Постанова № 63333956, 12.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2016 року № 826/26784/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 19.11.2015 №Ф0026841701, рішення про застосування штрафних санкцій від 10.12.2015 №0029601701, податкового повідомлення-рішення від 10.12.2015 №0029591701, визнання відсутності компетенції на проведення перевірки ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги від 19.11.2015 № Ф0026841701, визнання відсутності компетенції.

23.12.2015 до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка була прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документальна планова виїзна перевірка була проведена з перевищенням повноважень. Крім того, позивач стверджує, що оскаржувані рішення, прийняті на підставі вищенаведеної перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на хибних висновках відповідача щодо заниження позивачем оподаткованого (чистого) доходу шляхом включення до складу витрат комунальних платежів за оренду нежитлового приміщення, яке не знаходиться у власності позивача, так як дане нежитлове приміщення позивач використовує для здійснення своєї нотаріальної діяльності.

Позивач у судове засідання не прибув, подавши заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду судової справи був повідомлений належним чином, своєї позиції щодо позовних вимог суду не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було винесено наказ від 13.10.2015 №1892 про проведення планової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з тривалістю перевірки в 10 робочих днів з 22.10.2015; терміни проведення перевірки продовжувалися на 5 робочих днів, згідно наказу №1997 від 06.11.2015.

На підставі вказаного наказу було виписано повідомлення від 13.10.2015 №171/Б/17-225, яке разом з наказом 23.10.2015 було вручено позивачу.

В період з 23.10.2015 по 12.11.2015 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність (приватного нотаріуса) ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2015 №785/26-57-17-01/НОМЕР_1, яким встановлені наступні порушення:

- порушення порядку №481 від 16.09.2013- неналежне ведення книги обліку доходів і витрат (приватного нотаріуса) ОСОБА_1;

- пунктів 178.2, 178.3 статті 178, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 3299,19 грн., в т.ч. за 2012 рік - 823,73 грн., за 2013 рік - 1203,56 грн., за 2014 рік - 1271,90 грн.;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України;

- абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 189 678,06 грн., в т.ч. за 2012 рік - 59117,74 грн., за 2013 рік - 62976,54 грн., за 2014 рік - 67583,78 грн.

На підставі акта перевірки акт від 19.11.2015 №785/26-57-17-01/НОМЕР_1 відповідачем прийняті наступні рішення:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2015 №Ф0026841701, згідно якої станом на 19.11.2015 заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску становить 189678,06 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.12.2015 №0029601701, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 9483,90 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 10.12.2015 №0029591701, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4633,99 грн.

Позивач, не погоджуючись з проведеною перевіркою та вимогою про сплату боргу від 19.11.2015 №Ф0026841701, рішенням про застосування штрафних санкцій від 10.12.2015 №0029601701, податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2015 №0029591701, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулася з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску, зокрема, є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Обов'язки платника єдиного внеску визначені в частині другій статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно якої платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

Відтак, на позивача, як особу, які проводить нотаріальну діяльність, поширюються вищенаведені обов'язки, а саме: допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів мають право проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України

Отже, хоч в пункту 2 частини першої статті 13 Закону і не зазначено, що органи доходів і зборів мають право проводити перевірки осіб, які проводить нотаріальну діяльність, проте такі повноваження випливають із пункту 3 частини першої статті 14, частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з аналізу яких вбачається, що уповноваженим органом на проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску платниками єдиного внеску, до яких відноситься позивач, є саме орган доходів і зборів.

Таким чином, відповідач був наділений повноваженнями щодо проведення перевірки позивача з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а позовна вимога щодо відсутності компетенції на проведення такої перевірки є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки податкового органу (стор. 9-11 акта перевірки), зокрема, про завищення витрат та заниження оподаткованого (чистого) доходу, у зв'язку з включенням до складу витрат сплату комунальних послуг за нежитлове приміщення, яке не перебуває у власності позивача, а орендується ним, на суму 19406,98 грн., а саме: за 2012 рік - 4845,41 грн., за 2013 рік - 7079,85 грн., за 2014 рік - 7481,72 грн., що стало наслідком донарахування податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 3299,19 грн. Крім того, заниження оподаткованого (чистого) доходу призвело до заниження єдиного соціального внеску на суму 189678,06 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В силу статті 32 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 178.3 статті 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків (пункт 167.1 статті 167 Податкового кодексу України).

Згідно із абзацом 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини друга статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, доходи від якої оподатковуються за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

В свою чергу, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, тобто, базою нарахування єдиного внеску також є різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Позиція відповідача згідно із актом перевірки ґрунтується на наступному: «Самозайнята особа - приватний нотаріус згідно ОСОБА_1 здійснювала діяльність в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення орендується у ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2), згідно пп. 3.1 п.3 Договорів оренди нежитлового приміщення (№01 від 01.01.2012, №01 від 01.01.2013, №01 від 01.01.2014) щомісячна орендна плата за приміщення складає 7300,00 грн. Згідно пп. 1.1 п.1 Договорів оренди нежитлового приміщення №01 (від 01.01.2012, від 01.01.2013, від 01.01.2014) зазначено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату та вартість комунальних послуг та електроенергії. Первинними документами, які підтверджують понесені витрати на оплату оренди приміщення та комунальних платежів є квитанції прибуткових касових ордерів, наданих ФОП ОСОБА_3 за період 01.01.2012 по 31.12.2014, що наведені в додатку 3 до акту перевірки. Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо витрат приватного нотаріуса, затвердженої наказом ДФС України від 30.12.2013 №884, при визначенні сукупного чистого доходу приватних нотаріусів, крім витрат, перелічених у наказі ДПС України від 24.12.2012 N 1185, можуть також враховуватись витрати на комунальні витрати (електро-, газо-, тепло-, водопостачання) на утримання робочого місця приватного нотаріуса, у разі якщо це нежитлове приміщення є власністю приватного нотаріуса. Враховуючи вищевикладене, витрати на оплату комунальних послуг за нежитлове приміщення, яке орендується приватним нотаріусом не можуть бути зараховані до складу витрат.».

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, визначено, що з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України «Про нотаріат», а також наведено невичерпний орієнтовний перелік витрат, які можуть бути віднесені до витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу.

В Узагальнюючій податковій консультації щодо витрат приватного нотаріуса, затверджденої наказом ДФС України від 30.12.2013 №884 зазначено, що при визначенні сукупного чистого доходу приватних нотаріусів. крім витрат, перелічених у наказі ДПС України від 24.12.2012 N 1185, можуть також враховуватись витрати на: комунальні витрати (електро-, газо-, тепло-, водопостачання) на утримання робочого місця приватного нотаріуса, у разі якщо це нежитлове приміщення є власністю приватного нотаріуса.

Згідно із пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до статті 52 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Отже, вказана консультація має рекомендаційних характер, і наведений у ній перелік не є вичерпним, що свідчить про можливе віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності і інших витрат, якщо вони відповідають вимогам пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України.

З огляду на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у пункті 178.3 Податкового кодексу України, необхідно у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду міста Києва від 03.11.2015 №К/800/29541/15, ухвалі Вищого адміністративного суду міста Києва від 14.09.2016 К/800/36044/15, ухвалі Вищого адміністративного суду міста Києва від14.03.2016 № К/800/42681/15.

Як вбачається з акта перевірки, позивач здійснює нотаріальну діяльність в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, згідно договорів оренди №01 від 01.01.2012, №01 від 01.01.2013, №01 від 01.01.2014, орендодавець ФОП ОСОБА_3

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно пп. 1.1 п.1 Договорів оренди нежитлового приміщення №01 (від 01.01.2012, від 01.01.2013, від 01.01.2014) орендар сплачує орендодавцю орендну плату та вартість комунальних послуг та електроенергії.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з позицією позивача, що витрати пов'язані із сплатою комунальних послуг відносяться до витрат на утримання робочого місця приватного нотаріуса, яке орендується згідно договорів оренди №01 від 01.01.2012, №01 від 01.01.2013, №01 від 01.01.2014, відтак, є витратами необхідними для здійсненням нотаріальної діяльності, що, в свою чергу безпідставно, не враховано контролюючим органом під час проведення перевірки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства покладається обов'язок доказування, правомірності визначення ним суми чистого оподатковуваного доходу позивача протягом 2012-2014 років, на який нараховується, зокрема, податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи, що відповідач дійшов хибного висновку про заниження позивачем отриманого доходу протягом 2012-2014 років, то і висновок про наявність у позивача недоплати з податку на доходи фізичних осіб та по єдиному соціальному внеску і відповідного застосування штрафних санкцій є протиправним.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2015 №Ф0026841701.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.12.2015 № 0029601701.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.12.2015 №0029591701.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов