунки. Всі четверо зразу ж вийшли на вулицю. Більше нікого з цих осіб в нічному клубі вона не бачила, а бачила тільки як через деякий час свідок ОСОБА_16 вийшла на вулицю та повернувшись звідти забрала свою куртку і пішла знову. Вона не бачила, щоб обвинувачені в нічному клубі вживали спиртні напої.

Аналогічні показання з приводу цих обставин дала під час допиту в суді свідок ОСОБА_20

Аналіз змісту показань названих свідків свідчить про їх ксерокопічну схожість одних з одними, змістовну загальність описуваних подій і не розкривають характеру та суті конфлікту, констатуючи лише факт його наявності з наголосом на обвинувачених як ініціаторів його створення, що, на думку суду, свідчить про їх надуманість, а отже неправдивість, оскільки це спростовується сукупністю інших доказів по справі.

Суд критично оцінює показання названих свідків з приводу обставин спілкування з обвинуваченими в нічному клубі та їх поведінки при цьому, оскільки вони обєктивно спростовуються переглядом запису відеоспостережень подій, які відбувалися в нічному клубі, з яких з безперечністю слідує, що вони цілком добровільно, демонструючи свою прихильність до їх дій та проявів уваги, протягом певного часу спілкуються з останніми, перебуваючи за столом, танцюючи в залі, не показуючи при цьому свого незадоволення проявом їх уваги до них та не демонструючи при цьому проявів уникнення такого спілкування. З цих підстав суд розцінює їх показання як осіб зацікавлених у вирішенні справи на користь потерпілого, з яким вони перебувають у приятельських стосунках, а тому до уваги не приймає.

Свідок ОСОБА_21, лікар-травматолог 1-ї МКЛ м. Полтава, в суді показав, що 13 грудня 2015 року, близько 04 год. 10 хв., він оглядав потерпілого ОСОБА_14, який самостійно зявився в цей час зі скаргами на головний біль, в травматичному пункті 1-ї МКЛ. При огляді останнього була виявлена забійна рана в тімяно-потиличній ділянці голови справа розміром 2х0,3 см, в ділянці правої брови дві забійні рани розміром 0,7х0,1 см, в ділянці спинки носа забійна рана 0,9х0,2 см. Всього у потерпілого було виявлено чотири ушкодження, про які зазначено вище. Будь-яких інших тілесних ушкоджень при його огляді виявлено не було. Він скаржився тільки на головний біль. Зі слів останнього ушкодження, які у нього були виявлені, він отримав внаслідок падіння на вулиці близько 03 год. 45 хв. цієї ж доби, де саме, не зазначав. Саме так і було записано в медичних документах про його огляд. Одночасно він був оглянутий і лікарем-неврологом, який встановив діагноз: «Струс головного мозку». Будь-яких обєктивних даних, які б давали підстави для сумніву в механізмі отримання потерпілим тілесних ушкоджень або не вірити його словам про обставини їх отримання у нього не виникало. Однак, зважаючи на те, що травми було отримано в нічний час для уточнення діагнозу потерпілому було запропоновано госпіталізацію для лікування, на що він заявив відмовою. В звязку з цим йому була видана довідка про його огляд в травмпункті і було рекомендовано додаткове обстеження у лікарів в поліклініці. Під час огляду потерпілому була надана медична допомога та накладено шви на рану в тімяно-потиличній ділянці голови. Після огляду та надання медичної допомоги потерпілому він самостійно залишив приміщення травматичного пункту.

Свідок ОСОБА_22, лікар-нейрохірург Полтавської обласної клінічної лікарні, під час допиту в суді показав, що він проводив операцію потерпілого ОСОБА_14 13 грудня 2015 року. В відділення потерпілий був направлений з травматологічного відділення 1-ї МКЛ м. Полтава з діагнозом: «Субдуральна гематома». Згідно історії хвороби потерпілого у нього були також чисельні забиті рани обличчя, перелом кісток носа та забита рана тімяної області голови, яка була зашита. Під час операції було зроблено трепанацію черепа в лівій тімяній частині голови та накладено шов довжиною до 20 см, який описаний в історії хвороби. На голові у потерпілого під час його госпіталізації у відділення була тільки одна ушита рана тімяної ділянки.

Свідок ОСОБА_23, власник квартири, яку орендували обвинувачені, в суді показала, що вони винаймають квартиру протягом року. Характеризувала їх як інтелігентних, вихованих і досить спокійних та врівноважених осіб. Ніколи протягом цього часу вона не бачила у них ніяких предметів, які б могли використовуватись для заподіяння тілесних ушкоджень. Вона не бачила, щоб обвинувачені коли-небудь вживали спиртні напої. Наголосила, що обидва обвинувачених вели законослухняний спосіб життя. З приводу підстав та обставин притягнення їх до кримінальної відповідальності їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_24 Махрон, друг ОСОБА_10, під час допиту в суді показав, що в середині грудня 2015 року останній розповідав йому про те, що одного разу вночі в нічному клубі «Версаль» у нього з потерпілим виник конфлікт, який потім переріс в бійку, яка відбувалася на вулиці, під час якої ОСОБА_14 наніс йому два удари кулаком, а він у відповідь також вдарив його 2 чи 3 рази, від чого той впав і вдарився головою. Зі слів обвинуваченого йому відомо, що потерпілий до цього ображав його словесно, принижував його людську гідність, погрожував йому та передав кулю. Самої кулі у обвинуваченого він не бачив, так як на той час, коли останній розповідав йому про це, він вже передав її адвокату. Наголосив, що ніколи не бачив у ОСОБА_10 при собі або в його житлі будь-яких предметів, які б могли бути використані для заподіяння тілесних ушкоджень.

ОСОБА_25, рідний брат обвинуваченого ОСОБА_10, в суді показав, що він проживає в м. Полтава на АДРЕСА_1. Тієї ночі до нього додому, коли він вже спав, прийшов ОСОБА_10, який був дуже зляканий, на його обличчі була кров. Разом з братом прийшов також і ОСОБА_8 Брат розповів, що в нічному клубі до них підійшли двоє місцевих молодих людей, які почали їх ображати, принижувати їх людську гідність. Брат і ОСОБА_8 всіляко намагалися уникнути конфлікту, але їм це не вдалося. Ті наполегливо продовжували провокувати конфлікт. Уникаючи його, вони вирішили піти додому. Біля гардеробної, куди вони підійшли, щоб забрати одяг, потерпілий ОСОБА_14 чи його товариш ОСОБА_13 вручили їм кулю. Цю кулю брат показував йому, коли повернувся додому. Взявши одяг, вони вийшли на вулицю, за ними вийшли і ОСОБА_14 та ОСОБА_13 Там відбулась бійка, в процесі якої ОСОБА_14 перший наніс ОСОБА_10 удари, а брат у відповідь також вдарив його, після чого втік до нього додому.

Свідок ОСОБА_26, рідна сестра потерпілого ОСОБА_14, під час допиту в суді показала, що в обідню пору, близько 13 год. 13 грудня 2015 року, їй зателефонував брат і попросив вийти до підїзду, куди він приїхав на таксі, та зустріти його, так як він себе дуже погано почуває. Вона спустилась з квартири, відчинила двері таксі і побачила брата, у якого були розбиті голова і брова, а також пухле обличчя. Допомогла йому піднятись в квартиру і він ліг спати. Брат тієї ночі не ночував вдома і де знаходився, їй невідомо, він про це їй не розповідав. Він також не говорив їй, що вже звертався за медичною допомогою в травмпункт 1-ї МКЛ. Через деякий час він проснувся і сказав, що дуже зле почуває себе і попросив викликати карету швидкої медичної допомоги. На її запитання, що з ним трапилось, сказав, що його побили араби в нічному клубі «Версаль», де він відпочивав з друзями та знайомими дівчатами, до яких вони «пристали», а він за них заступився. З приводу того, як саме були спричинені йому тілесні ушкодження, він не розповідав.

Свідок ОСОБА_27, старший слідчий СУ ГУ НП в Полтавській області, яка здійснювала досудове розслідування по кримінальному провадженню щодо обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_8, в суді показала, що розпочавши досудове розслідування нею з метою якнайшвидшого розкриття злочину було надано доручення оперативним працівникам поліції зясувати питання про наявність камер відеоспостереження в нічному клубі «Версаль» та вилучення звідти записів відеоспостереження, якщо такі є. Через деякий час їй було надано акт про їх вилучення та диски з записами, які були використані під час досудового розслідування матеріалів кримінального провадження. Питання про те, за допомогою яких пристроїв здійснювались записи, вона під час досудового розслідування матеріалів кримінального провадження не зясовувала. Так як, відеозаписи були видані їх власником добровільно, питання про вилучення їх шляхом тимчасового доступу не порушувалось, оскільки таке їх отримання відповідає положенням Кримінально-процесуального кодексу України та до того ж це питання було узгоджено з процесуальним прокурором. Відеозаписи були передані їй на DVD-диску. Вона провела огляд диску, склала відповідний протокол і приєднала ці відеозаписи до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ. Під час огляду диску ніяких змін до нього не вносилось. Чому не всі записи і не з усіх камер відеоспостереження їй були надані, вона не знає, але спроб їх отримати не робила, оскільки на час, коли це було виявлено, минуло більше десяти днів, протягом якого відеозаписи зберігаються.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 83 від 23 лютого 2016 року (том 1 а. п. 152-155) проведенням додаткової судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_14 з урахуванням наданої медичної документації, у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку з субдуральною плащевидною гематомою зліва та забійних ран правої тімяно-потиличної ділянки голови, перелому кісток носу, параорбітальних гематом та забійних ран в ділянці обличчя, які могли утворитись не менш ніж від 4-х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті (які могли діяти переважно в ділянку обличчя), нога людини у взутті, та предметів продовгуватої форми (які могли діяти переважно в тімяно-потиличну ділянку голови справа), можливо в строк та при обставинах вказаних вище, по ступеню тяжкості кваліфікуються лише в своїй сукупності, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя, оскільки кожен з ударів міг нести свій еквівалент в розвиток черепно-мозкової травми.

Враховуючи кількість, анатомічну локалізацію та взаєморозміщення тілесних ушкоджень у потерпілого, характер ушкодження головного мозку, експерт дійшов висновку, що обєктивних судово-медичних даних про можливість утворення даних тілесних ушкоджень в результаті падіння тіла на площину як з наданим прискоренням, так і без, немає.

На тілі потерпілого ОСОБА_14 слідів характерних для захисту руками від ударів також немає.

Зважаючи на те, що вказаний висновок експертом ОСОБА_28 був зроблений з порушенням вимог «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 255/791 26 липня 1995 року (далі - Правила) без дослідження гістологічного матеріалу, відібраного під час оперативного втручання у потерпілого ОСОБА_14, чого не спростував під час допиту в суді останній, за клопотанням учасників судового розгляду по матеріалах кримінального провадження була призначена комісійна судово-медична експертиза, проведення якої доручено експертам ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 242/16 від 29 вересня 2016 року (том 2 а. п. 123-255) у потерпілого ОСОБА_14 були виявлені ушкодження у вигляді ран волосистої частини голови в тімяно-потиличній ділянці справа з підапоневротичною гематомою, правої брови, перенісся, а також параорбітальних гематом зліва і справа.

Розбіжності щодо кількості ран тімяно-потиличної ділянки (за даними медичної документації) та кількості рубців (шрамів) даної ділянки, описаних судово-медичним експертом, не дають можливості точно визначити кількість цих тілесних ушкоджень в указаній ділянці.

Локалізація та характер ушкоджень у вигляді рани перенісся, перелому кісток носа, параорбітальних гематом та рани правої брови вказує на те, що вони могли утворитись від дії тупого (их) предмету (ів) та за обставин, на які вказував обвинувачений ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту з його участю 10 лютого 2016 року.

Тілесні ушкодження тімяно-потиличної ділянки справа могли утворитись від дії тупого (их) предмету (ів) в результаті падіння на площину з положення стоячи за обставин на, які вказував він же під час проведення слідчого експерименту 10 лютого 2016 року.

В даному випадку визначити, від якої саме травматичної дії (удару, падіння на площину чи їх сукупності) виникло ушкодження кавернозної гемангіоми мякої мозкової оболонки з формуванням лівобічної субдуральної гематоми, неможливо. Слід зазначити, що сила травмуючої дії при падінні на площину є більшою, оскільки складається з сили прискорення та удару об поверхню.

Отже з огляду на вищевикладене встановити «ступінь тяжкості кожного окремо із наявних у нього тілесних ушкоджень» не є можливим.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи гістологічних препаратів на імя потерпілого ОСОБА_14 № 67 від 27 вересня 2016 року (том 2 а. п. 255-256) при перегляді поданих гістологічних препаратів виявлено кавернозну гемангіому мяких мозкових оболонок з ділянками масивних інфільтративних крововиливів з вираженими реактивними змінами та домішкою незмінених еритроцитів. Порушення реологічних властивостей крові у вигляді еритроцитарного тромбу. Дистрофія нейронів, набряк-набухання речовини головного мозку.

За наслідками проведення комісійної судово-медичної експертизи експерти констатували, що джерелом кровотечі з формуванням лівобічної субдуральної гематоми є не забій головного мозку, а наявне у потерпілого ОСОБА_14 вроджене доброякісне новоутворення (пухлина) з клітин внутрішньої оболонки судин головного мозку кавернозна гемангіома мяких мозкових оболонок і такі новоутворення, в переважній більшості, локалізуються в ділянці великих півкуль. Саме це позбавило експертів можливості визначити, від якої саме травматичної дії (удару, падіння чи їх сукупності) виникло ушкодження кавернозної гемангіоми мякої мозкової оболонки з формуванням лівобічної субдуральної гематоми, а також встановити і ступінь тяжкості кожного окремого із наявних у потерпілого тілесних ушкоджень.

Однак, експерти з категоричністю констатували, що тілесні ушкодження тімяно-потиличної ділянки справа у потерпілого могли утворитись від дії тупого (их) предмету (ів) в результаті падіння на площину з положення стоячи за обставин на, які вказував обвинувачений ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту 10 лютого 2016 року, наголошуючи при цьому, що сила травмуючої дії при падінні на площину є більшою, оскільки складається з сили прискорення та удару об поверхню.

Наведені у висновку № 242/16 від 29 вересня 2016 року дані були підтверджені членами експертної комісії ОСОБА_29 та ОСОБА_30 під час їх допиту в суді. При цьому експерт ОСОБА_29 зазначив, що наявні у потерпілого тілесні ушкодження у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а експерт ОСОБА_30 категорично вказала на наявність вродженої вади у виді доброякісного новоутворення (пухлина) з клітин внутрішньої оболонки судин головного мозку кавернозна гемангіома мяких мозкових оболонок у потерпілого ОСОБА_14 та підтвердила, що при наявності такої вродженої вади розвиток спонтанної (без травматичної дії) кровотечі з кавернозних гемангіом згідно літературних даних сягає близько 33 відсотків. Вона також наголосила, що наявність такої вродженої вади зовні ніяким чином не проявляється і виявити її можливо лише шляхом проведення певних спеціальних медичних досліджень.

Суд не погоджується з твердженням сторони обвинувачення про те? що призначення та проведення комісійної судово-медичної експертизи було здійснено з недотриманням процесуальних процедур, зокрема вилучення гістологічних препаратів відібраних під час оперативного втручання у потерпілого ОСОБА_14 було зроблено на підставі вимоги суду, а не ухвали про тимчасовий доступ.

Не погоджуючись з цим твердженням сторони обвинувачення, суд виходить з положень статті 99 КПК України, згідно з якою сторони кримінального провадження здійснюють збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави суду констатувати, що витребування гістологічного матеріалу з патологоанатомічного бюро ДОЗ Полтавської ОДА на підставі вимоги суду, а не ухвали про тимчасовий доступ, було здійснено законно, оскільки цей обєкт дослідження був виданий його утримувачем на вимогу добровільно без будь-яких заперечень щодо незаконності таких дій та необхідності їх вчинення на підставі ухвали суду про тимчасовий доступ.

Про законність таких дій свідчить і вилучення під час досудового розслідування даних відеоспостереження за 13 грудня 2015 року з нічного клубу «Версаль» за вимогою слідчого, відповідність закону чого не ставиться стороною обвинувачення під сумнів, а навпаки, долучається до матеріалів кримінального провадження в суді як доказ винуватості осіб, що спричинили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_14

Суд не оцінює твердження сторони обвинувачення в суді про переміщення гістологічного матеріалу з патологоанатомічного бюро до експертної установи з точки зору відповідності закону, оскільки воно є очевидно надуманим.

Оцінюючи висновок комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 242/16 від 29 вересня 2016 року, суд вважає, що наявна у потерпілого ОСОБА_14 лівобічна субдуральна гематома повязана саме з падінням та ударом тімяною частиною голови об площину на місці цього падіння під час бійки з обвинуваченим ОСОБА_10, а не від дій обвинуваченого чи іншої особи, що дає підстави суду констатувати про факт спричинення його з необережності, а не умисно.

Аналізуючи наведені докази, суд констатує, що стороною обвинувачення не надано безперечних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували не тільки наявність в діяннях обвинувачених складу інкримінованого їм кримінального правопорушення, а й причетності до його скоєння обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_9.

Жоден із досліджених в суді доказів, наданих стороною обвинувачення, крім показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15, які судом не прийняті до уваги, безперечно не вказує на те, що саме обвинувачені явились ініціаторами конфлікту та бійки, а також спільно причинили потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження. Останні цей факт заперечують, а докази, надані стороною обвинувачення, їх тверджень не спростовують.

Аналізуючи дії сторони обвинувачення по збиранню, наданню і оцінці доказів, суд зазначає, що нею вибірково були вилучені записи з камер відеоспостереження, що обєктивно позбавляє суд можливості встановити, які ж були стосунки між учасниками конфлікту перед виникненням бійки та і під час конфлікту, який ініціювався та розвивався в приміщенні нічного клубу. Зокрема, стороною обвинувачення не спростовані твердження ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ОСОБА_9 про те, що безпосередньо перед виходом з нічного клубу, коли вони, уникаючи продовження конфлікту, вирішили йти додому, свідок ОСОБА_13 вручив їм кулю, жест чого, виходячи з умов їх проживання в країнах, де йде війна, вони сприйняли як погрозу та намір вчинити їх побиття. Однак, ця частина відеозапису з камер відеоспостереження не була вилучена стороною обвинувачення під час досудового розслідування та не надавалась суду для перегляду, хоча сама куля вилучена та приєднана до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу. Не були також вилучені записи з камер відеоспостереження, які спрямовані на місце, де безпосередньо відбувалася бійка. Це дає підстави суду розцінювати дії сторони обвинувачення не як спрямовані на встановлення обєктивної істини, а лише як на підтвердження єдиної висунутої ними версії отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень протиправних дій обвинувачених, які, на думку сторони обвинувачення, нібито явились ініціаторами спочатку конфлікту, а потім і бійки, в процесі якої були застосовані знаряддя для заподіяння тілесних ушкоджень, що і потягло за собою такі наслідки. Цей висновок суду ґрунтується ще й на бездіяльності сторони обвинувачення, якою констатується факт застосування знарядь при заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому, і не вживається будь-яких заходів для виявлення або встановлення місця знаходження таких знарядь. Вони не виявлялись при проведенні огляду місця події, обшуків за місцем проживання обвинувачених, для цього також не вживалось і будь-яких інших заходів, які в такому випадку повинні бути здійснені, виходячи з положень КПК України. Будь-яких доказів цього стороною обвинувачення під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді не надавалось. Всупереч цьому, стороною обвинувачення висунуто застереження про неможливість критичного ставлення до показань свідка ОСОБА_16, які судом не прийняті до уваги, яка нібито бачила такі предмети в руках обвинувачених під час побиття потерпілого, хоча як встановлено судом, вона не могла бачити не тільки таких знарядь, а й самої бійки, так як в той час знаходилася в іншому, ніж де це відбувалося місці. Крім того, з показань обвинувачених і свідка ОСОБА_15 слідує, що на місці, де відбувалося бійка, було тускле освітлення, яке не позволяло в таких деталях, як про це стверджує свідок ОСОБА_16, бачити те, що там відбувалося, навіть за умови, коли б вона була при цьому присутня.

Отже, наведене дає підстави суду вважати, що твердження сторони обвинувачення про спричинення потерпілому обвинуваченими тяжких тілесних ушкоджень з застосуванням спеціально пристосованих для цього знарядь та спільного вчинення протиправних дій щодо нього є припущенням, яке відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України не може прийматися судом до уваги і покладатися в основу постановлення обвинувального вироку суду.

Суд також констатує, що стороною обвинувачення не перевірялись інші версії можливого отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, хоча для цього були очевидні підстави. Зокрема, потерпілий після отримання тілесних ушкоджень самостійно зявився в травмпункт 1-ї МКЛ, де повідомив, що тілесні ушкодження отримав внаслідок падіння та удару головою при цьому, не зазначаючи при цьому, що був побитий обвинуваченими. Де саме це сталося, він не повідомляв. Після надання йому медичної допомоги він самостійно залишив приміщення травмпункту і де знаходився та чим займався до його госпіталізації, невідомо. Ці обставини не досліджувались стороною обвинувачення і доказів, які б виключали можливість отримання потерпілим тяжкого тілесного ушкодження в іншому, ніж зазначено в обвинувальному акті місці, нею не надано.

Системно проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку, що будь-яких обєктивних доказів, які б з безперечністю підтверджували факт умисного спричинення обвинуваченими потерпілому ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень стороною обвинувачення не надано. Судом встановлено, що показання свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_15, які, на думку сторони обвинувачення, були очевидцями вказаних подій, є такими, що не відповідають дійсності, а тому судом не прийняті до уваги.

Аналіз показань обвинувачених в сукупності з іншими доказами дає підстави суду визнати їх такими, що відповідають дійсності, а тому прийняти до уваги як такі.

При оцінці діянь обвинувачених суд керується положеннями статті 17 КПК України, згідно з якою ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд не приймає до уваги твердження представника потерпілого про те, що судом нібито не були створені рівні умови у наданні сторонами доказів по матеріалах кримінального провадження, зокрема, при призначенні комісійної судово-медичної експертизи до уваги були прийняті і на вирішення експертів поставлені питання, заявлені стороною захисту і відхилені всі питання, які були заявлені стороною обвинувачення.

Не приймаючи до уваги це твердження, суд зазначає, що воно не відповідає дійсності, оскільки при призначенні комісійної судово-медичної експертизи при постановці питань експертам було враховано 9 питань, які висунула сторона обвинувачення, в тому числі й ті, які по змісту і суті відповідали питанням, висунутим стороною захисту. Неврахування окремих питань при призначенні комісійної експертизи повязане з тим, що суть їх аналогічна тим, які були враховані та досліджені (том 2 а. п. 32-39, 52-56).

На підставі наведеного, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, тобто злочину, передбаченого статтею 128 КК України і кваліфікує його дії саме за цією нормою кримінального кодексу.

Такий висновок суду узгоджується і з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи» у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК.

Суд вважає кваліфікацію його дій органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 121 КК України такою, що не знайшла свого підтвердження під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді.

Суд також вважає, що доказами, наданими стороною обвинувачення, не доведено факт причетності обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_9 до спричинення потерпілому ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень, а тому приходить до висновку про необхідність його виправдання за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування заподіяної ним матеріальної шкоди.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує конкретні обставини справи, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєний обвинуваченим злочин є злочином невеликої тяжкості.

Суд враховує також конкретні обставини справи, те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, віктимну поведінку потерпілого, обставини вчинення злочину, виключно позитивну характеристику його особи, наявність кількох обставин, що помякшують покарання та відсутність тих, які його обтяжують, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді громадських робіт, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_14 до обвинувачених заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної в сумі 27928,14 грн. та моральної в сумі 600000 грн. шкоди.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 128 КПК України, статтями 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Обвинуваченим ОСОБА_10 добровільно відшкодовано 28000 грн. матеріальної шкоди, в звязку з чим потерпілий ОСОБА_1 відмовився від стягнення на його користь зазначеної суми.

У звязку з тим, що позов про відшкодування моральної шкоди заявлено до двох обвинувачених, один з яких підлягає виправданню, а також потерпілим не сплачено судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне залишити заявлений потерпілими позов без розгляду.

З цих же підстав, а також підстав недотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» суд вважає за необхідне також залишити без розгляду позов процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_31 в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Полтавської ОДА до відповідачів ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_14

Згідно зі статтею 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Показання наведених вище свідків та досліджені в судовому засіданні докази з безперечністю не підтверджують обвинувачення ОСОБА_8 ОСОБА_9, сформульоване в обвинувальному акті.

Суд відповідно до статті 22 КПК України, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створив усі необхідні умови для реалізації сторонами під час розгляду кримінального провадження в суді їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків з тим, щоб провадження було здійснено на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Цим правом сторони скористались сповна, надавши на пропозицію суду, на їх розсуд, для дослідження всі докази, які мали в своєму розпорядженні та заявили про відсутність у них інших.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи з положень закону, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, та прийшов до висновку про відсутність доказів вини обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та про наявність в діяннях обвинуваченого ОСОБА_10 іншого, ніж йому інкриміновано складу кримінального правопорушення.

Враховуючи тривалість розслідування, розгляду кримінального провадження та повне надання судом сторонам можливості вільно розпоряджатися своїми правами в частині доведення переконливості поданих доказів, суд, дотримуючись засад безсторонності та розумних строків, вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпані.

При цьому суд враховує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, згідно з якою кожен має право насправедливий іпублічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним ібезстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зі змісту ч. ч. 1 і 2 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Виходячи з вимог ч. ч. 1 і 3 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Сторона обвинувачення зобовязана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас, виправдувальний вирок відповідно до підпункту 1 частини 1 цієї ж статті, може бути постановлений у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що під час досудового розслідування не було встановлено, а прокурором в ході розгляду кримінального провадження не наведено суду доказів, які б забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування щодо обвинувачення ОСОБА_8 ОСОБА_9, тому його слід виправдати в звязку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Процесуальних витрат по матеріалах кримінального провадження немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді двісті сорока годин громадських робіт.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього увязнення обвинуваченого з 30 грудня 2015 року по 26 квітня 2016 року (том 1 а. п. 221-224), тобто 117 днів з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт та вважати його таким, що відбув покарання, в звязку з чим звільнити від його відбування.

ОСОБА_8 ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та виправдати його за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний щодо кожного із обвинувачених, скасувати.

Встановлену судом заборону щодо ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишати межі України до закінчення розгляду кримінального провадження скасувати, про що повідомити Державну прикордонну службу України шляхом направлення копії вироку після набрання ним законної сили.

Заявлені по матеріалах кримінального провадження до обвинувачених цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної в сумі 27928,14 грн. та моральної в сумі 600000 грн. шкоди, а також процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_31 в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Полтавської ОДА про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_14 залишити без розгляду.

Розяснити виправданому ОСОБА_8, що він має право на поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Речові докази:

- черевики та куртку потерпілого ОСОБА_14, які зберігаються в кімнаті речових доказів Октябрського ВП ГУ НП в Полтавській області (том 1 а. п. 139-140), - повернути йому ж. Зразки його крові та кулю, які зберігаються там же, - знищити. Історію хвороби потерпілого ОСОБА_14 № 23898, - повернути за належністю в Полтавські обласну клінічну лікарню імені ОСОБА_32;

- сорочку, штани, куртку, туфлі, які належать обвинуваченому ОСОБА_10 і передані йому на зберігання, - повернути йому ж (том 1 а. п. 139-140;

- DVD - диск з записом слідчої дії допиту ОСОБА_10; DVD - диск з записом слідчої дії - допиту підозрюваного ОСОБА_8 ОСОБА_9; DVD - диск з записом слідчої дії - слідчого експерименту проведеного зі свідком ОСОБА_16; DVD - диск з записом слідчої дії слідчого експерименту проведеного з підозрюваним ОСОБА_10; DVD - диск з записом з камер відеонагляду з нічного закладу «Версаль»; СD - диск з файлом КТ ОСОБА_14 - зберігати при матеріалах кримінального провадження(том 1 а. п. 139-140).

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя А. Г. Савченко

ОСОБА_33 вироку обвинуваченим здійснено перекладачем синхронно з проголошенням його тексту суддею.

Зміст вироку обвинуваченим зрозумілий. Копію вироку обвинуваченими ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримано, що ними засвідчено в присутності захисників та перекладача:

Обвинувачені: ______ ОСОБА_8 ОСОБА_9

______ ОСОБА_10

Захисники ______ ОСОБА_5

______ ОСОБА_6

______ ОСОБА_7

ОСОБА_33 ОСОБА_2 ОСОБА_6