Ухвала суду № 63334832, 06.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р.Справа № 820/1820/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016р. по справі № 820/1820/16

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві

про визнання дій незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

08 квітня 2016 року позивач, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо накладення штрафів на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з невиконанням виконавчого листа №820/17915/14 від 14.01.2015 року та скасувати 52 Постанови від 22.03.2016 року про накладення штрафу на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 680 грн. кожна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним станом на 17.03.2016 року вжиті всі можливі заходи щодо добровільного виконання рішення суду у справі №820/17915/14, однак 22.03.2016 року відповідачем винесено 52 постанови про накладення на фонд гарантування штрафу за невиконання вищевказаного судового рішення. На думку позивача, такі дії органу виконавчої служби є незаконними, оскільки постанови про накладення штрафу винесені фактично після вчинення у добровільному порядку Фондом гарантування необхідних дій на виконання судового рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року у задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій незаконними та скасування постанов - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14.11.2014 р. постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/17915/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ: 21708016) щодо невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7), ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_8), ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_9), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_10), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_11), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_12), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_13), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_14), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_15), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_16), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_17), ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_18), ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_19), ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_20), ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_21), ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_22), ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_23), ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_24), ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_25), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_26), ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_27), ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_28), ОСОБА_29 (ІПН НОМЕР_29), ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_30), ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_31), ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_32), ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_33), ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_34), ОСОБА_35 (ІПН НОМЕР_35), ОСОБА_36 (ІПН НОМЕР_36), ОСОБА_53 (ІПН НОМЕР_37), ОСОБА_37 (ІПН НОМЕР_38), ОСОБА_38 (ІПН НОМЕР_39), ОСОБА_39 (ІПН НОМЕР_40), ОСОБА_40 (ІПН НОМЕР_41), ОСОБА_41 (ІПН НОМЕР_42), ОСОБА_42 (ІПН НОМЕР_43), ОСОБА_43 (ІПН НОМЕР_44), ОСОБА_44 (ІПН НОМЕР_45), ОСОБА_45 (ІПН НОМЕР_46), ОСОБА_46 (ІПН НОМЕР_47), ОСОБА_47 (ІПН НОМЕР_48), ОСОБА_48 (ІПН НОМЕР_49), ОСОБА_49 (ІПН НОМЕР_50), ОСОБА_50 (ІПН НОМЕР_51), ОСОБА_51 (ІПН НОМЕР_52) належних їм коштів, розміщених за договорами банківського рахунку у ПАТ "Банк Золоті ворота", зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ: 21708016) вчинити дії щодо виплати грошових коштів у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7), ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_8), ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_9), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_10), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_11), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_12), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_13), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_14), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_15), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_16), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_17), ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_18), ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_19), ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_20), ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_21), ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_22), ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_23), ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_24), ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_25), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_26), ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_27), ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_28), ОСОБА_29 (ІПН НОМЕР_29), ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_30), ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_31), ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_32), ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_33), ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_34), ОСОБА_35 (ІПН НОМЕР_35), ОСОБА_36 (ІПН2561006528), ОСОБА_53 (ІПН НОМЕР_37), ОСОБА_37 (ІПН НОМЕР_38), ОСОБА_38 (ІПН НОМЕР_39), ОСОБА_39 (ІПН НОМЕР_40), ОСОБА_40 (ІПН НОМЕР_41), ОСОБА_41 (ІПН НОМЕР_42), ОСОБА_42 (ІПН НОМЕР_43), ОСОБА_43 (ІПН НОМЕР_44), ОСОБА_44 (ІПН НОМЕР_45), ОСОБА_45 (ІПН НОМЕР_46), ОСОБА_46 (ІПН НОМЕР_47), ОСОБА_47 (ІПН НОМЕР_48), ОСОБА_48 (ІПН НОМЕР_49), ОСОБА_49 (ІПН НОМЕР_50), ОСОБА_50 (ІПН НОМЕР_51), ОСОБА_51 (ІПН НОМЕР_52), розміщених за договорами банківського рахунку у ПАТ "Банк Золоті ворота".

Судове рішення набрало законної сили 24.12.2014 року, Харківським окружним адміністративним судом 14.01.2015 року видано 52 виконавчі листи у справі №820/17915/14.

У ході виконання судового рішення у справі №820/17915/14 державним виконавцем ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 22.03.2016 року винесено 52 постанови про накладення штрафу у виконавчих провадженнях, відкритих за виконавчими листами у справі №820/17915/14 від 14.01.2015 року, виданими Харківським окружним адміністративним судом.

Вищевказані постанови надіслано позивачу супровідними листами від 23.03.2016 року.

Оскаржувані постанови мотивовані тим, що державним виконавцем 30.12.2015 року направлено боржнику вимогу державного виконавця дв/4, боржником вимогу державного виконавця не виконано, про що складено акт державного виконавця від 22.03.2016 року.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на адресу ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві направлено листи «Про добровільне виконання рішення суду» вих.№№24-18327/16 - 24-18377/16 від 05.04.2016 року, в яких позивач просив скасувати постанови про накладення штрафу як помилково винесені та винести постанови про закінчення виконавчих проваджень у зв'язку з добровільним фактичним виконанням виконавчого листа №820/17915/14 від 14.01.2015 року.

Добровільне виконання виконавчого листа №820/17915/14 від 14.01.2015 року позивачем обґрунтовано тим, що 01.03.2016 р. Фонд гарантування отримав від уповноваженої особи лист № 328, згідно з яким остання на виконання розпорядження Фонду гарантування № 78-Р від 01.03.2016 р. та виконавчого листа по справі № 820/17915/14 повідомила про підготовку відповідного Переліку реєстру вкладників та надсилання його до Фонду гарантування в термін до 10.03.2016 р.; 17.03.2016 р. після надання уповноваженою особою змін до Переліку вкладників ПАТ «Банк «Золоті Ворота» Фондом гарантування вжиті заходи щодо виконання рішення суду - рішенням виконавчої дирекції № 344 затверджено Зміни та доповнення до загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк «Золоті Ворота», які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Статтею 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і згідно з ч.2 цієї статті здійснюється державними виконавцями. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч. 7 ст. 12 Закону № 606-XIV особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону № 606-XIV у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому , та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 .

Згідно положень ст. 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч. 1).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (ч. 2).

Отже, для прийняття рішення щодо застосування санкцій, передбачених ст. 89 цього Закону державний виконавець повинен встановити два факти: по-перше, що судове рішення не виконано, по-друге, що рішення суду не виконано без поважних на те причин.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено строк самостійного виконання боржником до 7 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. у справі №820/17915/14 зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо виплати грошових коштів у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

30.12.2015 року боржнику направлено вимогу державного виконавця дв/4 про виконання вищевказаної постанови.

Отже, позивачем порушено строки добровільного (самостійного) виконання судового рішення, окрім того, затвердження Змін та доповнень до загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк «Золоті Ворота», які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування не свідчать про виконання рішення суду у контексті вчинення боржником дій щодо виплати 52 фізичним особам грошових коштів у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до приписів ст. 84 Закону № 606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду (ч. 1).

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (ч. 2).

Статтею 2 КАС України визначено завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У контексті з положеннями частини 1 статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані постанови державного виконавця винесені на підставі вимог Закону України "Про виконавче провадження", обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року по справі № 820/1820/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016р. по справі № 820/1820/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2016 р.