Постанова № 63333492, 12.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року 810/3752/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа"доГоловного управління ДФС у Київській області, виконуючого обовязки заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_1провизнання протиправними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СлаВа" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_1 про визнання протиправним дій виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_1 по прийняттю рішення від 09.11.2016 №2635/10/10-36-10-01-04 в частині "скаргу ТОВ "СлаВа" від 10.10.2016 вих. №199 задовольнити частково та зобов'язати Васильківське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винести та направити нове рішення згідно вимог чинного законодавства", а також про скасування рішення ГУ ДФС у Київській області від 09.11.2016 №2635/10/10-36-10-01-04 у вказаній частині.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване в частині рішення Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому останнім наголошено, що контролюючому органу не надано право приймати таке рішення як часткове задоволення скарги платника податків та скасування рішення контролюючого органу, яке оскаржується.

Відповідачі позов не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких просили суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення ГУ ДФС у Київській області в розумінні положень КАС України не є тим рішенням, яке може бути оскаржено до адміністративного суду. Крім того зазначив, що дане рішення не спричиняє для позивача правових наслідків, а тому відсутнє порушене право, яке підлягає захисту.

У судове засідання, призначене на 28.11.2016, зявились представники сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СлаВа" (код ЄДРПОУ 31292488) зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 29.12.2000 та перебуває на податковому обліку в Васильківському відділенні Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У вересні 2016 року Васильківським відділенням Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.09.2016 №0004451007, згідно з яким на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" застосовано до ТОВ "СлаВа" штраф у розмірі 7688,90 грн. та нараховано пеню у розмірі 52,19 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.11.2016 №2635/10/10-36-10-01-04, яке підписано в.о. заступника начальника ОСОБА_1, вирішено:

- скасувати рішення Васильківського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.09.2016 №0004451007 та вважати його відкликаним з дня прийняття даного рішення;

- скаргу ТОВ "СлаВа" від 10.10.2016 вих. №199 задовольнити частково;

- зобов'язати Васильківське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винести та направити нове рішення згідно вимог чинного законодавства.

Вважаючи рішення ГУ ДФС у Київській області від 09.11.2016 №2635/10/10-36-10-01-04 в частині "скаргу ТОВ "СлаВа" від 10.10.2016 вих. №199 задовольнити частково та зобов'язати Васильківське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винести та направити нове рішення згідно вимог чинного законодавства" протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску.

При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 затверджено Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, який визначає процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті (далі - Порядок №1124).

Пунктом 4 Розділу ІV Порядку №1124 передбачено, що контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення;

скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині;

скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу;

направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу;

залишає скаргу без розгляду.

Згідно п. 5 Розділу ІV Порядку №1124 у разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу.

Як вбачається зі змісту рішення ГУ ДФС у Київській області від 09.11.2016 №2635/10/10-36-10-01-04, підставою для скасування рішення Васильківського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.09.2016 №0004451007 та задоволення скарги позивача частково стало те, що рішення від 13.09.2016 №0004451007 було винесено з порушенням вимог п.п.2 п. 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, оскільки невірно зазначений період за який застосовано штраф та сума штрафу не розділена на 10% та 20%.

При цьому, позивач не погоджується із рішенням ГУ ДФС у Київській області від 09.11.2016 №2635/10/10-36-10-01-04 в частині "скаргу ТОВ "СлаВа" від 10.10.2016 вих. №199 задовольнити частково та зобов'язати Васильківське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винести та направити нове рішення згідно вимог чинного законодавства" у звязку з тим, що пункт 4 Розділу ІV Порядку №1124 містить вичерпний перелік рішень, які можуть бути прийняті при розгляді скарги. Так, визнавши незаконність рішення від 13.09.2016 №0004451007 та скасувавши його, ГУ ДФС у Київській області зобовязала податковий орган сформувати нове рішення, що не передбачено п. 4 Розділу ІV Порядку №1124.

Однак, суд вважає такі доводи позивача безпідставними, оскільки пунктом 3 Розділу V Порядку №1124 визначено, що у разі повного або часткового задоволення скарги в рішенні даються розпорядження контролюючому органу, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

Отже, з наведеного слідує, що підстав для скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.11.2016 №2635/10/10-36-10-01-04 в частині, в якій просить позивач, немає.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що рішення контролюючого органу можуть бути оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарги платника податків. При цьому, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Тобто, стаття 56 Податкового кодексу України встановлює порядок та строки оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України визначає, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З огляду на зазначене, платник податків має право оскаржити податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, яким збільшено/зменшено суму грошового зобовязання платника податків у суді незалежно від того чи проводиться процедура адміністративного оскарження такого податкового повідомлення-рішення або рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Позивач не зазначає, яким чином рішення ГУ ДФС у Київській області, прийняте за результатами розгляду скарги, порушує його права, враховуючи можливість оскарження рішення контролюючого органу, що було предметом розгляду скарги, у судовому порядку.

Отже, рішення про результати розгляду скарги не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2015 року (номер судового рішення в ЄДРСР - 44320586).

При цьому, суд вважає, що безпосередній вплив на права та обовязки позивача буде мати саме рішення про застосування штрафних санкцій, яке буде прийняте на підставі рішення за результатами розгляду скарги позивача, а тому належним способом захисту прав позивача в даному випадку є саме скасування рішення про застосування штрафних санкцій, прийнятого на підставі оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги все викладене вище, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.