Постанова № 63334271, 09.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2016 року № 826/23817/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра Груп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києвіпровизнання рішення протиправним,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ультра Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 15.07.2015 р. № 12108/10/26-50-01 про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ «Ультра Груп» № 9145633019 від 13.06.2015 р. з податку на додану вартість за червень 2015 р. з додатком 1 від 13.07.2015 р. № 9145632999 та додатком 5 від 13.07.2015 р. № 9145632964;

2) вважати поданою податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Ультра Груп» за червень 2015 р. № 9145633019 з додатком 1 № 9145632999 та додатком 5 № 9145632964 в день їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві 13.07.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо неприйняття податкової звітності позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ультра Груп» було зареєстровано 27.03.2015 р. за адресою: 03069, м.Київ, м.Київ, пров. Червоноармійський, буд. 14-А, оф. 5.

З 06.05.2015 р. ТОВ «Ультра Груп» зареєстровано платником податку на додану вартість.

Між ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві та ТОВ «Ультра Груп» укладено договір № 260620151 про визнання електронних документів від 26.06.2015 р., предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

13.07.2015 р. позивачем було подано засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 р. з додатками 1 та 5, яка була прийнята та зареєстрована.

Листом від 15.07.2015 р. № 12108/10/26-50-15-01 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві повідомила ТОВ «Ультра Груп» про те, що декларація з податку на додану вартість за звітний податковий період - червень 2015 р. за № 9145633019 від 13.07.2015 р., додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за № 914632964 від 13.07.2015 р., додаток 1 за № 9145632999 від 13.07.2015 р. вважаються неподаними.

Підставою для неприйняття податкової звітності стало те, що в поданій податковій декларації позивачем не вірно зазначено місцезнаходження.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом його порушених прав та законних інтересів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Під обов`язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 жовтня 2014 р. за N 1267/26044 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, а також передбачає заповнення такого додаткового реквізиту як місцезнаходження (місце проживання) платника податків - рядок 6 «податкова адреса платника податків».

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для відмови у прийнятті звітних документів позивача стало те, що «не укладено та розірвано договір про визнання електронних документів».

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виданого станом на 13.07.2015 р., місцезнаходженням ТОВ «Ультра Груп» є: 03069, м.Київ, Голосіївський район, пров. Червоноармійський, буд. 14-А, офіс 5.

Як вбачається із поданої позивачем податкової декларації за червень 2015 р. № 9145633019 з додатком 1 № 9145632999 та додатком 5 № 9145632964 місцезнаходженням підприємства є: 03069, м.Київ, Голосіївський район, пров. Червоноармійський, буд. 14-А, офіс 5.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги те, що адреса зазначена позивачем в податковій декларації

Виходячи із норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги те, що судом не встановлено обставин, які в силу норм чинного законодавства є підставою для відмови у прийнятті податкової звітності ТОВ «Ультра Груп», суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо відмови в прийнятті поданої ТОВ «Ультра Груп» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 р. № 9145633019 з додатком 1 № 9145632999 та додатком 5 № 9145632964 є протиправними, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, задоволення судом позовних вимог про визнання дій ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо відмови в прийнятті поданою ТОВ «Ультра Груп» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 р. № 9145633019 з додатком 1 № 9145632999 та додатком 5 № 9145632964 протиправними означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника податків, а його розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних вважаються поданими у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку встановлення порушення прав позивача, суд повинен задовольнити позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатні докази, які свідчать, що відмова у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 р. здійсненна в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач довів обставини в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра Груп» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 15.07.2015 р. № 12108/10/26-50-01 про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ «Ультра Груп» № 9145633019 від 13.06.2015 р. з податку на додану вартість за червень 2015 р. з додатком 1 від 13.07.2015 р. № 9145632999 та додатком 5 від 13.07.2015 р. № 9145632964.

3. Вважати поданою податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Ультра Груп» за червень 2015 р. № 9145633019 з додатком 1 № 9145632999 та додатком 5 № 9145632964 в день їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві 13.07.2015 р.

4. Судові витрати в сумі 1 218,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра Груп» за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук