Постанова № 63333833, 05.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"05" грудня 2016 р. № 820/3367/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 08.06.2016 року № НОМЕР_1; визнати протиправною та скасувати вимогу Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2016 року № Ф-256; визнати протиправним та скасувати рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.06.2016 року.

У судовому засіданні представник позивача заявленийпозов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що формування валових витрат проведено у відповідності з вимогами ст.177 ПК України, вказані витрати підтверджують відповідними документами, а отже винесені за результатами перевірки рішення податкового органу є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог позивачеві відмовити у повному обсязі, з тих підстав, що під час проведення перевірки позивачем не доведено здійснення задекларованого виду діяльності, а отже понесені ним витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат. Завищення рівня валових витрат призвело до заниження розміру чистого доходу, внаслідок чого підприємцю збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та визначені штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу фізичної особи-підприємця та взятий на податковий облік у Центральній ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, основними видом діяльності позивача є обслуговування напоями (код КВЕД 56.30), роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.25), роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10), що підтверджується випискою з ЄДР, актом перевірки (а.с.8, 14 т.1).

У період з 25.04.2016 по 18.05.2016 року фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 16.01.2014 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування. Обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 16.01.2014 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.05.2016 року № 1846/20-30-13-04/НОМЕР_3 (а.с.12-22, т.1), яким зафіксовано порушення вимог пп.177.1 п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб, який було утримано з сукупного доходу за 2015 рік та ст.4,7,9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Порушення, встановлені під час проведення перевірки, стали підставою для винесення:

податкового - повідомлення рішення № НОМЕР_1, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на 65017.53 грн., в т.ч. основний платіж 52014.02 грн., та штрафні санкції 13003.51 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.06.2016 року № НОМЕР_2, яким позивачеві визначені штрафні санкції у розмірі 6847.31 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 року № Ф-256 у розмірі 68473.12 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із статтею 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, в т.ч. належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат ( п.177.4 ст.177 ПК України).

Витрати у розумінні ПК України ( у ред.. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Судовим розглядом встановлено та вказаний факт не заперечується сторонами по справі, що до витратної частини податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2014-2015 роки позивачем включено витрати, які повязані з орендою приміщення, орендою обладнання, охороною, обслуговуванням РРО, господарськими витратами, заробітною платою найманим працівникам у сумі, в т.ч. по декларації від 09.02.2016 року № НОМЕР_4 вартість документально підтверджених витрат складає 687066.16 грн.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що одним з видів діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, в тому числі обслуговування напоями( роздрібна торгівля алкогольними напоями, пивом, соками, їжею) за готівкові кошти кінцевому споживачеві через зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій з обовязковою видачею розрахункового документу.

В судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог відповідач послався на те, що при проведенні перевірки відповідачем не надано до перевірки чеків або даних контрольних стрічок, що містять інформацію про найменування про найменування, ціну товарів(послуг) та їх кількості за перевіряємий період, а отже не підтверджено здійснення задекларованого виду діяльності, повязаного з обслуговування напоями, та як наслідок не підтверджено формування валових витрат за рахунок витрат на оренду обладнання.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до положень ст.2, п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР розрахунковий документ-документ встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг. Субєкт господарювання, який здійснює господарські операції у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг, зобовязаний друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Із долученого до матеріалів справи документів: лист ЧФ «СТЦ-Исток» (сервисно-торгівельний центр) від 10.05.2016 року № 19 щодо неможливості роздрукувати з РРО «Марія-304Т» (заводський номер ТР1001002875) відомостей контрольної стрічки в електронній формі за певний період, листа ПАТ «Резонанс» від 06.05.2016 року № 93, встановлено, що внаслідок зміни ключів шифрування даних КСЕФ, з 21.01.2016 року неможливо роздрукувати відомості КСЕФ, які збережені на відповідному носії.

На адвокатський запит від 01.11.2016 року № 01/11 листом ДФС України від 11.11.2016 року № 11982/В/99-99-14-05-01-14 позивачеві надано диск щодо розрахункових документів, які надійшли до податкового органу від реєстратора розрахункових операцій «Марія-304Т» (заводський номер ТР1001002875), який зареєстрований за позивачем, за результатами вивчення якого судом встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 задекларованого виду господарської діяльності.

Також на підтвердження здійснення задекларованої діяльності позивачем надані суду копії договорів поставки продовольчих товарів, товарно-транспортні накладні, де остаточним місцем розвантаження вказана адреса кафе, чеки на придбання продуктів харчування, квитанції на оплату (а.с.226-250, т.1, а.с.1-3, 5-16, т.2)

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди обладнання від 03.05.2015 року № 1/, предметом якого є строкове платне користування обладнанням та меблями для облаштування кафе за адресою м.Харків, пр. Науки (Леніна), 12.

На підтвердження правомірності віднесення на валові витрати витрат з орендної плати позивачем надані акт приймання-передачі обладнання, акти здачі - прийняття наданих послуг з оренди обладнання відповідні квитанції про оплату (а.с.75-96, т.2).

Оскільки в судовому засіданні встановлено здійснення позивачем задекларованої господарської діяльності, то суд приходить до висновку, що витрати по оренді майна за вказаним договором правомірно віднесені до складу валових витрат, так як використання орендованого устаткування має безпосередній зв'язок з діяльністю підприємця позивача.

Із долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що у 2015 році позивач по договору оренди від 01.09.2015 року № 1-01/15 з ФОП ОСОБА_3 орендував нежитлове приміщення під кафе, за адресою м. Харків, пр. Науки (Леніна),12. Вказаним договором передбачено, що загальна площа приміщення, що орендується дорівнює 118.3 м2 та визначена орендна плата, вартість якої позивачем віднесена до валових витрат.

На підтвердження правомірності віднесення до валових витрат витрати на оренду приміщення для кафе позивачем надано акти здачі приймання наданих послуг та квитанції про оплату (а.с.63-74, т.2)

В судовому засіданні як на підставу неправомірності віднесення вартості орендної плати на валові витрати, податковий орган послався на те, що при проведенні перевірки на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності податковим органом встановлено, що станом на 12.08.2015 року ОСОБА_3 належить спільна частка ? нежитлових приміщень в підвальній частині у житловому будинку літ «Б» загальною площею 157.6 м2 за адресою м.Харків, пр.. Науки (Леніна), 12. На підставі чого, податковим органом зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_3 мав право надати в оренду позивачеві лише ? частини від площі 118,3 м2, на яку мав право власності, а отже, позивач мав право віднести до складу валових витрат суму орендної плати у розмірі 91105.00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. При цьому, ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму

Із долученого до матеріалів справи договору оренди нежилого приміщення від 28.08.2015 року, укладеного між ОСОБА_4 и ФОП ОСОБА_3 (а.с.4, т.2), встановлено, що згідно вказаного договору останнім отримано в оренду нежитлове приміщення площею 78.8 м2 за адресою м.Харків, пр.Науки (Леніна) 12. Вказаним договором передбачено право орендаря здавати приміщення в оренду (п.6.2 Договору), а отже суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму орендної плати за використання приміщення кафе площею 118,3 м2

Суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. В судове засідання податковим органом не надано доказів на підтвердження недійсності або встановлення нікчемності договору оренди

Враховуючи викладене вище, суд приходить к висновку, що кошти сплачені позивачем контрагентам в оплату за отримані послуги (оренда майна та обладнання), є пов'язаними з основною діяльністю позивача та підтверджуються документально.

Пунктом 176.2. ст.176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, в т.ч. зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-IV для платників єдиного внеску визначених у п.4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст.4 цього Закону розмір єдиного внеску визначається з суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оскільки судовим розглядом не встановлено неправомірність визначення чистого доходу позивача у періоді, що підлягав перевірці, у зв'язку з відсутністю порушень пунктів 177.1, 177.4 статті 177 ПК України, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для донарахування 68473.12 грн. єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і накладення штрафних санкцій у розмірі 6847,31 грн. також відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..94 КАС України

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення задоволено в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 08.06.2016 року № НОМЕР_1 (форма Р).

Скасувати вимогу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 року № Ф-256.

Скасувати рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0002471304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.06.2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 09 грудня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.