Постанова № 63334309, 12.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2016 року № 826/8256/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" доМіжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників проскасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з наступними позовними вимогами:

- скасувати податкову вимогу № 84-11 від 24.03.2014;

- зобов'язати внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі, що становить 4 731 199 грн. з податку на додану вартість;

- зобов'язати відповідача звільнити майно із податкової застави та виключити її з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано спірну податкову вимогу; зобов'язано відповідача внести зміни до картки особового рахунку ПАТ "Укртранснафта" шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі, що становить 4 731 199 грн. з податку на додану вартість; зобов'язано відповідача звільнити майно ПАТ "Укртанснафта", описане згідно акту опису майна № 12 від 15.05.2014 у податкову заставу, з-під податкової застави; зобов'язано відповідача вжити заходів, спрямованих на виключення обтяження рухомого майна ПАТ "Укртанснафта", описаного в податкову заставу актом опису майна № 12 від 15.05.2014, шляхом подання до реєстратора заяви про припинення такого обтяження; у решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 допущено заміну по даній справі відповідача - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2014 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 зазначено, що "Слід зазначити, що з метою встановлення наявності у позивача суми податкового боргу з податку на додану вартість, що визначена спірною податковою вимогою, необхідно дослідити суми узгоджених та безпосередньо сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість станом на момент звернення до суду з позовом (червень 2014 року), а не обмежитись лише судовими рішеннями про визнання правомірним податкового повідомлення-рішення № 882/23-4/0 від 10.08.2005 по справі № 2а-350/12/2670, в результаті чого встановити також правомірність застосування податкової застави на майно позивача.

Також, суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо належного способу захисту порушених прав позивача в разі задоволення позовних вимог про внесення змін до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі, що становить 4731199 грн. з податку на додану вартість, а також звільнення майна із податкової застави та виключення її з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна.

Крім того, апеляційний адміністративний суд, посилаючись на ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі позовних вимог, зобов'язуючи відповідача вжити заходів, спрямованих на виключення обтяження рухомого майна позивача, описаного в податкову заставу актом опису майна № 12 від 15.05.2014, з метою повного захисту порушеного права позивача, не врахував вимоги ч. 4 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, які забороняють суду апеляційної інстанції розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції".

За результатом автоматизованого розподілу судових справ для розгляду справи було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2016 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова вимога від 24.03.2014 №84-11 є протиправною, оскільки відповідач не виконав вимоги заяви позивача про зарахування переплати з частини чистого прибутку у рахунок сплати податкового боргу з податку на додану вартість. Крім того, наявність переплати з частини чистого прибутку підтверджується актом звірки від 11.03.2014 №1536-20 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2013 по справі №6/536 (К/9991/1732/11), а також постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 №826/10513/14.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, оскільки податкова вимога від 24.03.2014 №84-11 є анульованою, а податковий борг (недоїмка) позивача - погашені.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників було винесено податкову вимогу від 24.03.2014 №84-11, згідно якої станом на 24.03.2014 сума податкового боргу ПАТ "Укртранснафта" за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість становить 4 731 199,00 грн., крім того, позивача було попереджено, що, починаючи з 21.03.2014, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України; органом доходів і зборів буде здійснено опис майна у податкову заставу.

Зазначена податкова вимога отримана представником позивача 25.03.2014, що підтверджується копією корінця податкової вимоги, долученої до матеріалів справи (Т. 1, а.с. 76).

Крім того, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відповідно до статті 89 Податкового кодексу України було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 24.03.2014 №6390110128-10-25-17, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ПАТ "Укртранснафта" (Т. 1, а.с. 77).

На підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 24.03.2014 №6390110128-10-25-17 податковим керуючим Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Омельчук В.В. складено акт опису майна від 15.05.2014 №12, згідно якого описано майно ПАТ "Укртранснафта" (бензин та дизельне паливо) всього на загальну суму 25 350 862,48 грн. (Т. 1, а.с. 78).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19.05.2014 № 44244128 до Реєстру внесено запис про податкову заставу майна ПАТ "Укртранснафта" згідно з вищевказаним описом (Т. 1, а.с. 30).

Вважаючи податкову вимогу відповідача від 24.03.2014 № 84-11 незаконною, з огляду на те, що відповідачем не було враховано його заяву від 21.03.2014 про зарахування переплати з частини чистого прибутку у рахунок сплати податкового боргу з податку на додану вартість, позивач звернувся до адміністративного суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Як встановлює пункт 57.2 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, податкова вимога може бути сформована та надіслана (вручена) платнику податків виключно за наявності податкового боргу.

У серпні 2005 року відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.08.2005 року №882/23-4/0, яким позивачу встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 7 664 143,00 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.11.2005 року у справі №25/315, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 року у справі №22-а-10338, позов задоволено - визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2005 року №882/23-4/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2011 року у справі №К-22220/09 скасовано постанову Господарського суду міста Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 по справі №2а-350/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 по справі №2а-350/12/2670 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2012 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року в адміністративній справі №2а-350/12/2670 набрала законної сили від 28 січня 2014 року з моменту проголошення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду.

За таких підстав, якщо на підставі вказаного судового рішення у позивача збільшилася сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач зобов'язаний сплатити таку суму податкового зобов'язання у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Як вбачається з листа Міндоходів України від 28.05.2014 №9492/6/99-99-25-05-15, 07.02.2014 у позивача на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 виникла узгоджена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 664 143,00 грн., яка за рахунок переплати з податку на додану вартість у розмірі 2 932 944,00 грн. частково була погашена та станом на 20.03.2014 становила 4 731 199,00 грн. (Т. 1, а.с. 28-29).

Матеріалами справи підтверджується, що між ПАТ "Укртранснафта" та Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників було складено акт №1536-20 від 11.03.2014 звіряння розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 по коду класифікації бюджету 21010100, згідно якого у ПАТ "Укртранснафта" по платежу частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій наявна переплата (позитивне сальдо розрахунків з бюджетом) в розмірі 26 035 650,00 грн. (Т. 1, а.с. 37).

21.03.2014 Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників отримало від ПАТ "Укртранснафта" заяву від 21.03.2014 №1800/109/957 «Про зарахування переплати», в якій позивач, посилаючись на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 (тобто визнаючи податковий борг в сумі 7 664 143,00 грн.) та акт звірки №1536-20 від 11.03.2014 (щодо наявності переплати в сумі 26 035 650,00 грн.), просив відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України перерахувати переплату у сумі 7 664 143,00 грн. (код КБК 21010100) у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість (код КБК 14010100) (Т. 1, а.с. 36).

Водночас, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, залишивши вищенаведену заяву без розгляду, винесло податкову вимогу від 24.03.2014 №84-11, згідно якої станом на 24.03.2014 сума податкового боргу ПАТ "Укртранснафта" за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість становить 4 731 199,00 грн.

Позиція відповідача, з даного приводу, ґрунтується на тому, що сума помилково сплаченого платежу з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій наявна переплата (позитивне сальдо розрахунків з бюджетом) в розмірі 26 035 650,00 грн. була предметом розгляду іншої адміністративної справи №2а-3743/11/2670, яка станом на 23.06.2014 перебувала у провадженні Вищого адміністративного суду України (К/800/59197/13) (Т. 1, а.с. 92-97).

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013 по справі №2а-3743/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013, визнано протиправними дії Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків щодо неповернення помилково сплаченого 17.05.2007 до державного бюджету платежу з частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 26 035 650,0 грн. Стягнуто з Головного управління державної казначейської служби в м. Києві шляхом безспірного списання з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул.. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 31570412, п/р 26008056200439 в Столичній філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 380269) помилково сплачений платіж з частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 26 035 650,0 грн. (двадцять шість мільйонів тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2013 № К/800/59197/13 по справі №2а-3743/11/2670 відкрито касаційне провадження та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві шляхом безспірного списання з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» помилково сплаченого платежу з частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 26 035 650,00 грн. до закінчення касаційного перегляду справи.

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України визначено платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже в силу приписів вищенаведених норм, встановлено можливість погашення грошового зобов'язання, в тому числі і погашення податкового боргу за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів без визначення будь-яких застережень щодо випадків, за яких податковий орган може відмовитися від сплати платником податків грошового зобов'язання за рахунок наявної у нього переплати.

При цьому, не здійснення відповідачем такого заліку, при наявності відповідної переплати, порушує право позивача на розпорядження коштами.

В судовому засіданні 02.06.2016 представник відповідача надав суду скріншот, згідно якого вбачається, що податкова вимога від 24.03.2014 №84-11 стосовно суми податкового боргу ПАТ "Укртранснафта" в розмірі 5 689 459 є анульованою 25.11.2014.

Таким чином, оскільки на момент розгляду справи у суді податкова вимога від 24.03.2014 №84-11 є анульованою, то позовна вимога про її скасування не підлягає задоволенню.

Крім того, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на майбутнє, оскільки дії щодо внесення змін до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі, що становить 4 731 199 грн. з податку на додану вартість та звільнення майна із податкової застави та виключення її з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна (вжиття заходів) мають бути вчинені відповідачем враховуючи анулювання податкової вимоги від 24.03.2014 №84-11 та на підставі висновків суду в даній справі, а, відтак, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов