Постанова № 63334756, 07.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 876/6916/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в :

Позивач - Калуська ОДПІ звернулася в суд з позовом до відповідача - ФОП ОСОБА_1, в якому просив стягнути в дохід бюджету податковий борг у розмірі 21733, 91 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року позов задоволено. Стягнено з рахунків у банках, що обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг з сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів, адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 21733, 91 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що штрафні санкції, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, були винесені 20 серпня 2014 року, 02 березня 2013 року та 08 травня 2015 року, тобто шестимісячний строк для звернення до суду минув відповідно 20 лютого 2015 року, 02 вересня 2015 року та 08 листопада 2015 року, а тому позовні вимоги про стягнення податкового боргу необхідно в силу вимог ст.100 КАС України залишити без розгляду. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача - ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Позивач (апелянт) у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову змінити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на податковому обліку у Калуській ОДПІ є платником податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з розрахунком податкової заборгованості податковий борг відповідача, який виник у період з 01 серпня 2013 року по 01 липня 2016 року, становить 21733,91 грн.

У структуру вказаного боргу входить заборгованість: у розмірі 4138,91 грн, що виникла в результаті несплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування; 170,00 грн. штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0008691702 від 20 серпня 2014 року; 340,00 грн. штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000482100 від 08 травня 2015 року, застосованих за неподання податкових декларацій акцизного податку з реалізації суб'єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів; 85,00 грн. штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням за №0000092200 від 02 березня 2015 року, застосованих за порушення законодавства про регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій; 17000 грн. штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000082200 від 02 березня 2015 року, застосованих за порушення законодавства про патентування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошові зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2012-2014 роки у сумі 4138,91 грн. та грошові зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 17595 грн., визначені вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими та у встановлені строки до бюджету не сплачені, а тому підлягають стягненню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 41 ПК України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи державної податкової служби.

П. 14.1.156 ст.14 ПК України передбачає, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

П.56.11 ст.56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Строки сплати податкового зобов'язання визначені ст.57 ПК України, відповідно до п.57.3. цієї статті у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження контролюючого органу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Кодексу).

На виконання вказаних положень ПК України, Калуська ОДПІ направила на адресу ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу №1172-23 від 18.06.2015 на суму 22093,35 грн., які відповідач отримав, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.8).

Вказана вимога залишена без виконання, податковий борг відповідача не погашено, з цього часу не переривався.

Матеріалами справи стверджується, що податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_1 зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2012-2014 роки у сумі 4138,91 грн. та грошові зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 17595 грн., визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0008691702 від 20 серпня 2014 року; №0000482100 від 08 травня 2015 року, №0000092200 від 02 березня 2015 року, №0000082200 від 02 березня 2015 року в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувались та не скасовані, доказів протилежного суду не представлено, як і не надано доказів про сплату заборгованості.

Таким чином, вказані податкові зобов'язання є узгодженими, а тому відповідно до вимог Податкового кодексу України підлягають стягненню.

Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач у справі зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки відповідач добровільно не погасив спірну суму податкового боргу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення такого в судовому порядку.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин приписи ст.99 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду у зв'язку з тим, що контролюючим органом порушено вимоги ст.102 ПК України, оскільки таке спростовується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, так як відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, а відповідно до положень ПК України момент виникнення податкового боргу пов'язується виключно із закінченням строків для сплати податкового зобов'язання визначеного платником податку самостійно або узгодженого податкового зобов'язання у випадку, коли таке зобов'язання не сплачене.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

П.95.3 ст. 95 ПК України передбачає, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачаться з матеріалів справи, Калуська ОДПІ у позовній заяві просила стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 21733, 91 грн., не конкретизуючи, що стягнення необхідно провести саме з рахунків відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючі органи мають лише відомості щодо тих рахунків, які взяті ними на облік, та не можуть гарантувати повноту та достовірність відомостей про банківські рахунки платників податків, тому що такі дані сформовані на підставі повідомлень про відкриття рахунків в установах банків самих платників податків та/або повідомлень установ банків, що надходили до податкових органів згідно чинного законодавства.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутня довідка про наявність у ФОП ОСОБА_1 відкритих поточних розрахункових рахунків, а тому стягнення податкового боргу у такий спосіб є передчасним.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254, 256 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі № 809/891/16 - змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул.Каракая,3/106, м.Калуш, Івано-Франківська область) податковий борг у розмірі 21733,91 грн. (двадцять одна тисяча сімсот тридцять три гривні дев'яносто одна копійка) в дохід Державного бюджету України».

У решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2016 року.