Постанова № 63337941, 09.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/8807/16-п Головуючий у І інстанції Ткаченко Д. В.Провадження № 33/780/726/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 09.12.2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2016 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 та представника митниці ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого ФОП Лаута в м. Одесі, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/1, кв.104, м. Одеса, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, штат Південна Дакота, США,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень з конфіскацією вилученої, згідно протоколу про порушення митних правил №0635/125120104/16 від 10.10.2016 року, валюти у розмірі 3040 доларів США.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 10 жовтня 2016 року о 09:20 годині у зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», у ОСОБА_2, який відлітав з України до США, м. Нью-Йорк, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом №PS0231 та обрав за формою проходження митного контролю, проходження (проїзд) через «зелений коридор», після перетину ним «білої лінії» було виявлено 14180 доларів США, без ознак приховування. За протоколом про порушення митних правил вилучено 3040 доларів США, решту грошових коштів у сумі 11140 доларів США пропущено пасажиру.

На вказану постанову суду, захисник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не повно зясовані обставини справи, не враховано практику Європейського суду з прав людини та невірно зроблено висновок про застосування надто суворого стягнення. Судом не враховано, що ОСОБА_2 не мав умислу на порушення митних правил, оскільки без приховування вказав митникам кількість наявної у нього валюти, також, що конфіскована у нього валюта є родинними коштами та знята його дружиною з депозитного рахунку в АКБ «Приватбанк», і її конфіскація буде надмірним тягарем для ОСОБА_2 та його сімї. Тому просить постанову змінити, скасувавши застосування стягнення у виді конфіскації валюти та повернути ОСОБА_2 вилучені 3040 доларів США.

У судове засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не зявився, повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Київської митниці ДФС ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, а тому просив залишити її без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та правомірно призначив стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Доводи захисника про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 валюти суперечить висновкам та практиці Європейського Суду з прав людини, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобовязана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обовязково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного субєкта у кожній справі на підставі безпосередньо зясованих обставин і фактів.

Однак, суду не надано доказів про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар.

Посилання на те, що вилучені кошти необхідні ОСОБА_2 для оренди житла та утриманні сімї, суд вважає такими, що не можуть бути переконливими доказами про існування у ОСОБА_2 індивідуального надмірного тягаря.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_2 на даний час перебуває та працює в США. Відповідно до наданої ним пропозиції про прийняття на роботу (а.с. 47-50) його заробітна плата складає 80000 доларів США за рік. Крім того, працедавець «Люксофт» компенсує працівнику витрати на переміщення, вартість візи, перельоту для працівника та його сімї, інші витрати.

Відповідно ж до наданих ОСОБА_2 копії договору оренди житлового приміщення, орендна плата за проживання у сімї ОСОБА_2 буде складати 1250 доларів США на місяць (а.с. 69).

За даних обставин, Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар та не може бути застосована у даному випадку.

Посилання в апеляційні скарзі на відсутність у ОСОБА_2 умислу на вчинення даного правопорушення не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

До того ж, апеляційний суд враховує, що на момент перетину митного кордону у ОСОБА_2 були відсутні дозвільні документи на переміщення валюти через митний кордон України.

У звязку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2016 року без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива