Ухвала суду № 63336454, 07.12.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/469/16-ц Головуючий у 1-й інст. Свінцицький Л. В.

Категорія 44 Доповідач Миніч Т. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Ковальської Я.В.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_9, служби у справах дітей Радомишльської РДА, про виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_9, служби у справах дітей Радомишльської РДА, про визнання договору іпотеки недійсним,

встановив:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом. Банк просив виселити ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей з квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки. В обґрунтування заявлених вимог Банк зазначав, що рішенням суду від 15.09.2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки. Під час розгляду справи ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою,в якій просила визнати недійсним договір іпотеки від 27.02.2008 року. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що іпотечний договір не підписаний на кожній сторінці та відсутня згода всіх членів сім'ї на його укладення.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2016 позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Виселено ОСОБА_3 та її дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, з квартири АДРЕСА_1 (яка є предметом іпотеки). Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 689 гривень.

Додатковим рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2016 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги зустрічного позову. На думку апелянта, суд не врахував довідку про склад сім'ї ОСОБА_9 на час підписання договору іпотеки.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору іпотеки від 27.02.2008 року ОСОБА_9 передав в іпотеку Банку двокімнатну квартиру загальною площею 51 кв.м., житловою площею 32,00 кв.м. В договорі зазначено, що ОСОБА_9 діє з відому та письмової згоди з ОСОБА_10, з якою він перебуває у шлюбі (а.с.9-12). Письмове свідчення про згоду посвідчене приватним нотаріусом. Квартира, яка передана в іпотеку, придбана за кредитні кошти.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 15.09.2015 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZREWGL00004251 від 27.02.2008 року, укладеним між Банком та ОСОБА_9, звернуто стягнення на належну останньому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.13-16).Цим же рішенням виселено ОСОБА_9 із вказаної квартири.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вимоги Банку про виселення відповідачки з дітьми з іпотечного житла підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано, що за змістом частин першої, другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини третьої статті 109 цього Кодексу громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (постанова ВСУ у справі №6-2947цс15 від 03.02.2016 року).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач надіслав відповідачу ОСОБА_3 вимоги про добровільне виселення її разом із членами сім'ї із спірної квартири (а.с.17-18).Ці вимоги остання отримала 12.11.2005 року (а.с.19-20).Проте, у визначений строк разом із членами сім'ї ОСОБА_3 та її неповнолітні діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, добровільно з квартири не виселились та проживають у ній з дітьми на даний час.

Обставини неправомірного вселення відповідачки з дітьми у іпотечне житло після укладення договору іпотеки встановлені рішенням суду від 15.09.2015 року, яке є чинним (а.с.13-16).

Тому, ураховуючи встановлені фактичні обставини, зокрема придбання квартири за рахунок кредитних коштів та передання її в іпотеку,а також письмове попередження про добровільне звільнення житлового приміщення, суд дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного житла без надання їм іншого постійного жилого приміщення.

Правильними по суті є також висновки суду і в частині вимог за зустрічним позовом.

При цьому суд врахував, що підставою недійсності правочину, передбаченою ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, із змісту оскаржуваного правочину вбачається, що позивач за зустрічним позовом не була його стороною та у встановленому законом порядку не довела свого права на спірне нерухоме майно на час посвідчення угоди та яким чином порушує її права та права дітей оскаржувана угода.

Характер спірних правовідносин судом встановлений правильно. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.

Оскаржуване рішення по суті постановлено правильно. Підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, суд у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: