Постанова № 63333516, 28.11.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/248/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.

суддів: Борзаниці С.В., Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання Олійник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання частково протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання частково протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі.

В подальшому позивач декілька разів уточнювала свої позовні вимоги. Відповідно до уточненого позову від 21.09.2016 ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати накази:

- Міністерства внутрішніх справ України від 11.06.2015 №1102 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області;

- ГУ МВС України в Луганській області від 22.06.2015 №206 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області з 11.06.2015 на підставі п.75 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- ГУ МВС України у Луганській області від 30.06.2015 №233 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області з 11.06.2015, переведенням до нового місця роботи з 22.06.2015;

- Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №2388 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з ОВС за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області або на аналогічній посаді з 11.06.2015;

- зобовязати ГУ МВС України у Луганській області внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1 щодо її звільнення.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького міського відділу ГУ МВС України у Луганській області.

Відповідно до витягу з наказу МВС України №1102 о/с від 11.06.2015 ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького міського відділу ГУ МВС України у Луганській області та згідно з указом Президента України від 23.04.2015 №237/2015 та п.75 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ - прикомандировано до Луганської обласної військово-державної адміністрації із залишенням у кадрах МВС України. Але позивачу лише на початку березня 2016 року їй стало відомо про звільнення її з посади. З 06.11.2015 ОСОБА_1 було звільнено з ОВС за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення, на підстав наказу МВС України від 06.11.2015 №2388 о/с.

Позивач вважає, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача з займаної посади, визначену КЗпП України, а також вважає, що звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено п.47 Положення №114 та п.1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2015 №181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі. Проте позивач вказав у позові, що її звільненню не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби не було запропоновано.

У судове засідання позивач та її представник не прибули надали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідачів МВС України та Головного управління МВС України у Луганській області надали суду письмові заперечення на первинну позовну заяву (а.с.39, 90-91, 104-105) та в письмових запереченнях на уточнену позовну заяву (а.с.152-153) зазначили, що позивач була прикомандирована до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації та звільнена з посади, що займала в ГУМВС, із залишенням в кадрах МВС України на підставі її рапорту від 27.05.2015 за наказом МВС України від 11.06.2015 №1102 та прийнятого на його реалізацію наказу ГУ МВС України у Луганській області від 22.06.2015 №206 о/с - з 11.06.2015. У подальшому наказом ГУМВСУ від 30.06.2015 №223 о/с, були внесені відповідні зміни до пункту наказу ГУМВСУ від 22.06.2015 №206 о/с, що стосувалися зміни дати реалізації наказу та переведення позивача до нового місця проходження служби, а саме з 22.06.2015. Тобто за вказаними наказами позивач не звільнялася зі служби. Також зазначили, що у звязку з ліквідацією територіальних органів МВС України за постановою КМУ від 16.09.2015 №730 проводилося скорочення всіх штатних посад в ГУМВС України в Луганській області за наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання». Тому з 06.11.2015 позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (через скорочення штатів) - за наказом МВС України від 06.11.2015 №2388 о/с. Вважають всі накази законними, позовні вимоги необґрунтованими.

Суд розглядає справу в порядку ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 28 листопада 2016 року вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування наказів: Міністерства внутрішніх справ України від 11.06.2015 №1102 о/с; Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 22.06.2015 №206 о/с та від 30.06.2015 №233 о/с залишені без розгляду у звязку з пропущенням позивачем строку звернення до суду щодо оскарження цих наказів.

Також відповідно до вказаної ухвали судом встановлено, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з вимогами щодо оскарження наказу МВС України про звільнення її зі служби від 06.11.2015 №2388 о/с, поновлення на службі та зобовязання внести виправлення в її трудову книжку щодо її звільнення.

Тому справа розглядається лише в межах позовних вимог, строк звернення з якими позивачем не пропущено.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами наступні обставини у справі.

27 травня 2015 року позивач - старший оперуповноважений сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області капітан міліції ОСОБА_1 подала рапорт на імя міністра МВС України ОСОБА_2 та просила прикомандирувати її до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ (а.с.42).

27 травня 2015 року на адресу начальника ГУ МВС України у Луганської області ОСОБА_3 надійшов лист від 27.05.2015 №1/13-1623 від Луганської обласної військово-цивільної адміністрації з вимогами про відрядження для заміщення у встановленому порядку посади головного спеціаліста відділу взаємодій з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату облдержадміністрації ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області, із залишенням на службі в правоохоронному органі буз виключення із списків особового складу (а.с.44).

02 червня 2015 року ГУ МВС України у Луганській області на імя міністра внутрішніх справ ОСОБА_2 направлено подання про прикомандирування капітана міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького МВ ГУ МВС України у Луганській області до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ (а.с.40, 41).

За наказом МВС України від 11.06.2015 №1102 о/с відповідно до Указу Президента України від 23 квітня 2015 року №237/2015 та п.75 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітан міліції ОСОБА_1 була прикомандирована до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації із залишенням у кадрах МВС України зі звільненням її з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького МВ ГУ МВС України у Луганській області (а.с.46).

На виконання даного наказу ГУ МВС України у Луганській області видало наказ від 22.06.2015 №206 о/с, відповідно до якого капітана міліції ОСОБА_1 прикомандировано до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації із залишенням у кадрах МВС України зі звільненням її з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького МВ ГУ МВС України у Луганській області, з 11.06.2015 (а.с.47).

Наказом від 30.06.2015 №223 о/с Головного управління МВС України у Луганській області внесено часткову заміну в наказ ГУМВСУ від 22.06.2015 №206 о/с, а саме змінено дату переведення капітана міліції ОСОБА_1 до нового місця роботи з 22.06.2015 (а.с.48).

Таким чином, вказані рішення відповідачів прийняті на підставі рапорту позивача, листа ЛОВЦА, подання ГУМВС України в Луганській області, з посиланням на норми Указу Президента України від 23 квітня 2015 року №237/2015 та п.75 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Лист голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації на імя міністра внутрішніх справ ОСОБА_2 від 02.12.2015 № 1/10-4601 свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично виконувала свої посадові обовязки як прикомандирований співробітник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації та протягом цього періоду не займала певних посад в ГУМВС України в Луганській області. Позивачу як виконавцю цього запиту були відомі ці обставини (а.с.151 зворотній бік).

Згідно з витягом з наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №2388 о/с «По особовому складу» капітана міліції ОСОБА_1, прикомандировану до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, згідно з п.п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з 06.11.2015 в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с.134).

Тобто позивача за цим наказом звільнено з публічної служби. Для встановлення статусу позивача на час звільнення зі служби суд керується такими нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 4, 5,6 ст.3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» від 3 лютого 2015 року № 141-VIII (Закон №141-VIII) військово-цивільні адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали з Антитерористичним центром при Службі безпеки України трудовий договір.

У разі набуття районною, обласною державною адміністрацією статусу відповідної районної, обласної військово-цивільної адміністрації посади державних службовців у таких адміністраціях можуть заміщатися військовослужбовцями військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та забезпечення її безпеки із залишенням на військовій службі, службі у правоохоронних органах без виключення із списків особового складу, а також за рішенням керівника районної, обласної військово-цивільної адміністрації на посади державних службовців у такій адміністрації можуть призначатися інші особи, які мають спеціальні знання та досвід, без конкурсного відбору.

Перелік посад у військово-цивільних адміністраціях населених пунктів, на які призначаються особи з числа військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, а також перелік посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів у районній, обласній військово-цивільній адміністрації, затверджуються Президентом України за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Відповідно до Указу Президента України від 23 квітня 2015 року №237/2015 «Про деякі питання військово-цивільних адміністрацій» затверджено Перелік посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями військових формувань, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів у районній, обласній військово-цивільній адміністрації, до якого також належить посада головного спеціаліста управління (відділу, сектору), до відання якого віднесені питання взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, надзвичайних ситуацій, цивільного захисту, мобілізаційної роботи обласної військово-цивільної адміністрації. Відповідно до Примітки, що містить цей Перелік, військовослужбовці з військовими званнями, особи рядового і начальницького складу зі спеціальними званнями відряджаються до військово-цивільних адміністрацій із залишенням відповідно на військовій службі у військовому формуванні, службі в правоохоронному органі без виключення зі списків особового складу.

Таким чином, відповідно до вимог п.5 Закону №141-VIII та Указу №237/2015 посада в Луганській військово-цивільній адміністрації, яку було запропоновано позивачу передбачає можливість заміщення її в тому числі особами начальницького складу МВС, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та забезпечення її безпеки із залишенням на військовій службі, службі у правоохоронних органах без виключення із списків особового складу.

Розглядаючи справу по суті, суд застосовує норми матеріального права, що були чинні на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 1,4, 6,7 ст.7 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України. Загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України затверджує Верховна Рада України. Структуру міліції затверджує Міністр внутрішніх справ України. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України.

Законом України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» від 10 січня 2002 року N 2925-III затверджено загальну структуру Міністерства внутрішніх справ України, до якої входять як саме Міністерство внутрішніх справ України - центральний орган управління; та і інші органи: головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти; підрозділи судової міліції; підрозділи місцевої міліції; головний орган військового управління, оперативно-територіальні обєднання, зєднання, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади, що не входять до складу оперативно-територіальних обєднань Національної гвардії України; навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення. На сьогоднішній день вказаний Закон є чинним, поточна редакція від 10.04.2015.

Відповідно до ч.10 ст.18 Закону «Про міліцію» працівникам міліції забороняється займатися будь-якими видами іншої оплачуваної (крім викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) та підприємницької діяльності, а також організовувати страйки або брати в них участь.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.18 Закону «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до міліції, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки встановлені Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР від 29.11.1991 №114 (далі Положення №114).

Згідно з п.72 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які померли, загинули, пропали безвісті, а також позбавлені спеціального звання, виключаються з кадрів Міністерства внутрішніх справ у порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ.

З зазначених норм законодавства є наявним висновок про те, що перебування у кадрах МВС України є своєрідним обліком осіб, за якими зберігаються спеціальні звання. З кадрів МВС особа може бути виключеною за вказаних підстав, в тому числі у разі позбавлення спеціального звання, однак, не може бути звільненою.

До особового ж складу міліції законодавство відносило осіб, які мають спеціальні звання міліції і проходять державну службу в підрозділах міліції, тобто займають штатні посади в її органах відповідно до пунктів 39-46 Положення №114.

Розділом VIII Положення №114 передбачено особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу.

Так, згідно з п.75 Положення №114 особи начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ.

Пункти 76 - 78 Положення №114 визначають, що особи начальницького складу органів внутрішніх справ, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, проходять службу в порядку, встановленому цим Положенням; їх призначення на посади та їх переміщення провадяться керівниками відповідних міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій за погодженням з Міністерством внутрішніх справ або його органами, переміщення цих осіб провадиться в межах посад у системі цього міністерства і відомства, що підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ; ці особи користуються правами і пільгами, встановленими для осіб начальницького складу, які проходять службу в органах внутрішніх справ; усі види належного забезпечення видаються їм за рахунок коштів міністерств і відомств, в яких вони працюють.

Відповідно до п.82 Положення №114 особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій (включаючи осіб, прирівнюваних до них), звільняються зі служби за підставами і в порядку, що передбачені пунктами 62-74 цього Положення. Звільнення зазначених осіб провадиться за поданням відповідних міністерств, відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій.

Згідно з п.1.17 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відрядженим до органів державної влади, на підприємства, в установи, організації, прикомандированим до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування або сформованих ними органів із залишенням на службі, а також які направлені для проходження служби в інші правоохоронні органи, якщо вони до дня відрядження (прикомандирування, направлення) не отримали грошове забезпечення за поточний місяць, виплата належного грошового забезпечення здійснюється до дня виключення зі списків особового складу у зв'язку з відрядженням (прикомандируванням, направленням) включно з урахуванням часу, необхідного для проїзду до нового місця служби. Грошове забезпечення (заробітна плата) цим особам виплачується за місцем відрядження, служби (прикомандирування) у порядку та розмірах, визначених законодавством.

Відповідно до п.1 постанови КМУ від 26.11.2003 №1831 «Деякі питання відрядження осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та податкової міліції до органів виконавчої влади, інших цивільних установ» встановлено, що відрядження за згодою осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та податкової міліції (відряджені особи) до органів виконавчої влади, інших цивільних установ (цивільні установи) для виконання робіт, пов'язаних із забезпеченням правоохоронної діяльності, на посадах, перелік яких затверджено актом Кабінету Міністрів України, здійснюється за наказами Міністра внутрішніх справ, Голови Державної пенітенціарної служби або Голови Державної податкової адміністрації. На період виконання робіт, пов'язаних із забезпеченням правоохоронної діяльності, відряджені особи залишаються у кадрах Міністерства внутрішніх справ, Державної пенітенціарної служби, Державної податкової адміністрації. Звільнення з посад відряджених осіб здійснюється за погодженням з Міністром внутрішніх справ, Головою Державної пенітенціарної служби або Головою Державної податкової адміністрації керівниками цивільних установ з наступним направленням відряджених осіб у розпорядження Міністерства внутрішніх справ, Державної пенітенціарної служби або Державної податкової адміністрації.

Судом встановлено, що відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу 1 Положення №114 позивач як капітан міліції відноситься до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ. На час прийняття оскарженого наказу про звільнення її за скороченням штату позивач на підставі зазначених вище наказів від 11.06.2015 №1102 о/с; від 22.06.2015 №206 о/с та від 30.06.2015 №233 о/с була звільнена з посади в органі міліції (тобто звільнена з особового складу органу міліції), як прикомандирована особа призначена на посаду в ЛОВЦА та залишена в кадрах МВС.

Вказані накази не визнані судом протиправними або нечинними, отже, є належними доказами статусу позивача на час звільнення.

Щодо законності оскарженого наказу про звільнення позивача за скороченням штатів в запас Збройних Сил від 06.11.2015 №2388 є наявними такі висновки суду.

В тексті наказу про звільнення позивача зі служби в запас Збройних Сил від 06.11.2015 №2388, що приймався міністром внутрішніх справ України, зазначено як його підставу пункти 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та пункт 64 «г» (через скорочення штатів) Положення №114.

Пункт 10 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» передбачає такі положення: працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів; указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Відповідно до підпункту г) пункту 64 особи середнього начальницького складу (до якого відносилась і позивач як капітан міліції за спеціальним званням згідно з п.2 Положення №114) звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що наказ про звільнення позивача зі служби приймався у звязку з відмовою її від проходження служби в поліції та або не прийняття її на службу в поліцію та не можливістю подальшого використання позивача на службі. Однак відповідач МВС України не довів наявності жодної з цих обставин стосовно позивача та не надав відповідних доказів на підтвердження відмови позивача від проходження служби в поліції, її не прийняття на службу в поліцію, а також не можливості подальшого використання позивача на службі.

Посилання відповідача на той факт, що позивача було своєчасно попереджено про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів в силу пункту 8 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», є хибним, оскільки це попередження не стосується позивача, яка не займала жодної штатної посади в органах МВС, отже її звільнення через скорочення штатів цих органів апріорі не можливе, як не можливе і звільнення із кадрів МВС (лише відрахування за наявності підстав).

Тому посилання відповідача на наказ МВС України від 06.11.2015 №1388, на підставі якого були скорочені всі штатні посади ГУМВС України в Луганській області та в інших установах, підприємствах, органах та підрозділах згідно з Переліком (а.с. 157), також не доводять наявності підстав для звільнення позивача за оскарженим наказом, оскільки вона не проходила службу в цих органах, хоча і залишалася в кадрах МВС України. Крім того, як вбачається з вказаного наказу від 06.11.2015 №1388, не всі органи внутрішніх справ були ліквідовані на час звільнення позивача. Отже перед звільненням позивача на підставі п.64 «г» Положення №114 має бути проведена процедура атестації працівника, як це передбачено п.47 Положення №114 та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування особового складу ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2015 №181 для встановлення можливості подальшого використання позивача на службі.

З урахуванням встановленого судом статусу позивача на день її звільнення зі служби, а саме: особи прикомандированої до органу обласної військово-цивільної адміністрації, її звільнення мало відбуватися з особливостями, що передбачені абзацом 2 пункту 82 Положення №114 - за поданням органу, в якому вона проходила службу, з тієї посади, яку вона займає.

Лист голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації на адресу та імя міністра внутрішніх справ ОСОБА_2 від 02.12.2015 № 1/10-4601 (а.с.151 зворотній бік) та письмові заперечення відповідачів у справі свідчить про те, що а ні ЛОВЦА, а ні прикомандировані працівники, в тому числі і позивач не були завчасно попереджені а ні про їх звільнення зі служби, а ні про порядок їх переходу до служби в поліцію. Отже позивача за наказом від 06.11.2015 №2388 звільнено без подання ЛОВЦА в порушення вимог, що передбачені абзацом 2 пункту 82 Положення №114.

Таким чином, за встановлених судом обставин, наказ МВС України про звільнення позивача зі служби від 06.11.2015 №2388 є протиправним, таким, що порушив права позивача на продовження служби в кадрах МВС, в тому числі права наступного направлення відряджених осіб у розпорядження Міністерства внутрішніх справ в разі звільнення позивача з займаної в ЛОВЦА посади, що передбачено п.1 постанови КМУ від 26.11.2003 №1831 для вирішення питання щодо подальшого проходження служби.

Отже, оскаржений наказ від 06.11.2015 №2388 о/с є протиправним та підлягає скасуванню.

Для поновлення порушених прав позивача її слід поновити на службі з залишенням в кадрах МВС з наступного дня після дня звільнення, а саме з 07.11.2015.

Тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про поновлення її на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Сєвєродонецького міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області або на аналогічній посаді з 11.06.2015 та зобовязання ГУ МВС України у Луганській області внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1 щодо її звільнення, вони є необґрунтованими, оскільки на час звільнення позивач не проходила службу в штаті ГУ МВС України у Луганській області, звільнення позивача зі служби відбувалося на підставі наказу МВС України, отже позивач не довела суду підстав для поновлення її на вказаній посаді з зазначеної дати та обовязку саме ГУ МВС України у Луганській області вносити виправлення до її трудової книжки щодо скасування наказу про її звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її позовні вимоги та заперечення.

Тому в задоволенні вимог позивача до ГУ МВС України у Луганській області слід відмовити за необґрунтованістю.

Таким чином, судом достовірно встановлено безпідставність та незаконність оскарженого наказу від 06.11.2015 №2388 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача за скороченням штату в запас Збройних Сил, у звязку з чим були порушені її права на продовження служби з залишенням в кадрах МВС.

Керуючись ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобовязати відповідача розглянути питання про подальше проходження служби позивачем в органах МВС відповідно до вимог частини 5 ст.3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» від 3 лютого 2015 року № 141-VIII (Закон №141-VIII) та Указу Президента України від 23 квітня 2015 року №237/2015 «Про деякі питання військово-цивільних адміністрацій» як особи, прикомандированої до обласної військово-цивільної адміністрації, що має проходити службу без виключення із списків особового складу органів МВС, а також прийняти відповідне рішення.

На підставі вимог ч.4 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом прийнято рішення щодо зобовязання відповідача як субєкта владних повноважень вчинити певні дії стосовно позивача, є необхідним встановлення певного строку для подання Міністерством внутрішніх справ України до суду звіту про виконання постанови суду в частині прийняття рішення за результатами розгляду питання про подальше проходження служби ОСОБА_1 тривалістю один календарний місяць з дня набрання постановою суду законної сили.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 94 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст.17,69-72,87,94,158-163, 167,186,254,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання частково протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі - задовольнити частково.

Скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №2388 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, прикомандированої до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації з 06.11.2015 в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Поновити ОСОБА_1 на службі з залишенням в кадрах МВС з 07.11.2015.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання про подальше проходження служби ОСОБА_1 в органах МВС відповідно до вимог частини 5 ст.3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» від 3 лютого 2015 року № 141-VIII (Закон №141-VIII) та Указу Президента України від 23 квітня 2015 року №237/2015 «Про деякі питання військово-цивільних адміністрацій» як особи, прикомандированої до обласної військово-цивільної адміністрації, що має проходити службу без виключення із списків особового складу органів МВС, а також прийняти відповідне рішення.

Встановити строк для подання Міністерством внутрішніх справ України до суду звіту про виконання постанови суду в частині прийняття рішення за результатами розгляду питання про подальше проходження служби ОСОБА_1 тривалістю один календарний місяць з дня набрання постановою суду законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2016 року.

Головуючий суддя ОСОБА_4Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_6