Постанова № 63332691, 08.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа№ 910/17962/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.12.2016 року по справі №910/17962/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2016р.

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на дії головного державного виконавчого відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Бурли Віталія Едуардовича по винесенню постанови від 27.05.2016р. №50976642 про арешт коштів та інших цінностей боржника

у справі №910/17962/15 (судді: Комарова О.С., Смирнова Ю.М., Турчин С.О.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу

у розмірі 809 751 417,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року заступник прокурора міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу у розмірі 809 751 417,33 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 09.12.2015р. в частині стягнення грошових коштів в розмірі 32 927 306,00 грн. провадження припинено; позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг - 209 070 089,85 грн., пеню - 87 394 938,06 грн., 3% річних - 5 614 581,88 грн., інфляційні втрати - 155 799 403,02 грн. та 7% штрафу - 32 325 321,42 грн.; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 47 212,59 грн.

25.12.2015 року на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року у справі №910/17962/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало до Господарського суду міста Києва скаргу на дії головного державного виконавчого відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Бурли Віталія Едуардовича, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Бурли Віталія Едуардовича по винесенню постанови від 27.05.2016р. № 50976642 про арешт коштів та інших цінностей Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

- визнати незаконною та скасувати постанову від 27.05.2016р. № 50976642 про арешт коштів та інших цінностей Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України винести постанову про зняття арешту з коштів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та направити постанову для виконання до банків.

Скарга обґрунтована тим, що постанова про арешт коштів та інших цінностей Публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 27.05.2016р. №50976642 винесена з грубим порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, оскільки порушує права та інтереси боржника на вільне володіння і користування належними йому коштами для здійснення господарської та статутної діяльності та права працівників товариства. Також, скаржник зазначає, що оскаржуваною постановою було арештовано кошти на рахунку №26008962497792, відкритому в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк", який з 2013 року використовується підприємством для виплати заробітної плати та інших обов'язкових виплат працівникам скаржника, тому арешт коштів на вказаному рахунку призводить до неможливості здійснення скаржником обов'язкових виплат 11 тисячам працівникам, які мають на це законне право та перебувають у трудових відносинах з скаржником, оскільки здійснити виплату заробітної плати з іншого рахунку неможливо, з огляду на те, що постановою державного виконавця накладено арешт на всі рахунки скаржника, що порушує законні права працівників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2016р. у справі № 910/17962/15 скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на дії головного державного виконавчого відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Бурли Віталія Едуардовича по винесенню постанови від 27.05.2016р. №50976642 про арешт коштів та інших цінностей боржника задоволено частково.

Визнано частково протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Бурли Віталія Едуардовича по винесенню постанови від 27.05.2016р. №50976642 про арешт коштів та інших цінностей Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині накладення арешту на рахунок №26008962497792, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк" та в частині зняття арешту, накладеного постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 29.04.2016р. ВП №50976642.

Визнано незаконною та скасовано постанову від 27.05.2016р. №50976642 про арешт коштів та інших цінностей Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині накладення арешту на рахунок №26008962497792, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк" та в частині зняття арешту, накладеного постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 29.04.2016р. ВП №50976642.

В іншій частині скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 11.10.2016р., Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та відмовити Публічному акціонерному товариству "Київенерго" в задоволенні скарги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; на невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; на порушення норм матеріального та процесуального права.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, апелянт наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та положення ст.121-2 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останнього.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 5 статі 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч.1 ст.116 ГПК України).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно із ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За приписами ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

У відповідності до ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Водночас, за приписами ч.3 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У відповідності до п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України - Назаровцем Андрієм Тарасовичем було відкрито виконавче провадження ВП №50976642 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 25.12.2015 року у справі № 910/17962/15 та винесено постанову від 29.04.2016 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №50976642.

Також, 29.04.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України - Назаровцем Андрієм Тарасовичем винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 50976642.

18.05.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України - Бурлою Віталієм Едуардовичем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП №50976642 до зведеного виконавчого провадження ВП №50215323.

27.05.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України - Бурлою Віталієм Едуардовичем винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника.

Так, постановою про арешт коштів та інших цінностей боржника від 27.05.2016 року №50976642 накладено арешт на грошові кошти та інші цінності, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в фінансових установах, зокрема, на рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк". Крім того, зазначеною постановою було знято арешт, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 29.04.2016 року ВП №50976642.

31.05.2016 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України з клопотанням ВП № 50976642 від 31.05.2016 року про зняття арешту з коштів на рахунку №26008962497792, що відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк" для виплати заробітної плати та інших обов'язкових виплат працівникам товариства.

В свою чергу, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України у відповідь на клопотання про зняття арешту з коштів, листом №50976642/2 від 06.06.2016 року повідомив скаржника, що документів від Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про те, що заборонено звертати стягнення на грошові кошти, що містяться на р/р №26008962497792, відкритому в останнього до відділу не надходило та зазначив, що 02.06.2016 року направив вимогу, якою зобов'язав надати інформацію про те, чи встановлена Законом заборона звернення стягнення на кошти, які знаходяться на р/р №26008962497792, що відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк". Проте, відповідь на даний лист до відділу не надходила.

В той же час, в матеріалах справи міститься копія довідки Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" №КНО-52.4/660 від 19.04.2016р. та №КНО-52.4/932 від 07.06.2016р., відповідно до яких рахунок №26008962497792, відкритий на ім'я Публічного акціонерного товариства "Київенерго" використовується для виплати заробітної плати працівникам товариства та інших обов'язкових виплат (соціальні виплати, витрати на відрядження), а також обов'язкових платежів (зборів), пов'язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов'язкових виплат, а саме: податку з доходів фізичних осіб, аліментів, військового збору, ЄСВ. Дані виплати відбуваються з 2013 року (а.с.17 т.4, а.с.146 т.3).

Сторонами відповідно до вимог ст..33, 34 ГПК України не надано суду належних та допустимих доказів на спростування зазначеного вище.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що накладення арешту на рахунок боржника №26008962497792, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк", який призначений, зокрема, для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, які працюють на підприємстві, що призводить до порушення їх конституційних прав.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2014 року у справі № 20/77.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що постановою від 21.06.2016 року начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мііністерства юстиції України знято арешт з грошових коштів боржника, які знаходяться на рахунку №26008962497792, відкритому в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк".

При цьому, беручи до уваги те, що правомірність дій державного виконавця з винесення оскаржуваної постанови оцінюється судом станом саме на момент прийняття цієї постанови, тобто на 27.05.2016 року, тому суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про протиправність дій державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку №26008962497792, відкритому в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк", на момент її винесення.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п.3 резолютивної частини постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника від 27.05.2016р. №50976642 щодо зняття арешту, накладеного постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 29.04.2016 року ВП №50976642 є незаконним, оскільки в силу приписів ч.3 ст.60 закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Тобто наявний факт перевищення повноважень державного виконавця та протиправність його дій в цій частині.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 104, 105, 106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2016р. у справі №910/17962/15 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2016р. у справі №910/17962/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/17962/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

С.А. Гончаров