Постанова № 63334726, 07.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 876/7125/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Гінди О.М., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верболіз" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верболіз" до Львівської митниці ДФС про зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

01.04.2016 року ТзОВ «Верболіз» звернулось до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить зобов'язати Львівську митницю ДФС виконати всі дії для проведення розмитнення вантажного автомобіля MAN, модель 50.464 VFVK, серійний №WMAE77ZZZ2L028661, 2001 року випуску на підставі митної декларації від 19.02.2016 року, яка була подана як додаток до заяви від 19.02.2016 року і приналежних додатків до неї із збереженням статусу на базі умов згідно дати декларації, без стягнення акцизного збору.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач оскаржив дану постанову з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що нарахування акцизного податку суперечить діючому законодавству та міжнародним договорам.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, які підтримали апеляційну скаргу та просить її задоволити, представника відповідача, який просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час прийняття рішення діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, виходячи з наступного:

Відповідно з пп.14.1.113 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, до митних платежів належать податки, що відповідно до Податкового кодексу України або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому до митних платежів, відповідно до п.27 частини 1 статті 4 Митного кодексу, належать мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції)).

Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2016 року на адресу Львівської митниці ДФС надійшла заява від 19.02.2016 директора ТзОВ «Верболіз» гр. ОСОБА_1 Вюнше з проханням провести митне оформлення автомобіля в режимі імпорт відповідно до поданої митної декларації та у відповідності до угоди про асоціацію з Євросоюзом без сплати ввізного мита та акцизного податку.

Листом від 21.03.2016 №198/13-70-68/34 Львівська митниця ДФС повідомила про подання документів необхідних для митного оформлення декларації зі звільненням від сплати ввізного мита (не стосується акцизного податку).

Верховний Суд України вже висловлював правовий висновок про застосування норм матеріального права при вирішенні питання щодо обов'язку підприємств з іноземними інвестиціями зі сплати податків і зборів при передачі у володіння або (та) у користування автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи. Зокрема, у постанові цього суду від 18 вересня 2014 року (№ 21-317а14) вказано на те, що вимоги пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» від 07.12.2000 (Закон №2134-III) щодо сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, що був попередньо ввезений в Україну без сплати відповідних податків та зборів як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі такого автомобіля у володіння або (та) у користування.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України від 19 березня 1996 року №93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування» (далі - Закон № 93/96-ВР) майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Відповідно до частини п'ятої цієї статті якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Разом з тим, на час ввезення Товариством транспортних засобів на митну територію України діяли положення Закону України від 17 лютого 2000 року №1457-III «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» (далі - Закон №1457-III), який спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

Офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 Закону № 1457-III та частини першої статті 19 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон №1560-XII) надав Конституційний Суд України (Рішення від 29 січня 2002 року № 1-рп/2002), який дійшов таких висновків.

З дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону №1457-III спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону №1560-XII.

Положення частини першої статті 5 Закону №1457-III у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Таким чином, Закон №1457-III, який прийнятий пізніше, ніж Закон № 93/96-ВР, припинив пільги для підприємств з іноземними інвестиціями.

Водночас згідно з положенням пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2134-III автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.

Закон № 2134-III та Закон № 1457-III взаємопов'язані щодо припинення податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями, зокрема при ввезені в Україну автомобілів.

Згідно з положеннями статей 3, 11 Митного кодексу України (у редакції, що була чинна на час виникнення спірних відносин) безпосереднє здійснення митної справи, що, зокрема, включає митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням податків і зборів, покладається на митні органи України.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати податків і зборів при передачі у володіння або (та) у користування автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 29 січня 2002 року № 1-рп/2002, застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.

Колегія суддів вважає, що вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2134-ІІІ щодо сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, що був попередньо ввезений в Україну без сплати відповідних податків та зборів як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі такого автомобіля у володіння або (та) у користування.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з»ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає до скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, що узгоджується з положеннями п.3 ст.2 КАС України.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.1, 4 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верболіз" - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016р. - скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити.

Зобов'язати Львівську митницю ДФС провести розмитнення автомобіля MAN, модель 50.464 VFVK, серійний №WMAE77ZZZ2L028661, 2001 року випуску, відповідно до додатку документів до заяви ТзОВ «Верболіз» від 19.02.2016р., щодо розмитнення транспортного засобу, з врахуванням пільги щодо звільнення від сплати акцизного збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.М.Гінда

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 12.12.16р.