Ухвала суду № 63334306, 08.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2016 рокусправа № 804/15455/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді:Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року у справі №804/15455/15 за позовом:Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського» до: про:Дніпропетровської митниці ДФС визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

05.11.2015р. Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі ПАТ «ДМКД») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі Дніпропетровська митниця) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови. / а.с. 4-16/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2015р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №804/15455/15 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в межах укладеного ним з Открытым акционерным обществом «Стойленский горно-обогатительный комбинат», (продавець) зовнішньоекономічного контракту № 13-2342-12 від 20.12.2013 р. та специфікації № 18 від 15.04.2015 р. продавцем було здійснено поставку товару концентрат залізорудний агломераційний з вмістом FE2O3 66,3%, 66,4% в кількості 19700 метричних тон, на митну територію України, з метою здійснення митного оформлення товару позивачем (покупець за контрактом) було подано відповідачу митну декларації ВМД №110100000/2015/003211 від 05.05.2015р., у якій митна вартість задекларованого товару була визначена декларантом за основним методом - ціною контракту та додатків до нього, на рівні 1850 рублів РФ за одну метричну тону (1,856558 рублів РФ за 1 кг.) , для підтвердження заявленої митної вартості позивачем було надано митному органу: зовнішньоекономічний договір № 13-2342-12 від 20.12.2013 р. на постачання продукції, додаткові угоди до нього №1 від 11.02.2014р., №2 від 22.10.2014р., №3 від 24.12.2014р., №4 від 24.12.2014р., специфікацію № 18 від 15.04.2015р., рахунки-фактури (інвойс) від 20.04.2015р., 21.04.2015р., 22.04.2015р., 23.04.2015р., платіжні документи від 04.02.2015р., 13.02.2015р., але митний орган повідомив декларанта про те, що при візуальному контролі документів виявлено певні ознаки ризиковості операції та сформовано профіль ризику можливе заниження митної вартості товару та декларанту запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, але позивачем митному органу не було надано додаткові документи, і митним органом 05.05.2015р. прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого товару №110010000/2015/600343/1, яким митна вартість задекларованого позивачем товару була скоригована з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо митної вартості ідентичних товарів та митна вартість задекларованого позивачем товару визначена у розмірі 2,8498 рублів РФ за 1 кг., також митним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015р, позивач вважає такі рішення митного органу щодо коригування митної вартості задекларованого ним товару, шляхом прийняття відповідного рішення, та прийняття карти відмови у митному оформленні задекларованого позивачем товару, необґрунтованими та безпідставними, оскільки з метою здійснення митного оформлення цього товару позивачем надано митному органу усі наявні в нього документи стосовно зазначеної митної вартості ввезеного ним товару за ціною договору, який є основним методом визначення митної вартості, відповідач безпідставно керувався під час прийняття рішення про визначення митної вартості виключно інформацією щодо ідентичних товарів , надані позивачем документи не містять жодних розбіжностей щодо вартості ввезеного позивачем товару на митну територію України, тому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. у справі №804/15455/15 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015р та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015р. (суддя Турлакова Н.В.) /а.с. 171-176/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 184-181/, у якій з урахуванням письмових пояснень / а.с. 226/ посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було зясовано усі обставини, які мали значення для вирішення справи, та було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції від 31.03.2016р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 205-214/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи обєктивно та повно зясовано усі обставини справи, надано оцінку усім доказам, які були надані суду сторонами у справі під час її розгляду, та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив суд апеляційну скаргу митниці залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 31.03.2016р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні:

- представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 31.03.2016р. у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі;

-представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та додаткових поясненням, і просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 31.03.2016р. у даній справі залишити без змін;

перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що позивачем у даній справі (покупець) 20.12.2013р. було укладено зовнішньоекономічний контракт №13-2342-12 з компанією «Открытым акционерным обществом «Стойленский горно-обогатительный комбинат», (продавець) / а.с. 26-31/, в межах якого з урахуванням додаткових угод /а.с. 32-37/ та специфікації №18 від 15.04.2015р. / а.с. 38/ продавцем 05.05.2015р. на умовах поставки СРТ станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці, відповідно до правил Інкотермс 2000, було здійснено поставку товару концентрат залізорудний агломераційний з вмістом FE2O3 66,3%, 66,4% в кількості 19700 метричних тон, на митну територію України, з метою здійснення митного оформлення товару позивачем (покупець за контрактом) було подано відповідачу митну декларації ДМВ ВМД №110100000/2015/003211 від 05.05.2015р., у якій митна вартість задекларованого товару була визначена за основним методом - ціною контракту та додатків до нього, на рівні 1850 рублів РФ за одну метричну тону (1,856558 рублів РФ за 1 кг.) /а.с. 106-107/.

З метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості задекларованого товару ним було надано митному органу: - зовнішньоекономічний контракт № 13-2342-12 від 20.12.2013 р.; - додаткова угода № 1 від 11.02.2014 р.; - додаткова угода № 2 від 22.10.2014 р.; - додаткова угода № 3 від 24.12.2014 р.; - додаткова угода № 4 від 24.12.2014р.; - специфікація № 18 від 15.04.2015р.; - рахунок-фактура (інвойс) № НОМЕР_1 від 20.04.2015 р.;.- рахунок-фактура (інвойс) № НОМЕР_2 від 21.04.2015 р.; - рахунок-фактура (інвойс) № НОМЕР_3 від 22.04.2015 р.; - рахунок-фактура (інвойс) № НОМЕР_4 від 23.04.2015 р.; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 04.02.2015р.; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 13.02.2015р., а також транспортні документи, незважаючи на те, що відповідно до обраних у контракті умов поставки транспортна складова митної вартості товару входить до ціни товару визначеної умовами контракту, та документи які підтверджують та визначають якісні характеристики задекларованого товару, країну його походження та інше / а.с. 26-79/

Під час проведення перевірки митної вартості задекларованого позивачем товару митним органом при візуальному контролі документів виявлено певні ознаки ризиковості операції та сформовано профіль ризику можливе заниження митної вартості товару, та декларанту запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару про що його було письмово повідомлено та запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару, але декларант (позивач) у письмовій формі, відповідним листом, повідомив про неможливість наданні додаткових документів.

За результатами розгляду наданих позивачем з метою митного оформлення задекларованого за вищенаведеною ВМД товару відповідачем у справі було прийнято рішення про коригування митної вартості №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015р., якими у звязку з наявністю розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митну вартість задекларованого позивачем товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2-а за ціною договору щодо ідентичних товарів ( з урахуванням наявної у митного органу інформації МД №110010000/2015/020301 від 13.03.2015р. та №110010000/2015/020288 від 13.03.2015р.) до 2,8498 рублів РФ за 1 кг. /а.с. 21-23/, та у звязку з прийняттям цього рішення відповідачем також було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015р. /а.с. 18-20/.

У подальшому задекларований позивачем товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобовязання у відповідності до положень з ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України за митною декларацією № 110010000/2015/003213 /а.с.104-105/.

Крім цього, позивач, який не погодився з визначеною відповідачем митною вартістю задекларованого ним за №110100000/2015/003211 від 05.05.2015р. товару, звернувся до відповідача з листом щодо надання додаткових документів та для перегляду рішень про коригування митної вартості, але відповідач листом від 14.07.2016р. повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду прийнятих ним рішень про коригування митної вартості /а.с. 82-84/.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, з приводу визначення митної вартості товару, який возиться на митну території України, врегульовано нормами Митного кодексу України (в редакції Закону України №4495-VI від 13 березня 2012р.)

Так, відповідно до ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України , визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що

1. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, повязані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

3. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) письмово звертатися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу або сплатити митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, у разі відсутності у них на день митного оформлення достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, або у разі їх незгоди з митною вартістю, визначеною митним органом;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозвязок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

4. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

5. Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець повязані між собою.

6. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

7. Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

8. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

9. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

10. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

11. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.. 54 Митного кодексу України, якою регламентується порядок контролю правильності визначення митної вартості:

1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобовязаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати товари, що декларуються, у вільний обіг за умови забезпечення сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного контролю та митного оформлення;

5) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2) неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу);

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Статтею ст. 55 Митного кодексу України передбачено що:

1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа (за згодою) здійснює коригування заявленої митної вартості у строки, що не перевищують строків декларування товарів, встановлених цим Кодексом.

5. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів або неможливості надати затребувані митним органом додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митний орган випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині девятій цієї статті, не надає обґрунтування підстав, через які заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість не може бути визнана з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що за резервним методом митна вартість визначається :

1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобовязаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Крім цього з метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії картки відмови в прийнятті митної декларації № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015р. /а.с. 18-20/ та у рішенні про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015р. /а.с. 21-23/ митним органом (відповідачем у справі) здійснено порівняння митної вартості заявленої позивачем при розмитненні спірної партії товару з раніше оформленим аналогічним товаром, що отримано позивачем згідно специфікації №15 від 26.01.2015р. до контракту №13-2342-12 від 20.12.20134р. .

Відповідно до специфікації № 15 від 26.01.2015р. до контракту №13-2342-12 від 20.12.2013р. / а.с. 161/ продавець зобовязався поставити покупцю (позивачу у справі) товар в кількості - 100100 метричних тон за ціною 2 843,00 рублів РФ за одну метричну тону, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000), на дату підписання специфікації № 15 від 26.01.2015р. офіційний курс рубля РФ до долару США становив 63,3930 рублів РФ за один долар США, отже вартість партії товар у доларах США становить 44,85 долара США за 1 метричну тону (2843,00:63,3930 = 44,85 доларів США), що при офіційному курсі Національного банку України станом на 26.01.2015р. долару США до гривні ( 1 долар США= 15,81 грн.) вартість товару станом на 26.01.2015р. становила 709,08 грн. за одну метричну тону товару.

З наданої суду ксерокопії специфікації № 18 від 15.04.2015р. до контракту №13-2342-12 від 20.12.2013р. / а.с. 38/, відповідно до якої здійснювалось митне оформлення спірної партії товару, ціна товару за одну метричну тону, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці становила 1 850,00 рублів РФ, і при здійсненні перерахунку вартості товару, що визначена в рублях РФ в долари США, х застосуванням офіційного курсу валют станом на 15.04.2015р. вартість задекларованого товару становить 35,59 долара США за 1 метричну тону (1 850,00 : 51,9749 = 35,59 доларів США ), що в національній валюті України із застосуванням офіційного курсу Національного банку України станом на 15.04.2016р. (1 долар США=22,93 гривні) вартість 1 метричної тони задекларованого позивачем товару становить 816,08 грн. .

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття оскаржуваних рішень не звернув уваги на те, що незважаючи на зменшення вартості товару, що визначена в рублях РФ при порівнянні специфікації № 15 від 26.01.2015р. та специфікації № 18 від 15.04.2015р. до контракту №13-2342-12 від 20.12.2013р. вартість спірної партії товару при здійсненні її перерахунку в гривневий еквівалент зросла, що викликано зміною курсів валют.

Також позивачем надано митному органу та суду під час розгляду даної адміністративної справи висновок спеціаліста № ГО-2087 від 25.07.2015 р. / а.с. 81/, яким підтверджено митну вартість товару, яка була зазначена позивачем у ВМД №110100000/2015/003211 від 05.05.2015р..

Щодо посилань відповідача у якості обґрунтувань сумнівів щодо правильності визначення митної вартості задекларованого позивачем товару на відсутність в наданих декларантом інвойсах штампів та печаток прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ці посилання не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що з урахуванням визначених умовами контракту №13-2342-12 від 20.12.2013р. умов поставки товару поставки СРТ станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці, відповідно до правил Інкотермс 2000, ці документи не слідували разом з партією товару, а отримані декларантом від продавця поштою, що не суперечить умовам контракту та нормам законодавства, яке не передбачає обовязковість наявності на комерційних документах печаток та штампів прикордонних та митних служб, а товарно-транспорті документи, які супроводжували партію товару та були надані декларантом митному органу під час здійснення митного оформлення спірної партії товару, містять усі необхідні відмітки та штампи, які є обовязковими саме для таких документів.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи митного органу стосовно того, що розбіжності між інвойсами продавця є підставою для додаткового надання декларантом відомостей щодо транспортної складової митної вартості задекларованого товару, оскільки з урахуванням визначених контрактом №13-2342-12 від 20.12.2013р. умов поставки товару поставки СРТ станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці, відповідно до правил Інкотермс 2000, витрати на поставку товару до вказаного пункту призначення покладено на продавця, і як наслідок ці витрати включені у вартість товару, і відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України в такому випадку не передбачено необхідності надання транспортних (перевізних) документів, і повна вартість доставки товару на митну територію України (транспортна складова митної вартості задекларованого позивачем товару) була включена у заздалегідь визначену вартість товару за контрактом і здійснювалась постачальником, а тому деталі організації та вартість його транспортування не впливали на визначення декларантом митної вартості товару за основним методом (за ціною контракту угоди) .

Під час розгляду даної адміністративної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що зовнішньоекономічний контракт №13-2342-12 від 20.12.2013р. укладено позивачем з компанією «Открытым акционерным обществом «Стойленский горно-обогатительный комбинат», (продавець), яка є виробником, продавцем та постачальником задекларованого позивачем товару , всі визначені чинним законодавством документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару позивачем були надані митному органу, і останнім конкретних зауважень щодо основних документів, які визначають митну вартість товару не було зазначено, у прийнятому відповідачем рішенні про коригування митної вартості товарів, яке є предметом оскарження у даній справі, не наведено жодного підтвердження тому, що позивач при декларуванні митної вартості товару зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, та що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів як і не було зазначено причини, через які митним органом не був застосований кожний з методів визначення митної вартості, що передує методу, обраному митним органом для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару .

Отже вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи, дають можливість зробити висновок про відсутність наявності розбіжностей у документах, які були надані позивачем під час здійснення ним митного оформлення задекларованого за ВМД №110100000/2015/003211 від 05.05.2015р. товару концентрат залізорудний агломераційний з вмістом FE2O3 66,3%, 66,4% в кількості 19700 метричних тон, наявність яких перешкоджала б відповідачу визначити митну вартість товару на основним методом за ціною договору (контракту) та надавала б підстави для застосування для визначення митної вартості задекларованого товару другорядного методу визначення митної вартості методу 2-а за ціною ідентичних товарів, а тому колегія суддів вважає, що відповідач у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості субєкта владних повноважень, під час прийняття рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару та картки відмови у митному оформленні, які оскаржуються позивачем у справі, діяв не у межах повноважень та не у спосіб, який визначено чинним законодавством України, і суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність визнання протиправними та скасування таких рішень субєкта владних повноважень та обґрунтовано задовольнив заявлені позивачем позовні вимоги у цій частині.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи обєктивно, повно та всебічно зясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини та ухвалено у справі законне рішення, яким заявлені позивачем позовні вимоги задоволено, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, тому колегія суддів вважає необхідним постанову суду першої інстанції від 31.03.2016р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196,198,200,205,206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. у справі №804/15455/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено 12.12.2016р.

Головуючий:А.О. Коршун

Суддя:А.В. Суховаров

Суддя:Т.І. Ясенова