Ухвала суду № 63334897, 06.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р.Справа № 818/502/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2016р. по справі № 818/502/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі за текстом - ГУНП в Сумській області, відповідач), в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ №349 від 31.03.2016р. та наказ №74 о/с від 07.04.2016р. Головного управління Національної поліції в Сумській області про звільнення позивача, капітана поліції, слідчого Лебединського відділу поліції (м. Лебедин) ГУНП в Сумській області, зі служби в поліції; поновити його на займаній посаді; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 350 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ №349 від 31.03.2016р. Головного управління Національної поліції в Сумській області про звільнення капітана поліції ОСОБА_1, слідчого Лебединського відділу поліції (м. Лебедин) ГУНП в Сумській області, зі служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ №74о/с від 07.04.2016р. Головного управління Національної поліції в Сумській області про звільнення капітана поліції ОСОБА_1, слідчого Лебединського відділу поліції (м. Лебедин) ГУНП в Сумській області, зі служби в поліції.

Поновлено ОСОБА_1 (42200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на службі в Національній поліції на посаді слідчого Лебединського відділу поліції (м. Лебедин) Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м.Суми, вул.Г.Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (42200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 27 825 грн.00коп. (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять п'ять грн. 00 коп.)

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 11 вересня 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом №19 о/с від 07.11.2015р. його було прийнято на службу до Національної поліції України, в якій працював до 07.04.2016р. на посаді слідчого Лебединського відділу поліції (м. Лебедин) ГУНП в Сумській області (а.с.12).

11 березня 2016 року близько 18год.35хв. мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій капітан поліції ОСОБА_1, керуючи автомобілем DEAWOO LANOS, держ. номер. НОМЕР_3 по вул. Сумській м. Лебедин, рухаючись в напрямку центра міста зі сторони м. Суми, не витримав безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Рута-20, держ. номер. НОМЕР_2, який рухався назустріч.

В результаті ДТП водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забій м'яких тканин обличчя, грудної клітини, рвана рана лівої ноги. Сторонні особи не постраждали, автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с.52).

Від проходження медогляду для визначення стану алкогольного сп'яніння позивач відмовився, складено адміністративний протокол АП2/182359 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.46). Крім того, відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП.

ОСОБА_1 надана медична допомога на місці події каретою швидкої допомоги, після чого позивач був госпіталізований до Лебединської ЦРЛ.

З метою з'ясування всіх обставин проступку та відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України відповідачем призначено службове розслідування.

За наслідками службового розслідування за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у порушенні п.п.2.5, 2.9 Правил дорожнього руху України, скоєнні надзвичайної події, а саме дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до підриву авторитету Національної поліції та зниження рівня довіри до поліцейських серед цивільного населення, на підставі ст.ст.2,7,12,14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, капітана поліції ОСОБА_1, слідчого Лебединського відділу поліції (м. Лебедин) ГУНП в Сумській області, рекомендовано звільнити зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.40-44).

На підставі висновку службового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Сумській області 31.03.2016р. №349 прийнято наказ «Про надзвичайну подію за участю поліцейських Лебединського ВП ГУНП та покарання винних» (а.с.10). В подальшому, відповідачем прийнято наказ по особовому складу від 07 квітня 2016 року №74о/с про звільнення його зі служби в поліції (а.с.11).

Не погодившись з правомірністю свого звільнення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності звільнення позивача з органів Національної поліції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію України» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» №901-VIII від 23.12.2015р. встановлено, що до набрання чинності Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006р. №3460-IV, який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Положеннями ст. 1 Закону України, від 22.02.2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Дисциплінарний проступок відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу згідно із ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (ст.. 7 Статуту).

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу (ч.6 та ч.8 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Як вбачається з матеріалів справи, під час ДТП 11 березня 2016 року ОСОБА_1 не перебував на службі або при виконанні своїх службових обов'язків; керував особистим, а не службовим транспортним засобом; перебував у тверезому стані, що підтверджується висновком експерта №50 (а.с.14).

В обґрунтування законності звільнення позивача відповідач зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складався через відмову останнього проходити медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. У той же час, при спілкуванні з ОСОБА_1, з ротової порожнини останнього відчувався різкий запах алкоголю, у нього була нестійка хода та порушена координація рухів, що, зокрема, підтверджується поясненнями начальника Лебединського ВП ГУНП підполковника поліцаї Герасименка М.В. та начальника відділу цього ж відділу поліції майора поліцї Синюки O.A., які були присутніми у Лебединській ЦРЛ під час медичного огляду ОСОБА_1 Відповідач також посилається на те, що вчинена ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння дорожньо-транспортна пригода є надзвичайною подією, яка негативно вплинула на імідж і авторитет Національної поліції серед цивільного населення.

Між тим, колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки у висновку експерта № 50 зазначено, що згідно з даними результату лабораторного дослідження Лебединської ЦРЛ №108 від 14.03.2016р. в крові етилового спирту 0,17%, та що така концентрація не відноситься до ступеня алкогольного сп'яніння (а.с.14).

При цьому, довідка про ДТП та протокол про адміністративне правопорушення АП2/182359, складений за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.46,52) не є належними доказами вини позивача у скоєнні ДТП, що мало місце 11 березня 2016 року. Така довідка та протокол лише підтверджують факт ДТП, що мало місце та визначає коло учасників пригоди. Слід також зазначити, що в даній довідці лише позивач вказаний як потерпілий в результаті ДТП, який отримав тілесні ушкодження та якому була надана медична допомога на місці події, що ставить не доводить наявність його вини у скоєнні ДТП.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Лебединського районного суду Сумської області від 17.05.2016р., якою на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі №580/336/16-п про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпУП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення (а.с.37-39).

Зокрема, як зазначено в постанові, «враховуючи висновки судово-медичного експерта (а.с.17) про наявні у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійні рани підборіддя, правого колінного суглобу, виходячи з пояснень свідка ОСОБА_4, завідувача неврологічного відділення Лебединської ЦРЛ, суд вважає, що стан ОСОБА_1 взагалі не давав можливості провести належний огляд останнього на предмет ознак сп'яніння в силу отриманих ним тілесних ушкоджень. Поряд з цим встановлено, що кров ОСОБА_1, відібрана 11.03.2016 року у хірургічному відділенні Лебединської ЦРЛ, містила 0,17 % етилового спирту, що не відноситься до ступеню алкогольного сп'яніння. Такі результати дослідження іншими об'єктивними обставинами не спростовані, а тому у суду відсутні жодні сумніви щодо їх достовірності».

Отже, під час розгляду судом справи №580/336/16-п було встановлено, що ОСОБА_1 11.03.2016р. не керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом ч.4 цієї статті постанова суду в адміністративній справі, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова, в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також з копії постанови Лебединського районного суду Сумської області від 30.06.2016р., якою закрито провадження у справі №580/847/16-п про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, слідує, що вина позивача у вчиненні правопорушення доведена не була, оскільки не встановлено, що він, діючи умисно чи з необережності, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з іншим автомобілем (а.с.77).

При цьому, під час розгляду справи №580/847/16-п судом було встановлено, що причиною ДТП стала неконтрольована втрата позивачем керування внаслідок погіршення стану здоров'я.

В матеріалах справи також наявна копія постанови Прокуратури Сумської області від 25.04.2016р. про закриття кримінального провадження, внесеного 11.03.2016р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016200090000162 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за фактом порушення 11.03.2016р. Правил дорожнього руху працівником Лебединського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_1, внаслідок відсутності складу кримінального правопорушення (а.с.28), а саме обов'язкового елементу об'єктивної сторони у виді суспільно-небезпечних наслідків, визначених диспозицією ст.286 КК України - спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень або смерті. Вказана постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалася та є чинною (а.с.89)

Враховуючи, що позивач під час ДТП 11 березня 2016 року, перебував не на службі та не при виконанні своїх службових обов'язків, керував особистим, а не службовим транспортним засобом, відсутність доказів вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, а також не доведення вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та закриття кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про не доведення відповідачем порушення ОСОБА_1 службової дисципліни та невиконання вимог ст. 18 Закону України «Про національну поліцію».

Отже, службове розслідування проведено без урахування відсутності вини позивача, обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності, тому відповідачем безпідставно притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності та звільнено з посади.

Колегія також суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що згідно характеристики, наданої ОСОБА_1 його начальником - ОСОБА_5, позивач по службі зарекомендував себе посередньо, виявлені недоліки в роботі усуває лише після чергового нагадування, оскільки відсутній зв'язок з дорожньо-транспортною пригодою та порушенням позивачем службової дисципліни.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що через недотримання відповідачем вимог Дисциплінарного статуту та відсутність порушення позивачем службової дисципліни, накази Головного управління Національної поліції в Сумській області №349 від 31.03.2016р. та №74 о/с від 07.04.2016р. є протиправними, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу у позивача складає 27 825грн., зокрема, згідно з довідкою про доходи (а.с.85) середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 175грн., кількість днів за період з 07.04.2016р. (день винесення наказу про звільнення №74о/с та внесення відповідного запису у трудову книжку) до 13.09.2016р. (день винесення рішення судом у справі) складає 159, отже заробітна плата за час вимушеного прогулу позивача, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає: 159 днів х 175 грн. = 27 825 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 27 825 грн.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2016р. по справі № 818/502/16 в частині задоволення позову ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В.Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2016 р.