Постанова № 63333803, 08.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 р. № 820/880/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення відповідача ґрунтується на помилковому судженні субєкта владних повноважень, а тому підлягає скасуванню.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №247/20-34-17-01-07/НОМЕР_3 від 29.01.2016.

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 19206,88 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006741701 від 12.02.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19376,88 грн, у тому числі за основним платежем - 19206,88 грн, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн, а також податкове повіломлення-рішення №0006751701 від 12.02.2016, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4801,72 грн.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень послугував висновок контролюючого органу про порушення податкового законодавства, зроблений на підставі даних, отриманих від публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", про те, що позивач у 2012 році отримав дохід (додаткове благо) у вигляді суми боргу платника податків, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Судом встановлено, між позивачем (позичальник) та акціонерно-комерційним банком соціального розвиту "Укрсоцбанк" (кредитор) було укладено договір кредиту від 21.08.2008 №800/16/13-1/8-352.

Відповідно до розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором №800/16/13-1/8-352 від 21.08.2008 ОСОБА_1 погашено заборгованість за вказаним кредитним договором від 21.08.2008 №800/16/13-1/8-352.

Згідно з повідомлення ПАТ "Укрсоцбанк" від 28.12.2012 №20.1-17/96-17154, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.08.2008 №800/16/13-1/8-352 анульована та відсутня.

Відповідно до пп.14.1.54 Податкового кодексу України доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. "д" пп.164.2.17 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

За визначенням пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Таким чином, з урахуванням наведених положень податкового законодавства, судом встановлено, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі, у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником такої суми.

Між тим, до доходів взагалі, та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Отже, із суми прощеної (анульованої) заборгованості за кредитним договором доходом ОСОБА_1 може вважатися лише та сума, яка фактично була надана йому банком у вигляді кредиту, тобто тіло кредиту, а штрафні санкції за неналежне виконання умов договору у вигляді пені, які нараховані банком відповідно до умов договору, та анульовані за його рішенням, не можуть вважатися доходом платника податків, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до інформації, наданої публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" ОСОБА_1 анульовано заборгованість тільки за нарахованими процентами за договором від 21.08.2008 №800/16/13-1/8-352 у розмірі 114243,95 грн.

Суд зазначає, що вказана сума не є доходом, отриманим як додаткове благо.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Отже, з урахуванням наведе6ного, суд дійшов висновку, що пеня, яка була нарахована боржнику (позивачу) внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання за кредитним договором, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. До того ж, не є доходом, отриманим позивачем як додаткове благо, оскільки на відміну від суми кредиту, що надається безпосередньо позичальнику, неустойка (в тому числі у вигляді пені) ним не отримується, та вказана сума стягується на розсуд самого банку.

Аналогічні правові висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016р. №К/800/46868/15, №К/800/53784/15, від 01.03.2016р. №К/800/5293/15, від 08.12.2015р. №К/800/36455/15.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими посилання органу доходів і зборів на положення абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України як на безумовну підставу для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказана норма повинна застосовуватись в кореспонденції з положеннями ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України і не може їм суперечити.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав викладених вище.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 12.02.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (61112, м. Харків, Салтівське шосе, 145, кв. 108, рнокпп НОМЕР_3) сплачену суму судового збору в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 41, код ЄДРПОУ 39893720).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников