Ухвала суду № 63334846, 06.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р.Справа № 816/1203/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2016р. по справі № 816/1203/16

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити кошти,

ВСТАНОВИЛА:

13 вересня 2016 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду задоволено позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити кошти.

Визнано дії та бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області у вигляді непроведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року протиправними.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року з урахуванням: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 25 відсотків та 30 відсотків суддям, заробітної плати за час відрядження, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, надбавки за перебування на адміністративній посаді голови суду.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно заробітну плату за час відпустки, відрядження, матеріальні допомоги та додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно індексацію відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року.

Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року.

В апеляційній скарзі відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що позивачу розмір надбавки за вислугу років встановлено наказом голови суду і нарахування цієї надбавки, як і інших виплат позивачу здійснювалось відповідно до цього наказу.

Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно визначено складові заробітної плати судді, які мають бути враховані при нарахуванні надбавки за вислугу років. Вважає, що індексація, додатковий посадовий оклад наданий до щорічної основної відпустки та оплата за відрядження не є складовою заробітної плати судді в розумінні ч.1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції станом на 2011 рік. Надбавка за перебування на адміністративній посаді голови суду взагалі у 2011 році законом не була передбачена. Також вважає, що судом безпідставно зобов'язано відповідача нарахувати індексацію та компенсацію втрати доходів на перераховану надбавку за вислугу років, оскільки індексації підлягає заробітна плата (а не складові її частини) у межах прожиткового мінімуму, а компенсація підлягає виплаті в разі затримки виплати нарахованих, але не виплачених своєчасно доходів. Позивачу надбавка за вислугу років, в тому розмірі, в якому вважає позивач не нараховувалась.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді судді Оржицького районного суду Полтавської області з 02 червня 2004 року.

За час роботи з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року позивач отримував заробітну плату, яка складалась з: посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас, надбавки за вислугу років, надбавки за перебування на адміністративній посаді голови суду, індексації заробітної плати (доходу), премій, надбавок суддям, матеріальної допомоги. Крім того, у вищевказаному періоді ОСОБА_1 отримував заробітну плату за час відпустки та відрядження.

Надбавка за вислугу років позивачу в 2011 році нараховувалась у розмірі 20% від розміру посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, як це передбачалось редакцією Закону України "Про статус суддів" із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI та відповідно до наказу голови Оржицького районного суду Полтавської області № 76 від 1 жовтня 2008 року ( а.с. 25).

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги грунтуються на вимогах законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

У спірному періоді умови матеріального та побутового забезпечення суддів регулювались положеннями Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року.

Згідно частини першої статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачено, що у абзаці другому частини четвертої слова "загальної суми щомісячного заробітку" замінити словами "посадового окладу", тобто цим Законом змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Водночас відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зазначену постанову доповнено пунктом 2-2 такого змісту: "Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків".

За правилами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що перевагу мають положення частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" над нормами постанов Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856-VI) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про статус суддів", крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 01 січня 2011 року, та частин першої-четвертої статті 44, які втрачають чинність з 01 січня 2012 року.

Таким чином, розмір надбавки за вислугу років позивачеві у спірному періоді мав розраховуватись у розмірі 20% від розміру суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Цієї правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у постанові від 27 листопада 2013 року № К-37783/10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 35687697) та Верховний Суд України в постанові від 17 червня 2014 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 39689366).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо порядку нарахування та виплати надбавки за вислугу років позивачу в 2011 році.

Неправильне обчислення позивачу надбавки за вислугу років упродовж 2011 року здійснило вплив на визначення похідних складових заробітної плати судді ОСОБА_1

Згідно з довідкою-розрахунком заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року (а.с. 8) розмір надбавки позивача за вислугу років вплинув на обчислення сум заробітної плати за час відрядження, заробітної плати за час відпустки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, надбавки за перебування на адміністративній посаді голови суду.

Таким чином, суд дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час відпустки, відрядження, матеріальні допомоги та додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за спірний період визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області при розрахунку надбавки позивача за вислугу років керувалось наказом голови Оржицького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2008 року № 76, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень та зобов'язаний неухильно дотримуватись вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, при виконанні покладених на нього функцій діяти на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте, судовим розглядом встановлено, що Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області допущено вчинення дій, які суперечать вимогам Закону України "Про статус суддів"( чинній на час спірних правовідносин), щодо нарахування позивачу надбавки за вислугу років та похідних від зазначеної надбавки складових заробітної плати судді в 2011 році.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо застосування до невиплачених сум заробітної плати позивача положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" .

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Таким чином, індексація є гарантією мінімізації втрат доходу у зв'язку з ростом індексу споживчих цін.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оскільки судом встановлено заниження заробітної плати позивача, у зв'язку з неправильним обчисленням суми надбавки за вислугу років упродовж спірного періоду, належні до виплати ОСОБА_1 суми заробітної плати підлягають індексації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Дія зазначених положень Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, і заробітна плата (грошове забезпечення).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що у 2011 році надбавка за перебування судді на адміністративній посаді голови суду не була передбачена, не відповідають положенням пункту 2 частини другої статті 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2016р. по справі № 816/1203/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2016 р.