Постанова № 63333317, 12.12.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2016 р. Справа № 814/2065/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, до за участю: представника позивача: ОСОБА_2 представника відповідача: Ворона О.Л.Військової частини польова пошта В 2137, провизнання протиправною та скасування відмови ,щодо надання додаткової відпустки, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до військової частини - польова пошта В2137 про визнання протиправною та скасування відмови щодо надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, зобов'язання військову частину надати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, а всього 42 календарних дня із збереженням заробітної плати.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він є учасником бойових дій, а тому відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 16-1 Закону України «Про відпустки» має право на отримання додаткової відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. За три роки служби у нього накопичилось 42 дня додаткової відпустки. З відповідним рапортом позивач звертався до командування військової частини В2137, але йому було відмовлено у наданні відпустки.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що в теперішній час Україна перебуває в особливому стані, а тому права на отримання додаткової відпустки військовослужбовцями обмежені. Відповідно п.п.17, 18 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці мають право лише на певні види відпусток, зокрема, додаткова відпустка там відсутня.

В свою чергу представник позивача заперечив застосування обмежень, передбачених п.п.17, 18 ст.10-1 Закону, оскільки, на його думку, в Україні відсутній особливий період. Неможливо вести мову про наявність особливого періоду, оскільки мобілізація вже завершилась, нової хвилі мобілізації не проводиться, видано декілька Указів Президента України про демобілізацію. В теперішній час всі мобілізовані військовослужбовці першої-шостої хвилі мобілізації - демобілізовані. Крім того, жоден з органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій не функціонує в режимі особливого періоду.

Дослідив матеріали справи, представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, 1988 р.н. проходить військову службу в Збройних Силах України та має військове звання - майор.

Як військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

14.11.14 ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій.

05.09.16 ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини В2137 про надання йому додаткової відпустки за 2014, 2015 та 2016 рік строком 42 календарних днів.

07.09.16 листом за №1/89/1056 командиром військової частини було відмовлено позивачу у наданні відпустки.

Статтею 16-1 Закону України «Про відпустки», п.12 ч.1 ст.12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено право учасників бойових дій на отримання додаткової відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Разом з тим, відповідно до п.п.17, 18, 19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються лише: 1) щорічні основні відпустки; 2) відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 3) канікулярні відпустки курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів; 4) відпустка тривалістю 10 календарних днів військовослужбовцям строкової військової служби; 5) відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку.

При цьому, навіть надання щорічної основної відпустки обмежено умовою одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

Відповідно до п.19 ст.10-1 Закону надання військовослужбовцям у особливий період, інших видів відпусток, припиняється.

Таким чином, відповідно до вимог Закону, військовослужбовці обмежені у наданні додаткових відпусток для учасників бойових дій, передбачених ст. 16-1 Закону України «Про відпустки», п.12 ч.1 ст.12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Необхідно розуміти, що право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, мають учасники бойових дій, які вже звільнені з військової служби, а також військовослужбовці після завершення особливого періоду.

Щодо особливого періоду, то суд виходить з наступного.

Указами Президента України від 17.03.14 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 06.05.14 №454/2014 «Про часткову мобілізацію», від 21.07.14 №607/2014 «Про часткову мобілізацію», від 14.01.15 №15/2015 «Про часткову мобілізацію» було оголошено мобілізацію, з 17.03.14 в Україні розпочався особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону», ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період не завершується процесом мобілізації, а й охоплює воєнний час та частково післявоєнний час.

Обставинами, які стали причиною оголошення часткових мобілізацій та запровадження особливого стану стали: 1) збройна агресія Російської Федерації (ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»); 2) проведення антитерористичної операції (Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.14 №405/2014)

Відповідно до ст.1 Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

До цього часу Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видався, а антитерористична операція не завершена.

Враховуючи, що в теперішній час не припинились обставини, які стали причинами введення особливого періоду, тимчасово окуповані території не звільнені, антитерористична операції не завершена, необхідно погодитись з відповідачем, що в теперішній час особливий період не завершений.

Таким чином, командування військової частини В2137 правомірно відмовило позивачу у наданні додаткової відпустки, оскільки відповідно до п.п.17, 18, 19 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» під час особливого періоду надання таких відпусток військовослужбовцям припиняється.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко