Постанова № 63334011, 08.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2016 року № 826/25137/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києвіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 04.08.2015 р. № 0002792204, № 0002802204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Проти позовних вимог заперечує згідно наявних в матеріалах справи письмових заперечень.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гера-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Секнет Дістрібьюшн» за період з 01.11.2014 по 31.01.2015 та ТОВ «Ікс-Маркет» за січень 2015 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Гера-Сервіс»:

1) пп. 14.1.228. п. 14.1. ст.14, п. 138.1, п. 138.2, п.138.8. ст.138, пп.139.1.1. та пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.п. 1 та 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами і доповненнями), пп. 2.5 п. 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, що призвело до заниження датку на прибуток на загальну суму 226 883,70 грн., в тому числі по періодах: - за 2014 рік у сумі 226 883,70 грн.

2) п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року №1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 302 792,75 грн., в тому числі по періодам: листопад 2014 року на суму 141 107,75 грн.; грудень 2014 року на суму 110 985,00 грн.; січень 2015 року на суму 50 700,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2015 р. № 304/26-57-22-04-10/30312927 та винесено податкові повідомлення-рішення:

1) від 04.08.2015 р. № 0002792204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 283 604,63 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 226 883,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 720,93 грн.;

2) від 04.08.2015 р. № 0002802204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 454 189,13 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 302 792,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151 396,38 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 16.10.2015 № 15679/10/26-15-10-08-16, яким податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 р. № 0002792204, № 0002802204 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.228. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витратами, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс» зареєстровано Головним управлінням юстиції у м.Києві. Взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві та зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

Між ТОВ «Секнет Дістрібьюшн» (постачальник) та ТОВ «Гера-Сервіс» (покупець) укладено договори постачання № 17/12 від 17.12.2013 р., № 21/01/2015 від 21.01.2015 р., предметом яких є поставка обладнання перелік якого зазначається у рахунках-фактурах постачальника.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано суду видаткові накладні № СКД-000346 від 12.11.2014 р., № СКД-000347 від 14.11.2014 р., № СКД-000357 від 26.11.2014 р., № СКД-000356 від 26.11.2014 р., № СКД-000373 від 19.12.2014 р., № СКД-000372 від 19.12.2014 р., № СКД-000375 від 22.12.2014 р., № СКД-000008 від 23.01.2015 р., що свідчать про передачу придбаного обладнання.

На підтвердження оплати за виконанні роботи позивачем надано суду податкові накладні: від 22.01.2015 р. № 8, від 18.12.2014 р. № 11, від 11.11.2014 р. № 6, від 19.12.2014 р. № 14, від 18.12.2014 р. № 12, від 25.11.2014 р. № 19, від 25.11.2014 р. № 20, від 13.11.2014 р. № 9; рахунки-фактури: № СКД-000008 від 22.01.2015 р., № СКД-000460 від 19.12.2014 р., № СКД-000457 від 18.12.2014 р., № СКД-000456 від 18.12.2014 р., № СКД-000434 від 25.11.2014 р., № СКД-000433 від 25.11.2014 р., № СКД-000422 від 13.11.2014 р., № СКД-000414 від 11.11.2014 р., а також банківські виписки та оборотно-сальдові відомості.

Для прискорення вирішення виробничих питань в інженерно - технічних підрозділах для вчасного оформлення необхідних документів, вчасного забезпечення необхідними комплектуючими матеріалами та обладнанням директором ТОВ «Гера-Сервіс» було винесено накази про закріплення автотранспорту за відповідними фахівцями товариства № 258 від 23.10.2012 р., № 253 від 30.08.2012 р., № 266 від 02.01.2013 р., № 280/1 від 05.07.2013 р.

Про наявність у власності автотранспорту свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, товарно-транспортні накладні.

На підтвердження реалізації придбаного товару позивачем надано суду договори на технічне обслуговування: № 1971 від 03.02.2014 р., № 1983 від 25.03.2014 р., № 1984 від 25.03.2014 р., № 1756 від 25.07.2012 р., № 1311 від 01.09.2008 р., № 1927 від 10.10.2013 р., № 1501 від 30.04.2010 р., № 1517 від 01.06.2010 р., № 1584/1 від 04.01.2011 р., № 1583/1 від 04.01.2011 р., акти надання послуг до вказаних договорів та видаткові накладні.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що ТОВ «Гера-Сервіс» до перевірки не надано будь-яких сертифікатів відповідності, паспортів якості, що підтверджує відповідність обладнання, що поставляється, вимогам міжнародних стандартів якості (ISO), європейським технічним стандартам та нормативам (ETSI), рекомендаціям ITU, а також стандартам та нормативам, що існують в країні виробництва для цього типу обладнання та, що свідчать про комплектність обладнання, що поставляється, цілком відповідає умовам договору та нормативно - технічній документації на обладнання, забезпечує стабільну нормативну і безперебійну роботу при дотриманні покупцем рекомендацій технічної документації постачальника.

Згідно з аналізом бази даних 1С «Податковий Блок», звітності з податку на додану вартість та Єдиного державного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання встановлено придбання ТОВ «Секнет Дістрібьюшн» одного виду товару (маркер текстовий MAXIMA, зелений, стрічка клеюча 12мм* 10м прозора, Economix Німеччина, олівці чорнографітні шестигранні з ластиком НВ, стікери 76X76 мм, 100 аркушів, неоновий жовтий. Economix Німеччина, файл-карманець А4+ 40мкм глянцевий 100шт. Economix Україна, стрічка клеюча 48мм*50м прозора, Economix Німеччина, олівці чорнографітні шестигранні з ластиком НВ). а продаж іншого (адаптер до вагів, замок з ключем для НРС 16, клавіатура псевдо сенсорна ТВ-1/, блок живлення 400 W, кабель RS232 CBA-R01-S07PAR, принтер чеків XP-T58NC LAN, блок живленйя для ХР-С260 Н, 24Vx2,5A (Power supply for XP-C260H), валик принтера/Platen Printer, шестерня середня. Датчик DLC-A-Н-6, друкуюча голівка KD2002-DF10C, накопичувач HDD Seagate 500GB, індикатор ADT6191, адаптор живлення 12 В 800 тА. опора вагів ТВ-М, клавіатура псевдосенсорна ТВ-1. декор панель передньої інд 15L).

Отже, виходячи з вищенаведеного відповідач дійшов висновку, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Гера-Сервіс» та ТОВ «Секнет Дістрібьюшн» мають ознаки безтоварності, оскільки ТОВ «Гера-Сервіс» не могло фактично постачати товар згідно з договорами постачання.

За результатами проведеної перевірки зроблено висновок, що операції, здійснені ТОВ «Секнет Дістрібьюшн», не мають реального товарного характеру, оскільки не було встановлено по ланцюгу постачання імпортера товару, що був в подальшому реалізований ТОВ «Гера-Сервіс».

Вирішуючи дану справу, суд виходить із того, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції та формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Між тим, матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не надано жодних доказів щодо придбання обладнання, яке в подальшому було реалізовано в його господарській діяльності, що ставить під сумнів реальність його придбання.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивачем не надано документів щодо якості придбаного обладнання, оскільки укладені договори не містять таких умов, а обов'язковість їх надання відповідачем не доведена.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.10.2015 р. № 826/10730/15 за позовом ТОВ «Гера-Сервіс» до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2015 р. № 0001242204, яке було винесено за результатами проведеної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Секнет Дістрібьюшн» за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р., оскільки приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судом не досліджувалося питання придбання обладнання позивачем з метою його подальшої реалізації.

Окрім того, з матеріалів справи не вбачається, що вчинені господарські операції вплинули на формування позивачем основних фондів.

Оцінюючі надані позивачем первинні документи, суд вважає їх недостатніми та такими, що не можуть бути достовірними та належними доказами для встановлення товарності господарських операцій.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Сукупність установлених судом фактичних даних зі спору свідчить про те, що позивачем оформлювалися операції з надання послуг лише з метою руху активів без їх реального отримання.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази придбання обладнання, яке, згідно наявних в матеріалах справи докакзів було в подальшому реалізовано іншим контрагентам, слід дійти висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, понесених витрат на придбання необхідного обладнання, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Під час розгляду справи позивачем не доведено реальне виконання спірних господарських операцій, реальна мета укладення договорів. При цьому наведений аналіз копій первинних документів, досліджених у судовому засіданні не дозволяє зробити висновок про реальність оформлених, відповідно до наданих документів господарських відносин.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 226 883,70 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 302 792,75 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2015 р. № 0002792204, № 0002802204, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс» відмовити.

.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук