Ухвала суду № 63334857, 07.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 р.Справа № 820/3230/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О. за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Вишневського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2016р. по справі № 820/3230/16

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо прийняття 30.07.2013 рішення про скасування рішення ВГРІФО УМВС України в Харківській області від 30.09.2004 про надання дозволу на імміграцію в Україні громадянки Бангладеш ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, викладеного у формі висновку ГУДМСУ України в Харківській області "Про результати розгляду заяви громадянки Бангладеш ОСОБА_2" від 30.07.2013 та скасувати рішення про скасування рішення ВГРІФО УМВС України в Харківській області від 30.09.2004 про надання дозволу на імміграцію в Україні громадянки Бангладеш ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1; визнання посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 01.10.2004 виданою з порушенням законодавства України та вилучення її для знищення; скасування реєстрації місця проживання громадянки Бангладеш ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та приведення облікових документів у відповідність до чинного законодавства; анулювання відмітки про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі громадянки Бангладеш ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1; прийняття рішення щодо подальшого її перебування на території України у відповідності до ст. 13 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року; інформування про прийняте рішення Адміністрацію державної прикордонної служби України та територіальні органи Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області та директора Департаменту у справах біженців та іноземців ДМС України, оформленого висновком ГУДМС України в Харківській області "Про результати розгляду заяви громадянки Бангладеш ОСОБА_2" від 30.07.2013;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області замінити посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Бангладеш ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року частково задоволено позов.

Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 30.07.2013 про скасування рішення ВГРІФО УМВС України в Харківській області від 30.09.2004, оформлене висновком.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянки Бангладеш ОСОБА_2 щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 року та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення не врахував, що рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 22.06.2004 року позивач була призначена помічником громадянки України ОСОБА_4, а згідно ст.4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України. Закон України «Про імміграцію» не передбачає надання дозволу на імміграцію поза квотою імміграції особам, які призначені помічниками громадян України.

Позивач подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні та зазначив, що позивач пропустила строк для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача заперечувала проти апеляційної скарги та наполягала на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова №111/10 від 22.06.2004 року ОСОБА_2 призначена помічником громадянки України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У 2004 році позивач звернулась до ВГРІФО УМВС України в Харківській області з клопотанням про надання дозволу на імміграцію в Україні на підставі п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію".

30.09.2004 року рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області, що викладено у формі висновку, на підставі Закону України "Про імміграцію" позивачу був наданий дозвіл на імміграцію в Україну та вона була документована посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 01.10.2004 року з терміном дії безстроково.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою Бангладеш, документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 01.10.2004 року, має малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом із чоловіком ОСОБА_6, який є громадянином України та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

23.05.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Московського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням 45- річного віку.

30.07.2013 головним спеціалістом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області складено висновок за результатами розгляду заяви громадянки Бангладеш ОСОБА_2, відповідно до якого:

- скасовано рішення ВГРІФО УМВС України в Харківській області від 30.09.2004 про надання дозволу на імміграцію в Україні громадянки Бангладеш ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 01.10.2004 видану з порушенням законодавства України, тобто Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 та вилучено її для знищення в установленому порядку;

- скасовано реєстрацію місця проживання громадянки Бангладеш ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та приведено облікові документи у відповідність до чинного законодавства;

- анульовано відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі громадянки Бангладеш ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1;

- необхідно прийняти рішення щодо подальшого перебування громадянки Бангладеш ОСОБА_2 на території України у відповідності до ст. 13 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року;

- про прийняте рішення проінформувати Адміністрацію державної прикордонної служби України, територіальні органи Головного управління Державної міграційної служби України та Директора Департаменту у справах біженців та іноземців Державної міграційної служби України.

Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію".

Відповідно до абзаців першого і четвертого частини 1 статті 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про імміграцію" для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 3 фотокартки; копія документа, що посвідчує особу; документ про місце проживання особи; відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі), документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію", в редакції, яка діяла на час винесення рішення про скасування дозволу, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для отримання дозволу на імміграцію громадянки Бангладеш ОСОБА_2 став п. 2. ч. 3 ст 4 Закону України "Про імміграцію", а саме Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України.

Як зазначено вище, рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 22.06.2004 №111/10 громадянка Бангладеш ОСОБА_2 призначена помічником ОСОБА_4.

З висновку у формі рішення від 30.07.2013 року про скасування дозволу на імміграцію вбачається, що підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію зазначено ст. 12 Закону України "Про імміграцію", проте не надано доказів того, що позивачем порушено вимоги діючого законодавства України, які би слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно матеріалів справи, при наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні на підставі висновку від 30.09.2004 року, УГІРФО ГУМВС України в Харківській області керувалося приписами діючого законодавства, тобто проводило перевірку обставин залишення позивача на постійне проживання на території України, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні громадянки Бангладеш ОСОБА_2.

Посилання апелянта, що Закон України «Про імміграцію» не передбачає надання дозволу на імміграцію поза квотою імміграції особам, які призначені помічниками громадян України, а рішенням виконавчого комітету виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 22.06.2004 №111/10 громадянка Бангладеш ОСОБА_2 призначена помічником ОСОБА_4, а не опікуном, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано будь яких об'єктивних доказів, що зазначене рішення виконавчого комітету районної ради є завідомо неправдивою інформацією, підробленим документом або документом, що втратив чинність.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

Твердження апелянта, що позивач пропустила строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки 10.09.2014 року адвокату Князєву В.А. було повідомлено, що громадянці Бангладеш ОСОБА_2 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та надано копію висновку про результати розгляду заяви, колегія суддів вважає необґрунтованими та погоджується з висновком суду першої інстанції, що копія висновку безпосередньо позивачу не вручалася та поштою не направлялася і у справі відсутні об'єктивні докази отримання позивачем у 2014 році такого висновку.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного рішення від 30.07.2013 року про скасування рішення ВГРІФО УМВС України в Харківській області від 30.09.2004 року, яке оформлене висновком.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2016р. по справі № 820/3230/16- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 12.12.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.