Ухвала суду № 63334358, 08.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2016 рокусправа № 804/4366/16 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Кругового О.О.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 804/4366/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» ОСОБА_2 (далі відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі відповідач-2), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ Банк «Контракт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу із сплатою процентів в кінці строку «Класичний Контракт» № 1222/2015 від 03.09.2015 року; зобовязати відповідача-1 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк «Контракт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором строкового банківського вкладу із сплатою процентів в кінці строку «Класичний Контракт» № 1222/2015 від 03.09.2015 року та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника ПАТ Банк «Контракт», який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором строкового банківського вкладу із сплатою процентів в кінці строку «Класичний Контракт» № 1222/2015 від 03.09.2015 року; зобовязати відповідача-2 включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ Банк «Контракт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором строкового банківського вкладу із сплатою процентів в кінці строку «Класичний Контракт» № 1222/2015 від 03.09.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року відмовлено у відкритті провадження по справі.

Позивач не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що справа повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства, виходячи з того, що відповідач по справі є субєктом владних повноважень. Апелянт вказував, що позивач не оскаржує питання ліквідації банку та не втручається у процедуру банкрутства банку, а предметом спору є дії субєкта владних повноважень щодо включення вкладника до реєстру осіб відносно повернення коштів банківського вкладу. До спірних правовідносин не застосовується Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позивач не є кредитором банку а є вкладником.

Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що банк ПАТ Банк «Контракт» перебуває у процедурі ліквідації, спори, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюються на юрисдикцію адміністративних судів. Спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Судом першої інстанції встановлено, та не заперечується позивачем, що 03.09.2015 року між ПАТ Банк «Контракт» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір строкового банківського вкладу із сплатою процентів в кінці строку «Класичний Контракт» № 1222/2015, сума вкладу 190000,00 грн. Термін повернення вкладу 05.10.2015 року. На виконання умов договору, 03.09.2015 року ОСОБА_1 перерахувала кошти в розмірі 190000,00 грн. до ПАТ Банк «Контракт» на розрахунковий рахунок № 2630600019889, що підтверджується копією квитанції.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 зверталась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» ОСОБА_2 з питанням щодо включення її до реєстру вкладників банку. Листом від 13.01.2016 року № 51/11-125 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» ОСОБА_2 повідомив позивача, що операції по її рахунку підпадають під ризиковані операції, інформацію щодо виплат коштів за її банківським вкладом не включено до реєстру вкладників.

Судом першої інстанції встановлено, та не заперечується позивачем, що постановою Правління Національного банку України від 06.10.2016 року № 671 «Про віднесення ПАТ Банк «Контракт» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 06.10.2015 року № 183 про запровадження з 07.10.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк «Контракт».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.12.2015 року № 876 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 10.12.2015 року № 220 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Контракт» та делегування повноважень ліквідатору банку».

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно ч. 5 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з п. 6, п. 17 ст. 2, ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є обєктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є субєктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд зобовязаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобовязаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Колегія суддів зазначає, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку та сам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є субєктами, що здійснюють владні управлінські повноваження. Здійснюють делеговані державною повноваження з питань ліквідації банку, мають передбачені законодавством інструменти та засоби впливу на субєктів банківської діяльності повязані з ліквідацією банків або відновленням їх платоспроможністю.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність. Однак спір у справі не відноситься до справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку, позивач по справі не кредитором банку. Більше того, варто вказати, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є пріоритетним при вирішенні спору щодо не включення особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає розгляд спорів повязаних з ліквідацією банків у судах господарської юрисдикції.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1, ст. 2 ГПК України - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Поміж тим, відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, повязаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4.1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Вимоги позивача щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не є майновими вимогами до банку, оскільки вклади з граничним розміром до 200 тисяч гривень виплачуються вкладникам безпосередньо з коштів Фонду, а не за рахунок майна банку.

Варто вказати, що зі змісту п. 7 статті 12 ГПК України, вбачається, що справу може бути віднесено до підвідомчості господарських судів лише у тому разі, якщо відповідачем у справі є саме банк-боржник стосовно якого здійснюється процедура банкрутства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1, п. 7 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - передана на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ст. 17 КАС України, спори фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами КАС України.

Пунктом 25 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», передбачено, що відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки предметом оскарження в позові є не включення позивача до переліку вкладників ПАТ Банк «Контракт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу із сплатою процентів в кінці строку, зобовязання включити позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування.

Отже, виходячи із аналізу норм законодавства та враховуючи положення КАС України, колегія суддів доходить висновку, що на спори, які звернені до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Суд першої інстанції невірно визначив підсудність спору, заявлений позов підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори щодо правовідносин, пов'язаних з оскарженням дій, бездіяльності, рішень субєктів владних повноважень, субєктів, що здійснюють владні або управлінські функції, яким є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноважені особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі); настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Отже, судом першої інстанції порушено право позивача на звернення до суду, жодних підстав передбачених ч. 1 ст. 109 КАС України для відмови у відкритті провадження по справі не має.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, ст.ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 804/4366/16 скасувати.

Справу № 804/4366/16 Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.О. Круговий